|
Ужгород по праву вважається містом студентів. У ньому розташовано два найбільші університети в краї. Загалом в області, за інформацією з управління освіти і науки обл-держадміністрації, близько 40 вишів, в яких навчаються приблизно 28 тисяч студентів. Левова частка - саме в обласному центрі.
Студенти – найбільш активна, енергійна частина нашого суспільства. Саме вони були активними борцями за незалежність країни, саме вони першими висловлюють публічну незгоду з владою, саме вони є дзеркалом нашого майбутнього. Студентське життя всі згадують з блиском в очах. Для багатьох з нас це були найкращі роки життя. А для когось вони ще попереду. Отже, як живе сьогоднішній закарпатський студент?
Для студента всюди рай?
Побутує думка, що «мученику науки» без різниці де жити – народ кмітливий і виплутається з будь-якої ситуації. Але якщо чесно, то житлова проблема – одна з найболючіших. У найбільшому виші області, Ужгородському національному університеті, є 5 гуртожитків. Зокрема, №4 вже давно перенаповнений. Наприклад, в одному блоці (2 кімнати) в ідеалі має жити 5 чоловік, насправді їх проживає по 7-8. Це при умові, що в кожній кімнаті двохярусні ліжка. За кімнату один студент сплачує 50 грн. - це в неопалювальний сезон. Якщо підключили тепло в оселю, ціна зростає і до 100 грн. Все залежить від кількості людей, які проживають в блоці. «Мені в гуртожитку подобається, - говорить студентка Іванка, - все-таки разом веселіше».
Останнім часом, у зв’язку з відкриттям нових факультетів в УжНУ, гуртожитки почали перенаповнюватись, тому ввели обмеження. Тепер студентам з найближчих районів, таких, як Мукачево, Перечин, Великий Березний, не так-то легко отримати місце в «общазі». Перевагу надають дітям з більш віддалених місць.
Але ж не всім студентам дістаються місця, та й не всі хочуть жити там. Доводиться знімати житло. Самому студенту знімати квартиру досить дорого. Сьогоднішні ціни – 200 дол. за одно-двокімнатну квартиру. Тому доводиться об’єднуватись з колегами «по нещастю». Студентка Тетяна з факультету фізичного виховання та спорту УжНУ живе з однокурсницею і платить за одну кімнату 250 грн. плюс комунальні послуги. «Це ще мені пощастило, - вважає студентка, - іншим доводиться платити значно більше і проживають в гірших умовах». До того ж, треба враховувати факт, що ціни на квартири весь час ростуть. Студент Дмитро на першому курсі знімав кімнату за 150 грн., через 5 років ціна виросла до 400 плюс комунальні послуги.
Стипендії завжди мало
За які гроші живе студент? Стипендія сьогодні становить 530 грн., підвищена – 590 грн. «Сьогодні за рахунок неї ніхто не живе, - каже студент філологічного факультету УжНУ Мирослав, - вона скоріше як гроші на додаткові витрати». Й справді, що можна придбати на таку суму? Якщо вирахувати відразу 100 грн. за місце в гуртожитку і по 60-70 грн. в середньому на тиждень за харчування, а також щоденні витрати на громадський транспорт, то лишається зовсім мізер. Але це ще не так погано, навіть добре. «Я пам’ятаю, коли отримував стипендію в розмірі 40 грн., - розповідає колишній студент Валерій. – Тоді її вистачало на один день – поповнити рахунок на телефоні та трішки погуляти, а тепер сума є доволі солідною». Студенти – люди молоді і хочеться ще погуляти. Залишається в такому випадку одне – або брати грошей у батьків, або йти підробляти.
Студент Максим працює вже з 2 курсу на одному з підприємств. Каже, весь час були проблеми в університеті, проте завдяки роботі мав чим платити за житло і перестав брати гроші у батьків. Ще й навіть трошки залишалось на себе. «Починав із зарплати в 200 грн. і був щасливий – це ж мої чесно зароблені», - говорить він. Загалом, роботи для студентів вистачає. Зрештою – це дешева робоча сила, з якими не треба укладати відповідні угоди.
Як себе захистити
Студенти – народ молодий та енергійний, який вміє не тільки розважатись, але й себе захищати. В двох найбільших вишах області, як і по всій області, вже давно існують відповідні студентські спілки, які допомагають соціально незахищеним та захищають від сваволі викладачів. В Закарпатському державному університеті існує профком студентів, студентська рада та Наукове товариство студентів і аспірантів. Профком, наприклад, виплачує матеріальну допомогу у вигляді мінімальної стипендії студентам-сиротам, напівсиротам, інвалідам. Бували випадки, що допомагали навіть контрактникам, якщо у тих виникали проблеми з оплатою навчання. Бюджет профкому складається з внесків самих студентів, який становить 1% від тої ж стипендії. Студентська рада займається більше контролем студентів, зокрема якщо виникають непорозуміння з викладачами. «Ми навіть сидимо під час складання сесії в аудиторіях, тобто слідкуємо за порядком, щоб все було правильно», - говорить голова студентської ради ЗакДУ Галя Табіш. Кажуть, що така практика є доволі ефективною.
Треба і попрацювати
Але після студентських років, які багато хто називає найкращими в житті, настають суворі будні. І тут постає головна проблема – праце-влаштування. Сьогодні знайти роботу за спеціальністю не так-то легко. Колишній студент Валерій закінчив біологічний факультет УжНУ, але вже багато років працює в технічній сфері на одному із заводів. «Працювати десь за фахом? На Закарпатті в цьому перспективи мало, а гроші потрібні вже зараз. Ось і обрав вигіднішу професію», - зазначив він. Особливо важко знайти високооплачувану роботу студентам гуманітарних і природничих професій – філологам, історикам, хімікам і т.д. Спеціаліст-філолог Віктор не хотів працювати в школі за копійки, та й місця там нема.
Їхати в село викладати також великого бажання не викликає, тому й довелося змінювати професію. Власне, зараз її і шукає. «Те, що говорять, нібито держава забезпечує студентів робочими місцями – неправда. Багатьом з нас з червоними дипломами тепер доводиться шукати роботу будь-де, незважаючи на диплом», - обурюється він. Проте не все так погано. Для професій, на які є попит, робота знайдеться – було б бажання. Минулого року обласні виші випустили 330 кваліфікованих юристів. Ужгородський нацуніверситет минулого року випустив 160 фахівців, Закарпатський держуніверситет - 170. Це не враховуючи бакалаврів, які теж можуть вважатися фахівцями. І так щороку. В обох вишах «НЕДІЛЮ» запевнили, що 80-90% випускників мають роботу і працюють за спеціальністю.
Денис ФАЗЕКАШ, газета «НЕДІЛЯ»
|
