|
Зазвичай середній американець витрачає на шопінг не так вже й багато - на їжу близько 15% своїх доходів і біля 5% - на одяг та різні види послуг. За даними організації Consumer Expenditure Survey, найбільше забирає оплата житла та комунальних послуг - 36%, 19% йде на транспорт, близько 10% - на виплату страховок та відрахувань до пенсійних фондів. А платити американцю закон дозволяє не менше 8 доларів за годину, тобто не менше 1280 доларів на місяць. При вартості помешкання у 800 доларів одній людині можна жити практично без проблем
Хитрощі американських знижок
В Америці практично нема маленьких крамничок, хіба що одягові, усе продається у гіпермаркетах або шопінгових центрах. У великих містах вони розташовані здебільшого біля станцій метро, для зручності. По-американськи це місце - «мол». Всеамериканські мережі магазинів «Костко», «Сейфвей», «Джаянт», «Мейсіс», «СВС», «Таргет», «Маршалс» та інші конкурують між собою, вигадуючи все нові й нові заохочення для покупців. Наприклад, «Костко» пропонує придбати річну членську картку за 50 доларів, і тоді споживач зможе купувати там продукти та інші товари за значно нижчою ціною, ніж деінде. Так, 1 галон (3,8л) знежиреного молока там коштує щось 2,25 долара, тоді як в інших магазинах - майже 4 долари. «Сейфвей» вдався до іншого приваблювання. Окрім безкоштовної членської картки, яка з першого ж дня дає право на здешевлення, магазин постійно пропонує гнучку систему знижок. Через те, що американці здебільшого скуповуються у вихідні, щотижня з понеділка до четверга величезний асортимент товарів падає чи не двічі в ціні, далі їх вартість знову піднімається.
Однак, на превеликий подив, мені стало відомо від українців-старожилів Америки, що іноді персонал маркету трохи хитрує або, ймовірно, недопрацьовує, чого від американців ніяк не очікуєш. Трохи згодом переконалася у цьому сама. Коли ми купували продукти за знижками, у чеку ціна виявлялася повна, без урахування розпродажу. Наша співвітчизниця, яка прожила у Вашингтоні понад 6 років, стверджує, що таке діється постійно, і якщо ми не будемо перераховувати вартість своїх покупок самі, то переплачуватимемо. Можливо, у такий спосіб адміністрація магазинів намагається якнайкраще розпродати свій товар, адже більшість людей не придивляються до чеків. Можливо, це просто недоліки роботи.
Хоч труси на голові
Окремо хочу поділитися враженнями про одяговий шопінг. Нічого подібного в Україні й близько нема. Наприклад, де знайти у нас магазин, який продає речі від дизайнерів за смішними цінами? В Америці існують цілі мережі таких маркетів. Вони - це просто згуба для наших жінок. Адже американці, у тому числі й жінки, не надають стільки уваги своєму зовнішньому виглядові, як наші люди. Тут нечасто можна зустріти жінку в спідниці, а ще рідше - на підборах, бо навіть під костюм пересічна американка вбере кросівки, а туфлі, певно, чекають на неї тільки в офісі, якщо чекають. Чоловіки ж узагалі за туфлі вважають мокасини з бумбонами - найпопулярніше у них взуття після кросівок - і спокійно шпацирують собі коридорами своїх офісів. Один з київських журналістів вдало підмітив, що американці настільки демократичні до всього і одягу зокрема, що не звернуть увагу на дивно одягнену людину, навіть якщо вона одягне на голову труси.
У такій невибагливості до одягу були помічені навіть американські мільйонери. Двоє американських дослідників - Томас Стенлі і Уільям Данко - після багаторічних спостережень за супербагатими людьми США дійшли висновку, що половина мільйонерів ніколи в житті не платили понад 399 доларів за костюм, 140 доларів за пару взуття й 235 доларів - за годинник, а 10% багатіїв узагалі костюми купують не дорожчі 195 доларів, взуття - 70$, а за годинник згодні викласти не більше 50 «зелених».
Таке ставлення до свого вигляду громадян США, можливо, й спровокувало, зокрема, появу магазинів-розпродажів модного одягу й аксесуарів. Нам, певно, через велику любов до «обгортки» на таке диво чекати ще довго. В цих магазинах можна придбати і дизайнерську сорочку за 700 доларів, яка до того коштувала 3000, светр за 10$ і чоловічий костюм від Кельвіна Кляйна - від 300$. А вже що стосується джинсів - найходовішого товару, то їх тут гори, перебирати можна цілий день. Вартість пари відомого бренду - від 50 доларів. Джинси малознаного виробника можна знайти й за 10-15.
Чудодійне слово «суд»
Звичайно, є багато шопів, де ціни значно вищі, але ми навмисно на них не зупинялися, бо кого-кого, а нас дорогими крамницями не здивуєш. Ціни у них не значно відрізняються від київських. На жаль, ставленню до покупців в українських магазинах ще далеко до американського. Так, наші навчилися всміхатися клієнту й бути з ним ввічливим, однак, якщо «кастомер», як тут називають покупця, не вбраний «круто», особливо з ним цяцькатись не будуть. Свіжий приклад: того року знайомому українському викладачеві закортіло зблизька глянути на новий «Бентлі» в одному з київських салонів. І що? До нього просто пiдiйшла охорона й ввічливо попросила відійти від авто, мовляв, їхнiй товар не для нього. Потім друзі радили знайомому звернутися до суду, однак вiн тверезо зважив на «неупередженість» української Феміди й відмовився.
Тут таке важко уявити. Навіть вимовляння слова «суд» або незадоволення покупця дiють безвідмовно. На Миколая наш син замовив скейтборд. Ми знайшли i модель, i розмір, які йому потрiбнi, але на касi цiна чомусь, як i у випадку вище, виявилася вдвiчi більшою, нiж було анонсовано на поличці. Ми спробували поміняти скейтборд, притягли до каси сам цінник, - менеджер не здавався. Тоді ми вже взлостились: «Вибачте, але якщо ваш персонал не може розкласти цінники вiдповiдно до найменувань товарів, це не наша проблема, ми потратили на спроби знайти скейтборд за вказаною на ціннику вартістю 1,5 години!» Після цього менеджер розплився в усмiшцi i запропонував нам купити цей скейтборд за будь-якою ціною, яку ми хочемо. Ви можете собі таке уявити в Україні?!
Шоу в американських універмагах
Американські універмаги у боротьбі за свого покупця здатні до будь-яких маркетингових кроків. Членські картки, лотереї, розпродажі, купони - чого тiльки на понавигадують. Купили пару взуття, наступна - за пiвцiни. Вступили до членського клубу - вам повідомлятимуть про новi товари та знижки е-мейлом i т.д. Ви — іноземець? Лише за одне це ви вже маєте у нас знижку. Так, наприклад, працює один з найвідоміших у США шопінгових центрів «Мейсіс». Громадяни інших держав можуть купувати в центрі усе за 11 % знижкою.
До слова, «Мейсіс» щорічно проводить у Нью-Йорку грандіозний парад надувних іграшок велетенського розміру. Це дійство збирає натовпи глядачів. Один наш український колега так хотiв подивится це шоу зблизька, що перестрибнув через загороджувальний паркан – і за кілька хвилин опинився у найближчому поліцейському відділку. Строгі нью-йоркські поліцаї вичитали йому мораль й трохи не оштрафували. Але, повіривши каяттю, бідного українського вченого відпустили. Колега недовго вагався, переліз-таки паркан в іншому місці і продовжив дивитися парад.
«Чорна п’ятниця»
Легендарна «чорна п’ятниця» заслуговує окремого слова. Пересічний американець у цей день витратив на покупки понад 900 доларів. Це перший день після святкування Дня подяки і один з двох найбільших в Америці сезонів знижок. Хоча «чорна п’ятниця» починається з 5-ї години ранку (саме тоді відчиняються двері крамниць), черги попід магазинами виростають ще з півночі. В одному такому стоянні минулої «чорної п’ятниці» взяла участь одна моя знайома росіянка. Вона була здивована, що все відбувається дуже спокійно, без будь-якої штовханини, як це іноді демонструють ЗМІ. Сама ж черга, з її слів, складалася здебільшого з латиноамериканців та гостей Америки з колишнього СРСР. Типового обличчя англосакса у натовпі під дверима магазину вона не зустріла.
Приз за очікування - це можливість значно дешевше придбати якусь дорогу річ. Моя знайома купила за 600 доларів комп’ютер, який звично коштує 1 000. Наступні кілька днів знижки все ще діють, однак не такі значні. Наприклад, цей самий комп’ютер вже розпродували за 800.
Інші знайомі «чорної п’ятниці» з дому виїхали опівночі, кілька годин простояли у пробці, ще по годині - у черзі за кожним видом товару, накупили море кросівок, однак вдома виявилося, що деякі з пар - тільки ліві. Потім довелося міняти. До речі, про повернення покупок. Наші землячки та з сусідньої Росії «п’яніли» від такої нагоди. Пару днів поносила новий одяг, а потім повернула. І так декілька разів...
Прибиральник на «Тундрі»
Бракує слів, лишаються одні лише емоції, коли говорити про покупку авт. Від цін, за якими в Америці продають автомобілі, у наших чоловіків просто голова іде обертом.
Новісіньку машину там можна придбати в салоні значно дешевше, ніж у нас, ще й на виплату, тобто без сплати відсотків. Наприклад, найдешевша модель «Мерседеса» в одному з салонів коштувала 28 тисяч доларів. Плюс усілякі маркетингові заохочення: придбаєш автомобіль в салоні сьогодні – отримаєш знижку, заплатиш готівкою – вважай, що 1000 доларів зекономив.
Ринок уживаних автомобілів узагалі робить цей предмет нерозкошу доступним навіть для найнижчих соціальних верств. Одного ранку я помітила біля будинку, де ми жили, величезного білого джипа зі смішною назвою моделі — «Тундра». Мені стало цікаво, кому ж він належить. І яким було моє здивування, коли за кермо «Тундри» сів прибиральник-латинос, який щоранку пилососить коридори і натирає підлоги в нашому апартамент-комплексі!
Сп’янілі від американського авторинку, ми трохи не купили вживану п’ятирічну «Тойоту-Короллу» з автоматичною коробкою передач, усілякими можливими наворотами, подушками безпеки, гідропідсилювачем керма, системою запобігання заносу ABS та іншим «фаршем». Бо продавали її усього за 4 тисячі 700 доларів! Дилер готовий був скинути ще 200 зелених. У нас же старезні «Жигулі» стільки коштують, а така модель «Тойоти» не нижче 15 тисяч. Ми вже уявляли, як їздитимемо ужгородськими ямами на гарному «японці», коли калькуляція розмитнення на українському кордоні гепнула нас на землю. Виявляється, що за таке авто потрібно сплатити нашій державі 7 тисяч євро митних платежів і зборів! Звісно, ми згадали незлим тихим словом і український парламент, і друзяк-автопромисловців Порошенка з Васадзе, які мають в нашій Верховній Раді таке потужне лобі, що навіть вступ в СОТ їм наразі не загрожує, і вони й надалі можуть спокійнісінько продавати українцям «Запорожці» за цінами мерседесів.
Замість епілогу
Після приїзду з Америки ми старанно уникали наших магазинів, аби не псувати собі настрою. Однак продуктових все ж таки не минеш. Тож перші дні, забувшись, питали у продавців супермаркетів, чому продають пакети і яку відсоткову знижку дає картка. Тепер вже не питаємо і не дивуємося, що курячі стегенця в Америці коштують 3 долари за кг, а у нас — усі 5.
Наталя Петрів, спеціально для «НЕДІЛІ»
|
