|
Моя колега останнім часом кардинально змінилася: тепер вона не просто любляча мама, але ще і нещасна теща. Щодня розмови тільки про одне – що б зробити для дочки ще хороше, аби втерти зятю носа, аби показати, хто насправді піклується про його дружину, аби… Одним словом, заміжжя єдиної донечки щастя моїй колезі не принесло.
Насильно святою не будеш…
Віра дуже старанно виховувала свою донечку. Леліяла, турбувалася про неї. Водила до школи мистецтв, платила за курси французької, вчила пекти пиріжки і вишивати хрестиком. Займалася з нею спортом, «тримаючи» в потрібних мірках і власну фігуру, і, насамперед, фігуру своєї дівчинки, котра була для неї справжньою принцесою – тією, що із казок Андерсена. Нещодавно на руку і серце цієї принцеси знайшовся принц, правда, за словами Люби, не той, що на білому коні і королівством за плечима, а той, що з казки про Івана-дурня. І ось цей Іван-дурень забрав дорогоцінний скарб та ще й оголосив, що відтепер у нього з принцесою починається інша – своя – казка. Тещу ж він згадує лише тоді, коли треба доглянути за дитиною. Подзвонить і скаже щось на кшталт: «Віро Василівно, ми вам підкинемо на вихідні Дениса». І це не прохання, а сувора констатація факту. Теща ж бо і в Африці теща – найкраща безкоштовна нянечка для дітей. «Він налаштовує дочку проти мене, - бідкається моя колега, - на мій день народження не приїхав і дочці наказав о 9-й вечора бути вдома. Він може не відчинити двері, коли побачить, що то я прийшла. Він навмисне завжди тільки те й робить, що розказує анекдоти про тещу…»
До речі, а ви ніколи не задумувалися, чому величезну кількість анекдотів придумано саме про тещ? Чи не тому, що придумують їх чоловіки? І якщо навіть так, то чому чоловіки взагалі придумують їх? Чи не з життя беруть приклади? Як казав дивак Фрейд, у кожного жарту, крім змістового, є ще й психологічний зміст. Зміст цей – розрядка агресивного імпульсу. Іншими словами, тещі реально дратують і злять своїх зятів, ось і виходить із чоловіків ця злість та роздратованість у такий анекдотичний спосіб. Можна, звісно, запитати, чому ж чоловіків дратують саме тещі, а не, до прикладу, батьки своїх дружин? Відповідь, думаю, ховається десь в глибинах психологій – жіночої та чоловічої. Одружившись, чоловік отримує не тільки дружину, а ще і її матір – жінку, котра завжди буде присутньою у житті своєї донечки і котра завжди буде сприйматися як джерело усіх сімейних негараздів. Хоча насправді, як на мене, проблема не стільки в тещі, скільки в інфантильній прихильності жінки до своєї матері. Хочуть чоловіки – чи ні, а мати його дружини інколи м’яко і непомітно, а часом – грубо і нахабно втручатиметься у відносини дочки і зятя. Хіба це не може дратувати чоловіка, котрий, чесно кажучи, не планував враховувати потреби тещі у своїх сімейних стосунках?
А з іншого боку, мама дружини – теж людина і до того ж ще одна жінка, мета якої в житті – не тільки прати повзунки та няньчитися з онуками, поки дочка з зятем влаштовують власне життя. Можливо, комусь це здасться дивним, але далеко не для кожної тещі вершиною блаженства є фраза: «Я підкину тобі Дениса». Виходячи заміж і одразу оформляючи декретну відпустку, дівчата якось не задумуються, що своїм заміжжям-вагітністю вони змінюють не тільки власне життя, але і життя своєї матері, котру, як правило, навіть не питаючись, одним махом роблять тещами. А тещі може бути сорок «з гачком» і їй самій ще хочеться відчути себе дружиною, а не тещею. Хочеться ходити в кіно, на концерти, в ресторан. Хочеться просто жити. Натомість – злі анекдоти і невдячні зяті...
Місія нездійсненна…
До речі, ще аборигени Австралії пробували звести до мінімуму конфлікти тещ і зятів, розробивши для цього цілий ряд правил поведінки. До прикладу: якщо теща та зять зустрічалися на вузенькій доріжці, вони повинні були розвернутися і з голосними криками жаху розбігтися у різні боки. Якщо стежка була широкою, теща повинна була повернутися спиною, а зять, заплющивши очі та затиснувши пальцями ніс, чимдуж пробігти повз неї. А в одному плем’ї був випадок, коли чоловік «у повному розквіті сил» мало не помер від страху: необачно його нога торкнулася тіні тещі, і ногу паралізувало. Нещасного врятував місцевий цілитель, взявши за лікування три картоплини. Така ось історія. Та що там аборигени, навіть офіційна статистика стверджує, що теща разів у п’ять-шість частіше «нападає» на зятя, ніж він на неї. Правда, українські чоловіки, на відміну від австралійців, нерідко таки намагаються піти «на зближення» з мамою своєї дружини. Та спроби ці не завжди з щасливим закінченням. Я попросила своїх знайомих розповісти якісь історії, головними героями яких є тещі та їхні «улюблені» зяті. Веселого майже нічого не почула – суцільні роздратування та злість.
Владислав, 43 роки, одружений вдруге:
«Необдумане слово моєї колишньої тещі в буквальному розумінні поклало мого 6-річного сина на лікарняне ліжко. Життя розпорядилося так, що моя перша дружина померла під час пологів. Залишився наш синочок. Дякувати Богу, мене підтримала Надія — моя друга дружина, яка, усиновивши Максимка, стала йому за рідну матір. Все було добре, аж поки на горизонті не з’явилася рідна бабуся хлопчика, моя колишня теща. Згадала про онука вперше за шість років. Я по-людськи запросив її у дім, дав можливість поспілкуватися з Максимком. А виявилося, що власноруч запустив «троянського коня», бо моя екс-теща бовкнула малому, що Надя — його нерідна мама... Для дитини це був такий стрес, що ми змушені були звернутися до лікарів. Чого добилася теща – язиката хвеська? Кому зробила краще?»
Едуард, 24 роки, одружився рік тому:
«Ми з дружиною живемо у квартирі тещі. Стосунки такі собі. А після одного випадку я взагалі не знаю, як з нею навіть розмовляти. Вирішив допомогти їй з прибиранням. Вона вічно бурчить, що на моєму робочому столі – повний безлад, тож, думаю, приберу. І яка сила підштовхнула мене поставити свій новенький ноутбук на підлогу? І яка, скажіть, сила змусила тещу зайти до кімнати, вирішити, що то вага, і стати на неї, аби «зафіксувати» свої 100 кілограмів? Екран мого ноутбука розколовся навпіл. А я ще був винним, бо, бачте, навмисне підсунув їй ноутбук, аби вона поранила собі пальця ».
Павло, 37 років, розлучений:
«Якось мій товариш вирішив подарувати своїй уже екс-тещі відеокамеру. Думав, що після цього їхні стосунки покращаться. Хіба думав він, що та злощасна відеокамера стане причиною його розлучення і ще шістьох розлучень у селі, де теща живе. Правдолюбива теща зразу придумала, як використати подарунок. Вона давно підозрювала, що зять її любить скакати «в гречку», і вирішила, що «гола правда» тільки зміцнить сім’ю. Кілька днів і ночей теща, ховаючись у кущах, городах, канавах, слідкувала за бідним чоловіком і таки досягла своєї мети – відзняла сцену з пікантними подробицями. Її дочка, подивившись «фільм», була шокована, але не кадрами, а вчинком матері. З чоловіком вона, звісно, розлучилася, і з мамою стосунки стали дуже напруженими. До речі, ідея рятувати слабі шлюби так сподобалась жіночці, що вона застосувала свої детективні здібності і до інших сімей. Результат – шість розлучень! У тому числі і моє… Втішає, що «Спілберг у спідниці» не залишився непокараним: кілька розгніваних жінок порозбивали всі вікна в її хаті».
Олексій, 29 років, одружився шість років тому:
«Всі мої неприємності в житті почалися, коли я вирішив відвезти тещу додому. Вона приїжджала до нас на святкування дня народження моєї дружини. Звісно ж, випили. За кермо мені не треба було сідати, як на зло – патрульний пост, і мене зупинили. Якби я був сам у машині, все було би добре – домовився б. Але теща (щоб їй) вирішила заступитися за мене. Вискочила з машини та накинулася з кулаками на постового. Товкла його, вимагаючи, щоб він відпустив мене і не виписував штрафу. Результат – я залишився без прав та ще мав проблеми з міліцією і судами. Як не як – напад під час виконання службових обов’язків…»
У чужий монастир
Одна голлівудська актриса не втомлюється повторювати, що мати одного чоловіка вдома набагато приємніше, ніж не мати двох на вулиці. Хоча, навряд чи це вона каже про зятя. У більшості випадків звикання до чужого у мами нареченої проходить дуже важко. Та і чи можливо розслабитися, коли поруч з тобою постійно знаходиться хтось сторонній? Від свого власного чоловіка втомлюєшся, а що вже казати про чужого… Треба мати залізні нерви та витримку, аби більш-менш спокійно співіснувати в одній квартирі двом непримиренним сторонам. Ось кажуть, що найщасливішим чоловіком на землі був Адам, бо він не мав тещі. Іншим чоловікам так не поталанило. Тещу не вибирають. Вона, як батьківщина, у кожного своя. Комусь з нею солодко живеться, комусь – гірко, але всім – … Хоча, чого це тільки зятів шкодують? Давайте послухаємо тещ – це ж бо на їхню територію переселяється чоловік, котрого треба називати або зятем, або сином, або просто на «ти».
Марта, 47 років:
«У народі є така думка, що, у кого добрий зять, той знайшов сина, у кого поганий – втратив дочку. Мій зять – це справжній скарб. З дочкою я завжди сварюся, а він нас мирить, все мені допомагає. Рідко, коли син про рідну маму так піклується, як мій зять про мене. Я намагаюся відповідати йому тим же. Запросто виперу і його шкарпетки, і його білизну. Їсти готую те, що він замовляє. Він дуже хвалить мою їду, а мені приємно чути похвалу. Сподіваюся, ми разом із ним зуміємо трохи перевиховати мою дочку, зробити її кращою». (Якось Юрій Нікулін влаштував експеримент: на людній площі він оголосив перехожим, що кожному, у кого при собі буде фото тещі, з радістю заплатить солідну суму. Гроші залишилися цілими. А цікаво, чи носить зять Марти при собі фото рідної тещі?)
Тамара, 57 років:
«Я двічі теща і чудово знаю, що потрібно моїм дітям та онукам. Я завжди допомагатиму їм і турбуватимуся про них. Мені, наприклад, не важко піти в магазин і накупити для них продуктів, бо чоловіки їхні вважають, що магазин – не чоловіча справа. А вони ж також цілими днями на роботі. Відвідую їх часто, допомагаю дочкам. І зяті мене поважають, бо знають, що я багато зробила для них – і квартири, і машини допомогла купити. Мусять-ся зі мною рахувати, мусять прислухатися до мене… Конфлікти бувають, айбо я, як старша і мудріша жінка, згладжую їх». (Очевидно, жити у «золотій клітці», не відчуваючи радості самостійного життя, комусь із зятів подобається. Далеко не кожен «потягне» роль єдиного господаря і годувальника сім’ї. А може, вони ще не остаточно здалися?)
Катерина, 39 років:
«З Божою допомогою стану і я колись тещею. Якою буду – не знаю, все залежить від зятя. Чоловіки мали би пам’ятати, що теща – це такий собі вантаж, котрий вони самі собі і створюють, роблячи пропозицію руки і серця нареченій. Я би дуже хотіла бути хорошою тещею. Не хочу, щоб майбутній зять ввійшов у нашу сім’ю, озброївшись дурними стереотипами, на кшталт, «якщо розділити думку тещі, то одразу бензопилою», «службові неприємності – ніщо, якщо тебе вдома чекає теща», «найкраще догодити тещі – запалити свічку на її могилі» і так далі. Розумію, що це анекдоти, але, якщо вони починають переважати у ставленні до тещі, нічого доброго не вийде. Зрештою, навіть якщо вже ду-у-же не вживуся з зятем, пораджу йому не заводити іншу тещу – вона може виявитися ще гіршою». (Слушна порада. Чоловіки, раджу вам прислухатися. А зятям Катерини з тещею може поталанити. Пр. авт. А.К.).
Між іншим…
Без тещ історія всієї цивілізації могла би скластися по-іншому… Наприклад, відкриттю рентгенівських променів ми зобов’язані тещі Вільгельма Рентгена. Справа ось у чому. Вільгельм допізна працював у своєму кабінеті-лабораторії. Йдучи спати, стомлений фізик забув відключити напругу на одному з приладів. Вимкнув світло і направився до спальні. Через годину його розбудила теща: «Я проходила повз твій кабінет і крізь щілину під дверима помітила, що там щось світиться. Піди подивися, бо я не знаю, що потрібно вимикати». З’ясувалося, що світився екран з синьородистим барієм – під впливом невідомих ще тоді променів. Якби теща не помітила світло вночі, навряд чи побачив би його вдень Вільгельм Рентген, а отже, і не відкрив би промені, які пізніше назвали на його честь…
Анастасія Кон
|
