Головна » 2008 » Червень » 20 » В Ужгороді продають будинки разом з людьми і намагаються виселити їх на вулицю
В Ужгороді продають будинки разом з людьми і намагаються виселити їх на вулицю
16:54:49
Щось мені ці часи нагадують період кріпосницької Російської імперії, коли селян-кріпаків поміщик міг продати чи обміняти на певну річ. Дивує те, що в нашій державі взагалі жодні закони не працюють і право людей нікого не хвилює. Лише вжиття крайніх заходів – це голодування, проведення мітингів - спонукає чиновників та правоохоронців до якихось дій.
ийти на вулицю і розбити палатки прямо під стінами Ужгородської митниці вирішили мешканці багатоквартирного будинку з проспекту Свободи, 26. Як виявилося, їх 21-квартирний будинок разом з 52 жильцями був проданий у кінці 2004 року всього за 196 тисяч гривень Наталії Бігунець, котра є дружиною працівника Ужгородської митниці Ярослава Сливки. Саме його і вважають ініціатором цієї оборудки мешканці будинку, який колись належав ВАТ «Будівельні матеріали». З банкрутством підприємства арбітражний керуючий пан Завадяк, що проводив процедуру ліквідації підприємства, включив приміщення гуртожитку в ліквідаційну масу. Слід зауважити, що навіть договір купівлі-продажу гуртожитку не був нотаріально засвідченим. Ужгородська прокуратура порушила кримінальну справу за цим фактом. Але чомусь вона так і не була доведена до логічного завершення. Згодом нова власниця гуртожитку звернулася до господарського суду в області, щоб договір купівлі-продажу визнали дійсним, - це й було зроблено. Правда, за касаційним поданням обласної прокуратури Вищий господарський суд України скасував рішення обласного господарського суду і направив справу на новий розгляд. Окрім того, виявилося, що Фонд держмайна у процесі приватизації у власність ВАТ «Будівельні матеріали» гуртожиток не передавав і виставляти його на торги не мали права. Тим не менш у господарському суді Закарпатської області та у Львівському апеляційному суді Наталія Бігунець закріпила за собою право власності на будинок. На даний час справа передана на розгляд Вищого господарського суду України. Ось як прокоментувала «НЕДІЛІ» свої дії Наталія Бігунець, яка вийшла до пікетувальників: - Я вважаю, що цей пікет під місцем роботи мого чоловіка не слід проводити, бо мій чоловік Ярослав Сливка не має жодного відношення до моєї діяльності. Я як жінка маю свої гендерні права, в тому числі і вести власний бізнес. Я сама, як і ці люди, стала заручником даної ситуації. Адже купила цей будинок з аукціону, який проводило агентство по банкрутству, котре є державною організацією. Виходить, що то держава розпродає будинки разом з людьми, я ж про це не відала. Тепер же про свій вчинок жалкую і, мабуть, буду жалкувати усе своє життя. Ця купівля мені не принесе ні щастя, ані задоволення в моєму житті. Тим паче, зараз я не є власником цієї будівлі, бо продала її вже львівській фірмі. Мене це примусили зробити... Правда, уточнювати, яка фірма купила будинок і яким чином змусили її продати будинок з людьми, Бігунець не схотіла. Мешканка будинку Валентина Мордяк розповіла: «Проживаю в гуртожитку з 1986 року. Маю чотирьох уже дорослих дітей і внуків. З 2004 року ми судимося і відстоюємо власні права. Ми звертаємося до всіх правоохоронних структур: міської та обласної прокуратур, КРУ, як акціонери колишнього підприємства. Відбулося вже кілька судів у різних інстанціях, програли ми їх тут і у Львові, тепер же очікуємо рішення Київського суду на наше касаційне подання. Слід зауважити, що попередні два суди винесли всього одне рішення: «визнати куплю-продажу гуртожитку Наталією Бігунець дійсною». Більшість мешканців будинку також стверджують, що якщо сім’я Сливки-Бігунець досягне своєї мети, то їх виселять з гуртожитку і вони не зможуть собі придбати іншого житла. Тоді 20 сімей з неповнолітніми дітьми опиняться на вулиці і приречені на жебракування.
