|
Упродовж останніх двох років місце на сторожі воріт у складі ужгородського клубу міцно за собою забронював Дмитро Бабенко. Незважаючи на його стабільну і впевнену гру клубу ніяк не вдається уже упродовж 13 турів здобути перемогу. Як наслідок – остання сходинка у турнірній таблиці і боротьба за виживання. Як почувається в ужгородському клубі Дмитро, та його бачення такої гри „Закарпаття” у розмові з воротарем ужгородської команди.
Досьє
Рік народження: 28 червня 1978 р
Ігровий номер: 33
Вага -82 кг, зріст –185 см
Клуби за які виступав: 1996 - 1998 „Хімік” (Сєверодонецьк); 1998 – 2006 „Зоря” (Луганськ); з 2006 – „Закарпаття” (Ужгород).
Сімейний стан: одружений, виховує сина Вадіка.
- В „Закарпаттю” ти вже більше двох років, що свою кар’єру в ужгородському клубі?
- Мені тут подобається, стабільно виступаю на протязі цього періоду?
- Чи відчуваєш конкуренцію зі сторони своїх колег – Всеволода Романенка, Олександра Надя?
- Звісно, вона мусить бути, а як же інакше. Боротьба за місце в основі додає мотивації, як і в інших клубах.
- Зимове міжсезоння ти проводив оглядини в „Таврії” чому не зміг закріпитися в сімферопольському клубі?
- Не знаю, приїхав у розташування кримського клубу відіграв всього пів тайму в контрольному матчі. Ще три дні потренувався, а потім мені сказали, що не підхожу їм. Тому й повернувся назад.
- На твою думку чого не вистачає ужгородському клубу, щоб перемагати?
- Трохи везіння і стабільного фінансування. Якби останній чинник був стабільним, то Фортуна була б до нас більш прихильною.
- Що ти маєш на увазі?
- Якщо все в клубі стабільно, все налагоджено, йде розмірена цілеспрямована робота, то й результат не змушує на себе довго чекати.
- В яких іграх вам не вистачило саме везіння задля перемоги?
- Той же „Арсенал”, запорізький „Металург”. Не хочу критикувати наше суддівство, але через їх дії ми втратили мінімум вісім очок. Тепер ми мали б бути десь в середині турнірної таблиці, а не боротися за виживання.
- В останньому матчі з „Карпатами” чого не вистачило „Закарпаттю”, щоб отримати перемогу. Адже вели рахунку, а потім раптом в кінці першого тайму пропустили два м’ячі?
- Після того як забили, занадто швидко віддали ініціативу „Карпатам”, хоча мали й після цього кілька нагод забити. Можливо, десь не повірили у власні сили, не вистачило зусиль задля цього.
- Якщо клуб опиниться у перші лізі, ти й надалі продовжиш захищати кольори „Закарпаття”?
- Не готовий зараз на це питання відповісти, але мені б дуже не хотілося виступати у першій лізі.
- Вже зараз 12 клубів підписалися під створенням Прем’єр-ліги. На твою думку, що це дасть українському футболу?
- Створення Прем’єр-ліги – великий крок уперед. По-перше, це дасть поштовх розвитку дитячому футболу, окремі клуби не матимуть подібної ситуації, яку мають тепер. В ній гратимуть лише ті команди, які собі зможуть виконати умови, які декларує Ліга.
- У всіх воротарів є свій кумир, на кого рівняєшся ти ?
- У кожного чогось можна навчитися: один добре грає на виходах, інший вміло стоїть у „рамці”. Мені особисто імпонує італієць Джанлуіджі Буффон, для мене він втілення найвищої воротарської майстерності.
- Твоя мета в спорті?
- Хочеться якнайдовше пограти в професійному футболі, як Чижевський, щоб здоров’я при цьому не підводило. А найбільше хочеться в кінці кінців здобути перемогу, добре б було якби це сталося у найближчому матчі в Кривому Розі.
- Як налаштовуєшся на цей поєдинок?
- У звичному режимі. Не варта перевантажуватися, бо нема в цьому сенсу. От ми вийшли в Запоріжжі, ніхто ні про що не думав і нам лише трохи не вистачило, щоб здобути три очки. Рахую, що вони залишилися на совісті судді.
- Щоб б побажав закарпатським уболівальникам?
- В Луганську, де грав на протязі багатьох років публіка дійсно потужна і там вболівають по-справжньому. Тут вболівальникам до такого рівня ще далеко, хоча прогрес відчувається, якщо порівнювати з тим періодом, коли лише з’явився у складі „Закарпаття”. Тож приходьте на футбол і вболівайте по-справжньому.
Роман СЕНИШИН „НЕДІЛЯ”
| 
