Протистояння між В.Ющенком і Ю.Тимошенко все більше загострюється. Щоденні телевиступи прем’єра не залишають сумнівів, “ко в хижі ґазда”. Не бракує і коментарів з приводу того, що лежить у підґрунті всього цього. Можна говорити і про зовнішні причини, і про внутрішні, але в кінцевому підсумку усе зводиться до найбільш фундаментальної суперечності людської природи – гендерної. Адже існують чоловічі шахи і жіночі. Є жіночі і чоловічі моди і парфуми. А.Каспаров колись грав на одній дошці з Н.Гаприндашвілі, але це була така собі товариська зустріч, а не принципове змагання. Бо відмінності між жіночими і чоловічими хитрощами завжди є, але чоловік-шахіст їх не враховує. Так от, щось подібне сталося цього місяця в українській політиці – чи не єдиній сфері, де жінки і чоловіки конкурують на рівних, без жодних скидок. Зараз конкретна жінка переграла конкретного чоловіка, бо діяла відповідно до своєї природи, а він – ні.
Принаймні, його істерика після програної бійки аж ніяк не належить до рис, котрі культивують чоловіки. Чоловіки схильні до значно глибшого і системнішого цинізму. У жінок же його аж ніяк не менше, але він все ж поверховіший і якийсь більш напускний. Віками психологія української жінки формувалася так, що питання честі для неї ще бодай щось значать – на відміну від більшості чоловіків. Чому клоун переважно чоловіча професія? Бо для жінки менш прийнятно, щоб з неї сміялися, глузували, кепкували, ніж для чоловіка. Чоловіки, навпаки, схильні до епатажу, якщо це обіцяє якісь вигоди. Жінки же дуже рідко вдаються до подібних ризикованих кроків. Рідкісні винятки типу Н.Вітренко чи Чичоліни тільки підтверджують правило. Уявити, щоб А.Меркель чи королева Єлизавета займалися політичною клоунадою, поливали опонентів апельсиновим соком чи закликали мочити ворогів у сортирах, абсолютно неможливо.
Сотні же політиків-чоловіків ідуть на таке запросто. Серед останніх і В.Ющенко, а особливо його підлеглі, котрі вже багато місяців виступають із вкрай ризикованими заявами. Кожний читач може пригадати добрий десяток їх. Найбільш вразлива та, що Україна не допустить повернення російських кораблів з Грузії до Севастополя. Яким чином це можна було зробити, так і лишилося загадкою. Не про вогонь же берегової артилерії йшлося. Будь-який чоловік прекрасно розуміє, що це було звичайне блазнювання, чоловічі понти у стресовій ситуації. Коли стає страшно, чимало чоловіків блефують. Засуджувати за це тяжко – така вже наша натура. Суто розумом Ю.Тимошенко це розуміла, але сприйняти серцем не змогла і не захотіла. У неї спрацювало суто жіноче неприйняття клоунади.
Тяжко сказати, наскільки щиро вона готова підтримати В.Ющенка на наступних президентських виборах, але бути його клоунесою вона не згодна категорично. Був би на її місці О.Турчинов – той, можливо би, погодився. Але гендер є гендер. Все, що стосується війни, міждержавних конфліктів, жінки сприймають зі значно більшою осторогою, ніж чоловіки. Це природно – материнський інстинкт (існує навіть в тих, хто не народжував), берегиня домашнього вогнища тощо. Після цього президентська команда вчинила взагалі повну дурню – звинуватила прем’єра у державній зраді. Примушувати жінку-політика, щоб навіть інстинктивні реакції у неї були чоловічими – це повне безглуздя. З оцього Юлія Володимирівна і могла найбільше обуритися – не зі звинувачення у зраді, а з очікування від неї суто чоловічих стереотипів.
Точнісінько так багато років тому вона цілком щиро обурилася, коли перед єдиними її теледебатами з В.Медведчуком той першим простягнув їй руку для вітання. Жінки загалом схильні визнавати нав’язуваний чоловіками розподіл обов’язків. Мовляв, за все глобальне відповідає чоловік (пиятики з сусідами, загравання з сусідками, розваги), а жінка – за різні дрібнички (сімейний бюджет, виховання дітей, добробут у хаті). Але визнавши раз і назавжди такий розподіл, жінка потім строго його дотримується. Коли В.Ющенко ні сіло ні впало став примушувати Ю.Тимошенко робити заяви ще й з міжнародних питань, вона просто впала у ступор і перейшла до агресивних дій. Агресивні настрої накопичувалися дуже давно і їх вистачить ще надовго. А не будіть у жінці звіра – це вам не дресирований хом’ячок.
Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»
|
