|
Робота, звісно, річ нестерпна,
але треба ж кудись вранці йти…
(З англійського гумору)
«Як я ненавиджу свою роботу». У житті кожного з нас рано чи пізно настає період, коли з цією фразою ми прокидаємося і з нею засинаємо. Ми не можемо пояснити собі, чому саме – чи то через начальство, чи то через обов’язки, чи то через колег – раптом заняття, до якого ви себе готували, яким із задоволенням починали займатися, доводить до сказу і народжує в думках тільки одну фразу: «Як я ненавиджу свою роботу». І найприкріше в тому, що чудово розумієш – не працювати ти не зможеш, бо тітка, котра залишила б тобі в спадок мільйон, навряд чи знайдеться, та й джек-пот вкотре буде не твоїм. І тоді починається активний пошук виходу із ситуації: можливо, змінити роботу? можливо, плюнути на все і не звертати уваги? можливо, набити пику шефу чи підкласти мишу в тумбочку колеги? а можливо…
…можливо все
На питання, чи любите ви свою роботу, тільки один із десяти відповідає ствердно. Згідно зі статистикою, четверо із п’яти працюючих скаржаться на свою роботу. Більшість із нас проводять на роботі близько 100 тисяч годин свого життя – приблизно половину часу, що залишається після сну. Коли подумаєш, як багато годин місяць за місяцем і рік за роком проводиш на роботі, стає ду-уже сумно.
Чи залежить це від того, як ми ставимося до своєї роботи? Спеціалісти стверджують, що однозначно. Встановлено, що стрес і нудьга, які ви відчуваєте під час роботи, чи то переживаючи за своє звільнення, чи то просто намагаючись дотягнути до пенсії, можуть негативно вплинути на ваше здоров’я. А невміння і небажання професійно і творчо виконувати свої обов’язки відбиваються на ваших стосунках з начальством та колегами. Життя у стані постійного конфлікту призводить до низької самооцінки. І що? Ви ходите по замкнутому колу, чи то не вміючи, чи то не бажаючи переступити його межу.
Хтось скаже, що за високу платню готовий терпіти всі робочі негаразди і навіть полюбить свою роботу і буде щасливим. Звісно, всім потрібні гроші, щоб жити, утримувати свою сім’ю і добре себе почувати. Але, повірте, гроші і тільки гроші не здатні перетворити роботу, яку ви маєте, в роботу, яка вам подобається. Досвід спілкування з людьми, котрі шукають, люблять чи не люблять свою роботу, переконує, що справа, як не крутіть, не в грошах і навіть не в їх кількості. Викликати у людини позитивне ставлення до своєї роботи можуть тільки відчуття відповідальності, професійна етика, здатність здійснювати свої плани, особисті якості та здібності.
На вихід, панове
Кожен, хто хоч раз відчував, що ненавидить свою роботу, має власні рецепти виходу із цієї ситуації. Скільки людей – стільки і виходів. Ось, до прикладу, що каже з цього приводу менеджер однієї з ужгородських фірм Віталій Б.: «Вперше я зрозумів, що ненавиджу свою роботу, через два з половиною роки, як влаштувався на неї. Чесно кажучи, було дуже важко, бо не находив собі місця, не знав, чого мені не вистачає, не хотів вранці прокидатися. Та разом із тим розумів, що змінити нічого не можу, бо гроші заробляти треба. Батько порекомендував мені просто взяти відпустку – хоча б на тиждень. До того часу я вічно від неї відмовлявся, а тут вирішив все-таки скористатися законним відпочинком. Переробив купу домашніх справ, до яких руки ніяк не доходили. Дивився телевізор, читав газети, журнали – одним словом, відключився від роботи повністю. Через тиждень страшенно захотілося працювати…»
А юрист Юрій К. каже, що з проблемою ненависті до своєї роботи зіштовхується раз на півроку. Розуміє, що це часто, але змінювати фах не збирається – це його життя: «Нічого іншого я в житті не вмію. Принаймні, ні в чому іншому я себе не бачу. Коли вже стає дійсно нестерпно, я відкладаю всі складні справи і беруся за, як кажуть, стовідсотково виграшні. Вибачаюсь перед клієнтами, відкладаю суди, але мені треба просто розвантажити свої мізки. Дві-три перемоги в суді, і я знову беруся за будь-яку важку справу, бо відчуваю натхнення і впевненість у своїх можливостях».
Режисер телебачення Олександра М. впевнена, що найдієвіший рецепт від того, аби робота вам не набридла, є творчий до неї підхід: «Моя робота – це моє хобі. Відповідно, я і працюю тільки заради зацікавленості і тільки з тим, що мені цікаво. Якщо відверто, я не надто переймаюся і зауваженнями з боку начальства, не боюся доган, бо я роблю те, що мені подобається. Хобі – це особиста справа. І, якщо ти по-справжньому цінуєш своє хобі, ти завжди намагатимешся проникнути в її суть, дізнатися якомога більше. Погодьтеся, що часто справа стає нецікавою, коли ти обмежуєш себе інформацією. Я намагаюся не тільки дізнаватися щось нове, але і обов’язково розширювати коло знайомств. Кожен режисер, кожна творча людина має своє бачення, свої погляди і мені дуже цікаво їх дізнаватися, порівнювати зі своїми».
«Робота приносить нам користь, - переконує вчителька Ганна Н. – За це ми її і любимо. Робота нас годує – хіба не це головне? Не розумію, чому багато хто не любить свою роботу. Без заробітної плати сьогодні ніхто не працює. Зарплату отримують всі. І, якщо тебе не влаштовує твоя зарплата – змінюй роботу, шукай іншу, але не нарікай на неї. Щастя – в праці, бо вона дає нам хліб насущний. А без хліба куди ви подінетеся? І машина без пального нікуди не поїде. Її треба «годувати». Роботу краще любити, її треба берегти і нею треба дорожити. Вона приносить величезну користь. Якщо хтось каже, що ненавидить свою роботу, то я впевнена, що це не через розмір зарплати. Це все вибрики. Їсти хочеться завжди, тому роботу свою треба любити завжди. Як кажуть, що посієш – те пожнеш, як працюватимеш – так і їстимеш».
Робота – вовк?..
Можливо, до слів учительки і варто прислухатися. Та, як свідчать всілякі дослідження та опитування, роботу все ж таки більше не люблять, аніж люблять. Вірите чи ні, але кожен п’ятий житель світу впевнений, що робота негативно впливає на його здоров’я. Такими є результати досліджень однієї з міжнародних рекрутингових компаній, яка опитала цього літа 115 тисяч респондентів із країн Америки, Європи та Азії. В тому числі й з України. Більше за всіх схвильовані негативним впливом роботи на здоров’я – японці, аж 60 відсотків. Другі – канадці, треті – ми, українці (майже половина опитаних), далі – жителі Фінляндії та Гонконгу. Наші сусіди росіяни – на сьомому місці. Найменше скаржаться на роботу в Мексиці (9%), а також в Австралії, Індії та Новій Зеландії.
На момент опитування в середньому 90 % респондентів стверджували, що, в принципі, вважають себе здоровими людьми. Найбільше «здорових» проживає в Польщі, найменше – в Угорщині. При цьому, частіше за інших хворіли протягом року жителі Данії, а майже не хворіли іспанці. Також з’ясувалося, що 82 відсотки українців скаржаться на те, що через проблеми на роботі вони страждають безсонням. Для порівняння: в Росії цей показник становить 25 відсотків, в Швеції – 12.
За останній рік більше половини опитаних українців брали лікарняні, до того ж жінки набагато частіше, аніж чоловіки. 13% з них зізналися, що насправді вони симулювали, так не хотілося йти на роботу (до речі, щорічно у світі більше мільйона людей телефонують на роботу і кажуть, що вони занедужали, аби тільки на неї не йти), 45 % відчували провину, що змушені бути відсутніми на роботі через хворобу. Серед найбільш негативних аспектів робочого процесу опитані відзначили брак фізичної активності, інтриги колег та наднормову роботу.
Фізичної активності та наднормової роботи дозвольте не торкатися. Зрештою, на заняття в спортзалі час знайти можна, якщо захочеш, а від наднормової роботи можна просто відмовитися – все, що стається після 18, роботи не стосується (звісно, якщо ви невиліковний трудоголік). А ось про інтриги колег два слова можна сказати. Вони – чи не рушій всіх подій та пертурбацій, що стаються в робочому колективі. А тому кожен сам для себе вирішує: чи стає одним із учасників цих інтриг, чи стороннім спостерігачем, чи, зрештою, тим, хто буде ці інтриги викривати і гасити. Однак якщо ви навчитеся по-справжньому любити свою роботу, цінувати кожну робочу хвилину і намагатися з максимальною користю використовувати їх, часу на інтриги у вас просто не вистачить, та й бажання не виникатиме.
Як тебе не любити?
Один мій знайомий настільки оптимістично ставиться до життя, що інколи навіть по-білому заздрю йому: будь-яку найскладнішу ситуацію він розкладує по полицях, до дрібниць пояснює і, навіть якщо не вирішує, піднесено пояснює, чому йому це не вдалося. Так ось, що стосується роботи (коли я поскаржилась йому, що мені все набридло і хочеться змін), знайомий спокійно пояснив мені: «Ти повинна скласти такий собі «список вдячності» своїй роботі. Достатньо згадати всього 20 причин, через які не можеш кинути свою роботу, і твоє ставлення до неї докорінно зміниться. Не можеш 20? Не вірю. Можеш і згадаєш, якщо захочеш. Подумай тільки: ти маєш роботу, працюєш не в мороз і не під дощем, працюєш у демократичній країні, маєш колег-однодумців, зарплата дозволяє тобі оплачувати всі компослуги і ще мати на хліб, ти маєш можливість спілкування із десятками і навіть сотнями людей… Далі – не лінуйся – продовжуй сама. І думай тільки про хороше, тільки про позитивне. Повір, якщо тебе вистачить навіть тільки на 15 причин, ти сприйматимеш свою роботу по-іншому. Ти будеш їй вдячна».
20 причин я собі поки-що не виписувала. Але я вкотре переконалася в одній простій речі: якщо ти не можеш змінити обставини, змінюй своє ставлення до них. Не хочеш змінювати ставлення – змінюй роботу. Просто плюнь на все і шукай нове заняття, нове підприємство, новий офіс, нову фірму. Не зможеш – не скаржся. Як не крути, але все в твоїх руках. Можна навіть зробити вигляд, що тобі робота подобається. Якщо будеш переконувати себе в цьому деякий час, неодмінно настане момент, коли ти в це повіриш. Придумай собі, покажи всім, наче твоя робота – найкраща в світі і ти життя своє без неї не уявляєш. Хіба не це перший крок до того, аби отримувати від неї задоволення? Погодьтеся, що переважна більшість із нас хоче мати відмінну, високооплачувану і легку роботу, але, аби при цьому не докладати до неї жодних зусиль.
Як пояснила мені психолог, у багатьох випадках людина сама винна в тому, що відчуває до роботи нелюбов та навіть ненависть. «Робота не терпить тих, хто не віддається їй повністю, - переконує Наталія Немеш. – Це, як у відомій приказці: «Скільки ти даєш, стільки тобі і повертається». Якщо ви роботу любите, вона не може не віддячувати вам тим же».
Що ж, очевидно, альтернативою ненависті до роботи є вміння її полюбити. Як ви думаєте, це можливо? Варто, мабуть, спробувати. Зрештою, все залежить він особистого до роботи ставлення. І, думаю, якщо погодитися бодай спробувати змінити це ставлення, є шанси і навчитися свою роботу любити.
Анастасія КОН, газета «НЕДІЛЯ»
|
