|
На вулицях міста зацвіли черешні, магнолії, сакури. До Ужгорода, щоб помилуватися буйним цвітінням екзотичних дерев, навіть приїжджають туристи з інших регіонів країни. Особливо полюбляють фотографуватися біля японських сакур та буйно-пишних магнолій.
Сакури з’явилися в Ужгороді в період, коли місто входило до складу Чехословаччини, привезли їх, звісно, з Японії. Нині їх в обласному центрі налічується близько 800 дерев. За повір’ям, сакура приносить в кожен двір радість та благополуччя.
Близько двох тисяч дерев магнолій (саме стільки їх налічується у місті) милують око та приємно подразнюють нюхові рецептори ужгородців. За словами місцевих дендрологів, ці диво-квіти завезли в наше місто 100 років тому. За китайською легендою, магнолія колись зовсім не мала квітів. Її висаджували в селах завдяки тому, що велике листя вдень давало прохолоду, а ввечері наповнювало повітря ароматом. Так було завжди, сотні і сотні років. Але одного разу на якесь село напали маньчжури-хунгузи. Вони вбили всіх селян, дорослих і дітей, спалили їхні помешкання і знищили урожай рису. Залишили лише сто найгарніших дівчат і зв’язали їх під магнолією, а самі почали святкувати перемогу. Дев’яносто дев’ять днів і ночей гуляли вороги і кожного ранку лишали вони під деревом замордовану дівчину. Коли прийшов вечір останньої, дівчина зі сльозами обійняла дерево і промовила: „Рідне дерево, ти одне бачило наші муки. Не допусти, щоби тлін спорожнив наші тіла, не дай нам умерти назавжди...” І сталося диво: розпустилось сто чарівних біло-рожевого кольору квіток. Розлючені хунгузи порубали дерево на шматки і розкидали їх по дорогах. З кожного шматка дерева виростала магнолія, і щовесни сто запашних квіток розпускались на ній. Ось чому квіти магнолії такі духмяні і прекрасні, як ті нещасні дівчата, що продовжують жити в бутонах. І справді, якщо вранці доторкнутись до бутона, то відчувається тепло. А якщо квітку піднести до вуха, то можна почути тихий стук дівочого серця.
Руслана ДЖАХМАН, науковий працівник
відділу природи Закарпатського краєзнавчого музею
Фоторепортаж Михайла Керецмана:
|
