Зелене золото Карпатського краю – унікальне диво з див, чарівна замана для серця і душі чуйної людини. Вабить до себе вона неповторною красою краєвидів у будь-яку пору року мандрівників, природоманів, натуралістів...
Її зеленою перлиною гірського зеленограду під просторою полониною Рівна в Ужансько-Турянській окрузі є і лісові масиви Перечинського держлісгоспу з його стрункими водоспадами, фауною і флорою, сучасними радощами і смутками, тривогами та проблемами.
Дбати про це багатство довірено колективу на чолі з досвідченим лісознавцем Анатолієм Романюком. Ноша ця не легка, але Анатолій Васильович нести її прагне гідно, бо не мислить себе поза цією улюбленою справою.
- Будь для ліса другом! Частіше йди до нього з саджанцем, як із сокирою! – наголошує на цьому безнастанно.
... Після закінчення Львівського лісотехнічного інституту в 1994 році (а народився він 16 квітня 1967 року в селі Дубрівці Житомирської області) був направлений на роботу в Закарпаття. Спочатку позитивно проявився фахівцем на посаді провідного спеціаліста в сфері лісокористування, а небавом – головного лісничого Перечинського держлісгоспу. Згодом його керівний потенціал і любов до лісу (в 2000-2005 роках) знайшли вираження на посаді директора Великоберезнянського держлісгоспу, а відтоді і донинівін є на такому ж посту – керівником Перечинського держлісгоспу.
Так виходець з полісся знайшов себе в гірському краю смарагдових лісів і полонин... Площа лісових угідь, про які турбується зі своїм колективом Анатоій Романюк, здійснюючи природоохоронну та виробничу діяльність, становить майже 32 тисячі гектарів, а запас деревостанів – 12 тисяч кубометрів у гірській місцевості на висотах 350-1100 метрів над рівнем моря.
За якістю ліси Перечинщини належать до першої групи в ареалах охоронних та зелених зон поселень. Тут є заповідні урочища, унікальні лісові листяні та хвойні, ендемічні та реліктові породи: тубільні – бук, дуб, ясен, клен, граб, сосна, ялиця, ялина; інтродуковані – каштан їстівний, сосна Веймутова та дуґласія (продуктивність якої, до речі, у тричі більша від велета корінних перечинських пород – бука). Їх невід’ємною складовою є верхня межа приполонинського природозахисного криволісся, що становить постійний інтерес дослідників.
У господарстві функціонує постійна лісонасіннєва база на площі 34 гектари, половина якої належить дугласії. Це невипадково, бо згадана рослина, батьківщина якої Північна Америка, дуже, як уже було сказано, продуктивна, швидкоростуча, її висота сягає до 60 метрів. Дугласія має гарну структуру і широко використовується для виготовлення столярних виробів. Тому вона становить інтерес для деревообробної промисловості. Перечинському лісу належать потічки й форелеві «приюти», 13-метровий водоспад «Шипот» у зоні заказника «Соколині скелі».
Ці та інші перлини, рослинний і тваринний світ – краєвиди природи Карпат приваблюють не тільки благородних відвідувачів, а й нечистоплотних горе-туристів та рвачів, охочих «погріти» тут руки за рахунок природи. Тому Анатолію Васильовичу та довіреному йому колективу доводиться не тільки дбайливо господарювати, невпинно примножувати, але й захищати ці багатства від хапуг. Про це міжнародний громадсько-політичний журнал «Лідер», що видається в Києві, писав: Перечинщина – «справжня Мекка для туристів». А отже – зайві клопоти охоронцям зеленого багатства. Бо не кожен мандрівник після своїх відвідин залишає ці чарівні куточки у чистоті та порядку. Навіть попри те, що зони відпочинку обладнані належним чином: є місця і для розкладання ватри, і для зібраного сміття. Нині Перечинське державне лісогосподарське підприємство забезпечує роботою 240 осіб, що для гірського району значить багато. Дохід від реалізованої продукції – 5 мільйонів 273 тисячі гривень. До бюджету сплачено 1 мільйон 115 тисяч гривень та майже 504 тисячі – до цільових фондів.
...Основним завданням лісгоспу було і є своєчасне і якісне лісовідновлення. Тут добре усвідомлюють святе правило:
В ліс не тільки із пилою,
Але й з саджанцем іди
Та дбайливою рукою
Де пиляєш – там сади!
Тими благами, що створюються нині, каже Анатолій Романюк, мають користуватися майбутні покоління. Отож на нас, лісівників, покладається особлива відповідальність. Не тільки берегти та леліяти кожну рослину, лісну звірину, а й примножувати це багатство – наше святе завдання. Думаю, ми з ним упораємось. Адже нині на захист лісу стають не лише фахівці, а й робітники, місцеві жителі. Вірними помічниками лісівників стають школярі, які демонструють дивовижну свідомість, обізнаність у сфері екології, готовність прикласти свої руки і розум до великої справи – збереження карпатських багатств.
...Так вважає і цим повсякденно живе дбайливий господар і ревний друг лісів Перечинщини Анатолій Романюк, працелюбність, допитливість, щира любов якого до зеленого друга – невичерпна і належно поцінована фахівцями, бо з неї нуртує людська доброта й турбота про майбутнє природи рідного краю того, хто живе й працює для століть.
Юрій ШИП, письменник, член Національної спілки журналістів
|
