Не так давно на кладовищі мукачівського села Чинадієво стався прикрий випадок вандалізму, коли молоді негідники поперекидали надмогильні пам’ятники. Далі подібне повторилося на єврейському кладовищі у Сваляві. І от - новий випадок глуму над могилами, цього разу вже в самому Мукачеві. Дичавіємо?!
«Хеловін» на мукачівському кладовищі
Першого листопада відзначають День Усіх Святих, або, як ще по-іншому називають це католицьке свято - День пам’яті померлих. Цього дня люди йдуть на кладовища помолитися на могилах померлих родичів, впорядкувати могилку, поставити запалену свічку, вінок чи квіти. А в Америці та багатьох країнах Західної Європи у ніч на 1 листопада відзначають старовинне, ще від древніх кельтів, свято Хелловін. Вважається, що того дня на землю виходить різна нечисть і робить біду. Щось подібне трапилося першого листопада на центральному мукачівському кладовищі, хоча й обійшлося без нечистої сили. Недарма ж кажуть, що людина часом здатна на таке, від чого й чорт злякається...
У перший день листопада на кладовищі в Мукачеві було людно. Був вихідний день, субота, і відвідати могили родичів й близьких прийшли не лише мукачівці, але й люди з інших регіонів. Ввечері майже на кожній могилі горіли свічки, лежали квіти й вінки.
Люди розійшлися по домівках, а близько опівночі у чергову частину Мукачівського міськвідділу міліції надійшов тривожний дзвінок. Голос у слухавці повідомив, що на кладовищі чути якісь крики, матюки, глухі удари. Не виключено, що хтось нівечить могили, - зробив висновок черговий і направив на кладовище тривожну групу. На місце виїхали командир роти патрульної служби Михайло Джумурат разом з підлеглими Іваном Химинцем та Василем Лендєлом. А з боку вулиці Пряшівської перекривати шлях відходу ймовірним вандалам виїхав патрульний екіпаж у складі Степана Гаврана, Віктора Сака та Василя Говдоша.
На кладовище ведуть два входи: один з автотраси, інший з боку вулиці Сорочої. Точною інформацією, у якій саме частині відбувалися загадкові події, стражі порядку не володіли, тож довелося обслідувати всю територію кладовища. Коли ж черговий міськвідділу по рації повідомив прикмети підозрюваних - двоє осіб ромської народності у світлих куртках, один набагато вищий за другого, Михайло Джумурат з екіпажем направився в місто шукати їх. А Степан Гавран з колегами продовжував огляд території цвинтаря.
Циганський табір у Мукачеві розташований на вул. Івана Франка. Туди й направилися міліціонери. Їхній розрахунок виявився правильним. На вул. Миру біля одного з кафе М.Джумурат зауважив дві постаті у світлих куртках. Різниця між ними в зрості й справді була значною. Коли смаглявці побачили перед собою міліціонерів, то спершу розгубилися, а, трохи оговтавшись, навіть спробували чинити опір. Мабуть, хоробрості додала добряча кількість випитого. Проте їх швидко затягнули до авто й доставили для з’ясування обставин у міськвідділ.
А тим часом інша група патрульних на чолі з Степаном Гавраном затримала на самому кладовищі ще з десяток ромів. Ті, правда, в один голос стали запевняти, що просто прийшли відвідати могили рідних й ніякої біди не робили. Ну, випили трохи принесеного з собою спиртного, тут же, на цвинтарі, планували й заночувати...
Доки патрульні доставляли і цих у міськвідділ, офіцери Джумурат і Гавран продовжували обслідувати цвинтар. І раптом світло ліхтаря вихопило з темряви страшну картину: поламані хрести та звалені надгробні плити, порозкидані свічки та квіти! Негайно повідомили про вандалізм чергового міськвідділу, який вислав слідчо-оперативну групу.
Вандалів видав відбиток ноги на могилі
Сплюндрованими виявилися понад два десятки могил! Але у кого ж піднялася на таке рука, та ще й у такий день? На одній з понівечених могил міліціонери зауважили чіткий відбиток взуття. З цього й розпочали пошук вандалів. Доки слідчо-оперативна група працювала на місці скоєння вандалізму, у міськвідділі перевіряли взуття усіх затриманих. Взуття ромів, яких доставили з самого кладовища, відрізнялося від сліду, залишеного на місці скоєння злочину. А от коли черга дійшла до двох смаглявців, затриманих на вул. Миру, все стало на свої місця. Відбиток кросівки одного з циган співпав із речовим доказом на могилі. До того ж, в обох одяг, обличчя та голова були у залишках воску...
- Та це ми дурачилися. Я роздував запалену свічку і дмухав на нього, а він на мене, - спробував було клеїти дурня старший. Однак співпадіння відбитку ноги він ніяк не зміг пояснити. Як і те, звідки свіжі рани на руках. Обом лобурякам нічого не залишалося, як зізнатися у скоєному.
На День пам’яті 27-річний Йовжі, раніше судимий ром, у компанії одноплемінників із табору теж навідався на кладовище провідати могили рідних. Як водиться, пом’янули їхні душі паленкою. Поверталися з кладовища вже у пізню годину. На виході з кладовища Йосип зустрів 18-річного знайомого Шонія, з яким був ще якийсь підліток. Шоні запропонував старшому приятелю розпити пляшку, яку мав з собою.
Примостилися прямісінько на могилі, де не було ще надмогильної плити, а тільки дерев’яний хрест. І от, підводячися, добряче сп’янілий Йовжій впав на цей хрест. Став матюкатися, спробував зі злості плечима виважити хрест із землі. П’яний Шоні й собі скочив “за компанію” на інший хрест, розташований поряд. Удвох таки подужали: деревина не витримала, хруснула, й обидва пияки звалилися на землю. Падаючи, нехристи трохи покалічилися, що лише більше розлютило. Негідники заходилися, немов лихий у них вселився, копати ногами свічки й квіти на могилах, виривати хрести та надмогильні плити! Коли ж втомилися, то попленталися в місто – гоститися далі...
Суд людський та Божий
Розголос про нічний вандалізм на кладовищі вже наступного дня швидко розповсюдився містом. На кладовище знову прийшли мукачівці, з’ясувати, чи не пошкоджено могил їхніх родичів. Люди були вражені побаченим. Єдиною відрадою в горі залишалося хіба те, що міліціонери затримали нехристів.
Як повідомляє майор міліції Михайло Пискач із ВЗГ ГУМВС, за фактом вандалізму порушено кримінальну справу. Після завершення розслідування вандали постануть перед судом. Нагадаємо, що Кримінальний кодекс передбачає за глум над могилами до 3 років позбавлення волі. Та страшнішими за кримінальну відповідальність, погодьмося, буде моральний осуд громади й Суд Божий. Як відомо, Бог палицею не б’є...
Володимир ТИС, газета «НЕДІЛЯ»
|
