Два роки підряд лопухівчани влаштовують у себе «Кедровицю». Цього разу їй спробував завадити дощ, але… Коли учасники маршу стали в колону, щоб пройти з двадцятиметровим державним прапором у руках головною вулицею Лопухова, небеса перестали лити воду.
Попереду – сільський народний ансамбль «Брустури», який сповіщав: люди в цьому високогірному селі не зраджують своїй пісні й танцю. Зазвучали трембіти, вдарили гуслі та бубен – озвалася звістка про свято в Брустурах аж під полониною, у вівчарських колибах. Ці мелодії підтримав духовий оркестр Усть-Чорнянської дитячої школи мистецтв.
Після підняття прапора на флагштоці відбулося урочисте вшанування сільчан, які відзначилися успіхами в своїх галузях, насамперед, у лісозаготівельній. Лісникам і лісорубам, освітянам і медикам, дякували голови Тячівської райдержадміністрації і районної ради Михайло Шелевер і Михайло Данилюк, директор Брустурянського лісомисливського господарства Валерій Мурга та лісничий Кедринського лісництва Василь Золотар. Голова сільської ради Михайло Фіцай із вдячністю згадував громадських активістів, які допомогли в організації свята. Понад два десятки лопухівчан отримали цінні подарунки, а лідер сільської громади Фіцай – почесну відзнаку «За розвиток Тячівщини». Її прикріпив до піджака Михайла Михайловича лідер депутатського корпусу району.
Святковий концерт розпочався … краплями дощу. Він вирішив познущатися над ватрою: її підготували на острівці посеред ріки Брустурянки. Каркас із скріплених між собою колод сягнув висоти понад 15 метрів. Намокла деревина і хвоя попервах не розгорялися, але коли перестали противитися – піднялися вгору язики полум’я. Велетенська ватра, немов диво-жар-птиця, тріскочучи і зігріваючи, приковувала до себе погляди, відносила геть печалі й додавала віри. В очах тих, хто споглядав палаюче дійство – вдячність за день, який настав, і сподівання на кращий.
Скоро дощ припинився, і свято отримало друге дихання. Виступали відомі гурти «Гламур» і «Шоколадка», співачка Мія, а також колективи художньої самодіяльності Лопухового, Красної, Дубового, Ганич, Тячева, Тересви, інших сіл. Особливо до смаку припав сімейний гурт Йосипа Маня, який порадував коломийками.
У окремому наметі всі без винятку змогли скуштувати місцевої страви – смаженини, духмяної кедровиці. Свято кедровиці завершилося потужним феєрверком, вогні якого сягали вершечків гір.
Ганна КОСТЮК, матір десятьох дітей, бабуся 19 онуків: – На сьому празнику много інтересного, та защо би’м на ньому не була. Тогогудній був файний, айбо сись иппен не гурший. Ватри’м такої ще не виділа. Аж би не дощ, та майже була би до неба. Я пробувала смаженину, слухала як співають і грають. Полюбило ми’ся, і дітям.
Василь ГАСИНЕЦЬ, 53 роки: – У Брустурах, дякуючи голові Фіцаю, часто проходять культурні акції, спортивні змагання, багато подій, цікавих для молоді. Це затягує в село багатьох туристів, дає можливість заробити тим, хто має що показати чи продати. Ось лишень дороги немає. Якби до нас можна було доїхати, то тут би буяло життя. Але обіцяють, що зміни будуть.
Василь ЗОЛОТАР, лісничий, батько 6 дітей: – Ліс дає нашим людям роботу, допомагає достойно жити, в ньому не затримуються слабкі і нечисті на руку. Мої предки з діда-прадіда працювали в лісі, я продовжую їхню справу. Так – у більшості брустурянських родин. Щоб людям веселіше жилося, такі свята дуже потрібні. Гордий тим, що «Кедринське», яке я очолюю, знову активно допомагало фестивалеві. З горішків кедра, який росте у високо в горах у нашому лісництві, виготовили кедровицю. Звичайно, виготовили в обмеженій кількості, адже наше завдання – охороняти заказник з цінною хвойною породою, яким є кедр європейський. Впевнений, що кожен гість фестивалю зміг скуштувати цей напій, який вважається і лікувальним, і має добрі смакові властивості.
Михайло ШЕЛЕВЕР, голова Тячівської райдержадміністрації: Торік «Кедровиця» була сільським фестивалем, нині вже має статус районного. Райдержадміністрація теж допомогла з коштами. Але є можливості подальшого зростання цього свята. Щоб це сталося, слід активно розвивати комунікації, які з’єднуватимуть віддалене Лопухово зі світом. Дороги, а точніше, бездоріжжя – тут головна проблема. У цьому році сума коштів із районного бюджету, виділена на ремонт шляхів, подвоїлася. Але півмільйона гривень –все одно мало. Сподіваємося, що на наші неодноразові звернення звернуть увагу і Президент України, і уряд… Упевнений що дуже бракує закону, який дозволяв би частку коштів, виручених від реалізації деревини, спрямовувати на прокладання і ремонт доріг. Якщо такого закону доб’ємося – село заживе ще веселіше.
P.S. Журналісти обласних ЗМІ вдячні лопухівському готельно-ресторанному комплексу «Водограй» і особисто його директоруові Івану Фабрицію за спонсорську допомогу у висвітленні фестивалю «Брустурянська кедровиця».
Василь БЕДЗІР, газета "НЕДІЛЯ", фото автора
|
