|
В газеті «НЕДІЛЯ» (№15) було опубліковано статтю під назвою «Земля пахне… рейдерством», де йшлося про конфлікт навколо землі, що розгорівся між сільськими громадами Голубиного та Солочина, що в Свалявському районі. Журналісти детально висвітлили сільські збори, які відбулися в першому з цих сіл, та навели аргументи його мешканців у «земельній» суперечці. Сьогодні редакція надає слово іншій стороні, а саме - солочинському сільському голові Магдалині ТУРЯНИЦІ. Вона пропонує власний погляд на події.
- Сільські збори в Голубиному вилилися в потік звинувачень на адресу солочинського органу місцевого самоврядування. Заплановані на той день справи не дозволили мені скористатися запрошенням і прийти на ті збори. Це не означає, що не маю своїх думок із цього приводу. Щоб у читачів склалася об’єктивна та цілісна картина про стан справ, вважаю обов’язковим навести міркування нашої сторони. Це дуже важливо для з’ясування істини!
Голубине та Солочин уже понад чотири століття існують поряд, і люди в них ніколи не шукали один в одному ворогів, завжди жили в мирі та злагоді. Знали порядок, ґаздували, причому землі для всіх вистачало. Ці два села об’єднував один і той самий колгосп, лише одне належало до першої бригади, інше - до другої. Коли розподіляли землі між селами, то взяли за основу «бригадний» принцип: угіддя, які входили до першої бригади, відійшли до Голубинської, а закріплені за другою були передані Солочину.
Солочинці наприкінці 40-х - у першій половині 50-х років мали власну сільську раду, потім вона була ліквідована. Відновлена майже через півстоліття. Як голова сільської ради з першого ж дня після її відновлення, я подбала про картографічне оформлення меж: на замовлення органу самоврядування була виготовлена мапа, де чітко окреслені межі села. Солочину на законних підставах відійшли території, на яких розміщені оздоровниці «Кришталеве джерело» та «Квітка полонини». Законність такого розмежування підтвердив і суд: ще в 2000-му ми виграли суперечку від районної ради після того, як вона спробувала переглянути територіальну приналежність «Джерела» на користь Голубиного.
Це рішення суду не було оскаржене у суді вищої інстанції, тоді сторони погодилися з ним. Нинішні спроби повернутися до часів суперечок нічого не дадуть, крім повторної тяганини і того, що ми знову виграємо суд. Як би комусь не кортіло повернутися в минуле та перерозподілити землі, уже один раз розділені між громадами, цього не станеться. Це суперечить самій логіці життя.
На 20-гектарну площу ріллі в Плоснинах, які 8 років тому виділила Голубинська сільська рада, Солочин не посягає, їх ніхто не збирається відбирати. Солочинці одержали дозволи на приватизацію на неугіддях - у зворинах. Справедливість надання цих ділянок підтвердила спеціальна обласна комісія, яка розглядала питання. Та ж комісія зробила висновок про неправомірність виділення актів п’ятьом мешканцям Голубиного - претендентам на землю у зворині. Ми на чуже не претендуємо, але й свого не віддамо. Більше, ніж передбачено нормою, також ніхто не отримає.
Окремо слід сказати, чому вимагається зміна цільового використання землі. Це необхідно для того, щоб мати змогу ґаздувати на ній. Не йдеться про вигоди від міфічного її перепродажу, якого, начебто, прагнуть солочинці, а про звичайні людські потреби. Людям потрібна земля, і хочуть її отримати по праву.
Я маю достатньо підстав стверджувати, що конфлікт між членами двох громад створений навмисне та підживлюється ззовні. Роздмухування «земельного» конфлікту - це замасковані інтереси можновладців. Увесь той галас, який зчинився, вважаю спробою вплинути на суд, який виноситиме рішення з цих питань. Але неправда та підкилимні методи зазнають чергової поразки. Твердо знаю одне: і я, як сільський голова с. Солочин, і п. Капустей М.Д. – як сільський голова с. Голубине, захищаємо інтереси своїх громад, інтереси людей, а не власні інтереси.
Магдалина ТУРЯНИЦЯ,
голова Солочинської сільської ради
|
