У Європі з’явилася небезпека нової великої війни, пише журналіст Джеффрі Т. Кухнер в сьогоднішньому числі американської The Washington Times.
У 1939 році з вторгнення Німеччини у Польщу почалася Друга світова війна. Сьогодні вогнищем вибухонебезпечної ситуації стала не Польща, а Україна. І агресором буде не Адольф Гітлер, а прем'єр-міністр Володимир Путін.
У його залізному кулаку Росія перетворилася на державу-гангстера. Демократії покладено край, корупція широко поширена, журналістів почали вбивати, дисидентів саджати у в'язницю, а ЗМІ потрапили під контроль режиму. За допомогою припливу нафтодоларів Москва прагне відновити велику російську імперію. Вона загрожує сусідам і Заходу.
Путін - це колишній апаратник КДБ, який назвав розвал Радянського Союзу "величезною геополітичною катастрофою XX століття". Ці слова відображають його кровожерність і моральну розбещеність. Комунізм радянського зразка створив найбільшу систему масових вбивств в історії. Він відповідальний за смерті понад 60 млн чоловік. Дезінтеграція Радянського Союзу в 1991 році - це не катастрофа, а навпаки, перемога демократії, національного самовизначення і цивілізації.
Незалежна Україна постала з попелу. "Жоден інший народ не постраждав так сильно за правління Москви, як український", - зазначає Геррі Келебей, професор Університету Макджилл в Монреалі (Канада) і провідний експерт по Україні.
У 1932-1933 роках радянський диктатор Йосип Сталін влаштував голодомор в Україні. Понад 10 млн українців померли від голоду. "Якщо якась країна завоювала право на державність, так це Україна", - зазначив Келебей.
Він має рацію: суверенітет і молода демократія дісталися Україні за дуже високою ціною. На жаль, Україна знову зіткнулася з російською агресією. Але тепер вона виходить не від марксистів-леніністів, а від переконаних націоналістів.
Москва наступає. Після вторгнення в Грузію і встановлення панування Росії в самопроголошених регіонах Південної Осетії та Абхазії, Путін прагне подрібнити Україну. Російський лідер не приховує своєї зневаги до незалежності Києва. На саміті НАТО у квітні він повідомив президенту Бушу, що Україна не є справжньою державою і що значну частину території надала їй Росія. Путін попередив, що українська державність закінчиться, якщо вона наважиться на вступ у НАТО.
Ксенофобна еліта Кремля зневажає Україну, як і Грузію, з простої причини - вона прагне вирватися з тоталітарних обійм Москви. У відповідь Росія намагається дестабілізувати Україну.
Мета Москви вибити Кримський півострів з-під контролю Києва. Більшість жителів Криму - етнічні росіяни. Важливо, що російський Чорноморський флот базується в Севастополі. За угодою між двома країнами від 1997 року, російський ВМФ повинен піти до 2017 року. Український президент Віктор Ющенко відмовляється продовжувати оренду, справедливо побоюючись намірів Москви в кінцевому підсумку анексувати весь Крим. Російські чиновники вже заявили, що не віддадуть базу в Севастополі і що вони не підкоряються морському законодавству Києва.
Більш того, Росія видала тисячі російських паспортів своїм прихильникам у Криму. План полягає в тому, щоб повторити здійснене в Південній Осетії і Абхазії: створити привід для спрямування російських "миротворців" на захист "громадян" Росії, які нібито опинилися в небезпеці.
Але Україна - це не Грузія, це велика, добре озброєна країна, яка чудово пам'ятає роки російської гегемонії. Будь-яка спроба Москви роздробити її наштовхнеться на запеклий опір. Це приведе до кровопролитної російсько-українській війни. У неї неминуче втягнуться Польща і прибалтійські держави - всі вони члени НАТО. Войовничий націоналізм Путіна може розпалити конфлікт в Європі.
Боротьба за Україну - це не просто випробування волі в регіоні. Це зіткнення заради майбутнього Європи - і ролі в ньому Росії. Переконані слов’янофіли, такі як Путін, мріють про створення "союзу слов'ян" за участю Росії, Білорусі та України. Вони виступають за відродження російського імперіалізму, що прагне домінувати над своїми сусідами, встановити свою зону впливу в Східній Європі та на Балканах і підірвати американський вплив за кордоном. Цим пояснюється підтримка Москвою непокірних режимів, таких як режим Слободана Мілошевича в Сербії, Саддама Хусейна в Іраку і Махмуда Ахмадинежада в Ірані.
Однак демократична і єдина Україна стоїть на шляху Путіна. Україна є стратегічним бастіоном проти експансії Росії - східним оплотом західної цивілізації. Київ - це не регіональна столиця великої Росії, а невід'ємна частина Європи. Саме тому Україна прагне вступити в НАТО і в Євросоюз.
І саме тому Москва несамовито намагається перешкодити інтеграції України в євроатлантичний альянс. Процвітаюча і плюралістична держава православних слов'ян на кордоні з Росією стала б привабливою альтернативною брутальній диктатурі Кремля. Успішна Україна проклала б дорогу до тріумфу в Росії ліберальної демократії. І Путін готовий на все, щоб не дати цьому статися, навіть якщо для цього доведеться влаштувати нову жахливу криваву баню в Європі. Тепер всі ми українці.
| 
