Історія про українця з Полтавщини, який став вождем індіанського племені, мабуть, є однією із найнезвичайніших, з якою довелося зіткнутися газеті «НЕДІЛЯ» - організатору проекта «Жди меня - Закарпаття». І хоч героєм її є не закарпатець, але саме мешканець Закарпаття відгукнувся на пошукову заявку, в якій фігурує Герой Радянського Союзу Іван Доценко
«В індіанському племені пригощали галушками та горілкою»
Кілька років тому в ефірі телепрограми «Жди меня» зачитали лист наступного змісту: «Я шукаю свого дядька, Героя Радянського Союзу, льотчика Івана Івановича Доценка, вождя індіанського племені, з яким зустрічався Махмуд Есамбаєв». До листа родичка Героя, що звернулася по допомогу, додала пожовтілі вирізки із газети з інтерв’ю, яке дав ще в 1967 році після повернення з Канади відомий чеченський танцівник.
З того часу незвичайною долею українця з Полтавщини, котрий дивним чином опинився в ірокезькому племені канаваке в Канаді, зацікавилося чимало дослідників. З’ясували наступне…
…До червня 1943 року у послужному списку військового льотчика Івана Івановича Доценка – 213 бойових вильотів, 4 тисячі годин в небі. У червні 1942 року, коли бомбардувальник підбили над окупованою німцями територією, він примудрився на палаючому літаку дотягнути до лінії фронту і врятувати екіпаж. За це і удостоївся Зірки Героя. А в 1944-му Герой Радянського Союзу Іван Доценко не повернувся із завдання. Його бомбардувальник «Іл-4» під Львовом підбили німці.
Невдовзі рідні отримали похоронку: «Геройськи загинув у боях з німецько-фашистськими загарбниками». А згодом – ще одну, але вже з іншим формулюванням: «Не повернувся з бойового завдання». Дивним є іще один факт: ні в одній із книг, де поіменно перераховувалися імена Героїв, не було прізвища Доценко І.І. Більше того, його рідне село на Полтавщині хотіли перейменувати на Доценківське. Та коли односельчани зібрали всі документи, вони так і не отримали офіційної відповіді на свою ініціативу.
І ось в кінці 1960-их років в газеті «Труд» вийшла стаття, в якій розповідалося про поїздку радянської делегації на виставку «Експо-67», що проходила в Монреалі. Саме в цій статті, за словами одного із учасників делегації – танцівника Махмуда Есамбаєва – і прозвучала інформація про індіанське плем’я, в гостях у якого побувала делегація. Незвичайне було плем’я – пригощали там горілкою і галушками, а вождь говорив українською і розповідав, що його ім’я - Іван Іванович Доценко, а опинився в Канаді після війни і полону…
«Мені запропонували відвідати плем’я, вождь якого - українець»
Святослав Гаврилик, який нині проживає у селищі Середнє на Ужгородщині, - один із тих, хто побував в Канаді на всесвітній виставці досягнень науки і техніки «Експо-67». Понад два роки його рідним домом був пароплав «Станіславський». Будучи лікарем корабля, Святослав Миронович об’їздив чимало країн Західної Європи. Восени 1967 року пароплав перетнув океан і пришвартувався в Монреалі.
- Там нас відпустили з корабля усього на кілька годин. Щоправда, ходили ми по троє – тоді ж був Радянський Союз, тож за членами команди вівся нагляд. Нам категорично забороняли вести будь-які розмови з емігрантами, які покинули Союз у роки війни чи після її закінчення, а це були в основному воїни УПА, бандерівці, власовці. Хоча із старшою генерацією емігрантів, які поселилися в Канаді після революції, спілкуватися дозволяли. От ми троє і пішли на «Експо-67», та в одному із павільйонів, здається, у канадському, все-таки розійшлися: одного цікавила техніка, другого ще щось. Роздивляючись експозицію, я почув розмову двох чоловіків, розмовляли по-українськи, на галицькому діалекті.
Підійшов, привітався, сказав, що з Івано-Франківщини. Ті виявилися земляками. Щоправда, ані імен, ані прізвищ своїх не називали, один з них тільки представився сотником УПА. Як земляку, вони вирішили зробити мені приємний сюрприз й запропонували поїхати в індіанське плем’я, вождем якого був українець з Полтавщини на прізвище Доценко - Герой Радянського Союзу. У племені якраз проходило якесь свято. Мабуть, на ньому і побувала радянська делегація разом із Есамбаєвим. Та відлучатися із корабля без дозволу капітана я не мав права. А ті двоє кажуть: тебе капітан і не відпустить, бо Доценка вважають зрадником батьківщини. На тому і розійшлися…
Як Іван Доценко став Джоном Маккомбер
Як український військовий льотчик став вождем індіанського племені – питання так і залишається відкритим. Одна із версій, яка прозвучала в ефірі «Жди меня» - у 1944 році Іван Доценко, літак якого збили під Львовом, не загинув. Він потрапив до німецького полону, з якого його звільнили американці. Повернутися в Союз не міг, бо чудово розумів: після полону, якщо потрапить в руки своїх, буде ще гірше. Тож і подався в Канаду. Але як потрапив у плем’я канаваке – до цих пір невідомо.
Святослав Гаврилик розповів ще одну версію, котра заслуговує на увагу:
- Як і багато інших кораблів, наш «Станіславський» також здійснював рейси на Крайню Північ, розвозив різноманітний товар, горілку. Точно не пригадую, де почув цю історію – чи то на Колимі, чи Певеку (це вже Чукотка, недалеко від Берингової протоки). Ті місця - одні із найстрашніших місць для ув’язнених. Але якраз у 1967-у році, коли ми там були, полонених відпустили з таборів, але не дозволили виїхати. Тож вони працювали хто на олов’яних копальнях, хто на золотих приісках. Українці, з якими розговорився, розповідали, що одразу після війни із таборів було кілька вдалих втеч. І серед втікачів називали якогось військового льотчика, Героя Радянського Союзу, та двох воїнів УПА.
Вони добралися до Берингової протоки з допомогою чи то чукчів, чи то якутів, а звідти уже ескімоси переправили на Аляску і передали їх індіанському племені. Правда, ні імені, ні прізвища цієї людини полонені не називали. та вважаю, що це не могло бути банальне співпадіння: два військові льотчики, два Герої Радянського Союзу - і обидва потрапили до індіанців. Мабуть, мова таки йшла про Доценка, якого свої ж посадили за те, що потрапив в полон до ворога…
Людмила СУБОТІНА, газета «НЕДІЛЯ»
|
