День Незалежності країни – свято важливе. А, цікаво, якими повинні відчувати себе люди у незалежній країні? Від чого вони мають бути незалежними? Відповідь саме на ці питання намагалася я з’ясувати. Результати моїх спостережень – перед вами. На абсолютну об’єктивність вони, звісно, не претендують. Але… Але кожна людина сама для себе визначає, від чого їй треба бути незалежною для повного щастя
Незалежність від обставин
Насамперед, бліц-інтерв’ю з людиною, котра, як кажуть, зробила сама себе. На жаль, він – а це успішний підприємець - категорично заборонив не тільки називати його, але і передавати розмову з ним. Шкода. Справді шкода, бо напрочуд цікава людина. Поважаю його, але… не можу не передати розмову. Сподіваюся, він не розсердиться.
- Ти любиш дорогі речі – машини, годинники, одяг, антикваріат?
- Не знаю, чи дорогі у мене машини, але, точно – не з дешевих (Сміється. Пр.авт. А.К.)
- А у тебе яка зараз?
- А можна я перейду одразу до авто дочки та сина? У неї - Mazda 3, а в нього - Mazda 6. Мою ти бачила… (Вибачте, але не можу сказати, бо таких у Закарпатті одиниці. Пр. авт. А.К.)
- Який у тебе годинник?
- Дуже погано розбираюся в годинниках. Якщо чесно, взагалі не дуже вірю в них. Якось купив собі в Києві швейцарський годинник, та з’ясувалося, що його зроблено в Китаї. Але, повір, коштував він ду-же багато. Думаю, годинник треба купувати чи то в Німеччині, чи то в Швейцарії, там він напевно буде «рідним».
- Зараз уже не робоча година, але ти в діловому костюмі. Ти після роботи чи просто завжди одягаєш костюм?
- Ні, не завжди. Все залежить від настрою. Якщо він добрий, можу ходити в костюмі. Якщо на душі гидко, то, зазвичай, одягаю більш легкий одяг.
- А де ти купуєш свої костюми?
- Де побачу гарний, там і купую. Я є прихильником гарних речей, а не речей з іменем. Ось, до прикладу, раніше мені дуже подобалися японські машини, бо в них був, як кажуть, «продвинутий» дизайн. Німецькі машини тоді трохи були позаду. А зараз, навпаки, німці вирвалися вперед, а японці пригальмували. Не йдеться про технічні характеристики, а тільки про зовнішнє сприйняття. Я все так обираю: і одяг, і взуття – річ повинна подобатися за стилем, фасоном, малюнком.
- А чим ти готовий пожертвувати: дизайном, утилітарністю чи грошима?
- Якщо картинка і ціна високі, я б не зупинився. А щодо утилітарності… Я мав чимало телефонів, які були практично однакові за якістю, але є гарна модель, а є… Телефон я використовую тільки для дзвінків. Мені дуже сподобалась модель LG Prada. Хоча мій син каже, що це поганий телефон. Але мене це не цікавить.
- А одяг ти де купуєш?
- Часто буваю за кордоном і купую одяг там, але в Україні також. Де доведеться.
- Відпочивати любиш?
- Так. Двічі на рік по два тижні намагаюся десь відпочивати. Подобається, коли не далеко і щоб тепло. Дуже не люблю літати літаком. 12 годин у повітрі – це для мене мука.
- Ти любиш робити подарунки?
- Так.
- А що зазвичай даруєш?
- Багато чого. Давай, не уточняти.
- А отримувати подарунки тобі подобається?
- Ні.
- Чому?
- Не знаю. Просто не всі люди мають можливість робити подарунки – не всі ж багаті. А людині хочеться зробити подарунки і він, як кажуть, витягує останню гривню. Можна просто зателефонувати і привітати від щирого серця. Це набагато приємніше навіть, аніж, якщо хтось притягне картини Рембрандта.
- А що для тебе означають гроші?
- Це свобода. Розумна кількість грошей дозволяє людині бути незалежним від обставин. Дає право вибору, можливість займатися тим, чим хочеться. А дуже велика кількість грошей робить людину рабом.
- А що означає – розумна кількість грошей?
- Це та кількість, яка дозволяє про них не думати.
Незалежність від грошей
Наступна розмова з жінкою, котра живе від зарплати до зарплати, але котра стовідсотково вважає, що вона абсолютно незалежна від грошей. Вона – державний службовець. Заміжня. Має одну дитину. Поповнити свою сімю ще однією і не збирається. Не через зайві витрати. Солідна сума, яку оплачує держава при народ-женні дитини її також не приваблює.
- У тебе велика квартира?
- Вважаю, що дуже велика – трьохкімнатна. В наш час – коли люди, буває, живуть у жахливих умовах, моя квартира – палац.
- Ти часто купуєш продукти на ринку?
- Завжди. Буваю там майже щодня. Там можна вибрати свіжі овочі і фрукти. В супермаркетах вони, зазвичай, залежалі.
- А де ти купуєш одяг для чоловіка і дочки?
- Де доведеться. Де побачу те, що влаштовує, в першу чергу, їх. Завжди з ними раджуся.
- Мобільний телефон у вашій сім’ї є у всіх?
- Звичайно. Це зараз зовсім не проблема. У нас з чоловіком простенькі, а дочці купили, як кажуть, крутий. Нехай. Нам же з чоловіком телефон потрібен тільки для розмов, а вона і пісні там якісь записує, і фотографує, і знімає. Нехай…
- Ти маєш велику зарплату?
- Все пізнається в порівнянні. З заробітною платою депутатів чи бізнесменів не зрівняється, але – це їхні гроші, ось нехай вони їх і рахують. Я вважаю, що отримую солідну суму – 1200 грн.
- Цього вистачає, щоб одягати і годувати сім’ю, оплачувати комунальні послуги?
- Ніколи не замислювалась над цим питанням. Певно вистачає, якщо ще не відключили ні від газу, ні від електрики, ні від води. Та й не голодуємо ми і голими не ходимо. Все в порядку.
- А скільки грошей тобі треба для повного щастя?
- Вибач, грошей??? Дивне питання. Хіба для щастя гроші потрібні? Та це єдине, що ніколи не визначатиме стиль мого життя. Хай хто що говорить. Скільки б їх не було, чи не було взагалі – вони ніколи не змусять мене бути залежною від них.
- Але, якщо раптом, тобі не буде вистачати не те, що на електрику і газ – на хліб?
- Скажу одразу – практично такого не буде ніколи. Я готова будь-де працювати, але не заради грошей, а заради, як ти кажеш, шматка хліба для своєї сім’ї. Ще раз кажу, жити заради заробляння грошей, хвилюватися, що в тебе на щось не вистачає тих грошей, обурюватися, що хтось тобі їх платить менше, аніж ти заслуговуєш – не буду ніколи. Жити і залежати від грошей – це не для мене.
Незалежність від чоловіків
Моя колега – самодостатня і успішна. Їй далеко за 30, а вона і не думає виходити заміж. Ні, не тому, що їй не подобаються чоловіки, і не тому, що у неї якісь вади (пропозиції руки і серця звучать стабільно: раз на півроку). Висока і симпатична брюнетка з блакитними очима не хоче залежати від чоловіків.
- Кажуть, що незалежність веде до самотності…
- Брехня. Образ успішної, сильної жінки, котра плаче біля вікна – річ надумана. І надумали її, даруйте, кинуті кимось домогосподарки в брудних халатах і з облізлим манікюром. Це говорить їхня заздрість і давним-давно втрачена незалежність.
- Поясни…
- Якщо жінка успішна, а, отже, розумна, їй плакати не доведеться. Для неї завжди знайдеться чоловік. А, якщо не знайдеться, так вона сама його знайде. А, якщо не знайде, то купить – жарт (Сміється. Пр. авт. А.К.)
- Тобто, знайти чоловіка і вийти заміж – для тебе, як раз плюнути?
- Саме так. Успішна і незалежна жінка притягує чоловіків саме своєю незалежністю. Вона вміє показати свої слабкості і приручити ними чоловіків. Вийти заміж для мене дуже й дуже легко.
- А своєю роботою пожертвувати заради сім’ї ти готова?
- Ммм… Я, як кажуть, сім раз відмірю, перед тим, як один раз відріжу. Взагалі-то сімейне життя буває загальним, а буває особистим. Свої інтереси, своя робота, своя кар’єра, свої друзі – це норма, ім’я якій Незалежність.
- Ти задоволена своєю роботою?
- Дуже. Міняти її заради чоловіка не збираюся.
- Хтось із великих сказав, що незалежна жінка – це жінка, котра не знайшла нікого, хто б хотів залежати від неї…
- Навіть не сумніваюся, що це сказав чоловік. Їм так і хочеться, щоб жінки залежали від них. Аякже: мисливці, охоронці, захисники… Скажи відверто, ти в це віриш? Отож-бо. Треба ж нашим слабким чоловікам якось захищати свою беззахисність…
- Вибач за потік цитат, але, знову хтось із великих сказав, що гіршим за світ, яким управляють чоловіки, може бути тільки світ, яким управляють жінки… (Сміється. Пр. авт. А.К.) І знову, напевно, це сказав чоловік. А вони жили в світі, яким управляють жінки? Та вони бояться цього більш за все на світі! А чому? А тому, що світ, яким управляють жінки, буде набагато кращим за той, де правлять чоловіки.
- Ти феміністка? Я ніяк не можу зрозуміти.
- О, не дочекаєтесь! (Сміється. Пр. авт. А.К.) Я знаю, що рано чи пізно знайду свою половинку. Просто чоловіка собі знайти – для однієї ночі, до прикладу, – можу без проблем. Але мені цього мало. У стосунках із чоловіками у мене завжди виникає питання: а що далі? Навіть, коли всі бажання уже задоволені. У чоловіків, що б вони не говорили, дуже мало постійного: буду я йому подобатися – буде любити, не буду подобатися – буде зраджувати. Чоловік – це «криве» дзеркало, яке відображає або всі твої достоїнства, або всі твої недоліки.
- Але чоловік – це ще й той, хто може стати батьком твоїх дітей…
- І навіть у цьому питанні можна бути незалежною від нього (Сміється. Пр. авт. А.К.). Правда, навіть при штучному заплідненні чоловіча сперма таки потрібна, але… але я плачу за неї гроші і більше нічим ні я тому чоловікові, ні, тим більше, він мені не зобов’язані.
- Невже ти і справді не хочеш присвятити життя чоловікові?
- Ні, це не для мене. Поруч із чоловіком я завжди відчуваю, що мені потрібно більше, ніж просто чоловік. Мені потрібен чоловік, в якому можна віддзеркалитися, побачити себе з іншого світу. Чоловік, котрий би любив мене таку, яка я є. Чоловік, котрий би розумів мене і не думав про те, пробачати мені щось чи ні. Нема, чого пробачати. Я – така, яка я є. Залежати від його думок, від його дій, від його фраз – це не для мене. Не хочу. І не буду. Краще все життя одна, аніж з чоловіком, котрому треба говорити те, що він хоче почути, виглядати так, як він хоче бачити.
Незалежність кожен визначає для себе сам. Давайте не залежати від фінансів, від шкідливих звичок, від усіх негараздів. Та одну залежність таки варто берегти і любити – це звичка любити і підтримувати тих, хто поруч. Зі святом вас!
Анастасія КОН, газета «НЕДІЛЯ»
| 
