На тобі, небоже, що мені негоже... Інакше й не скажеш, як народною приказкою, споглядаючи довгоочікуваний і сто разів обговорений ремонт однієї з центральних вулиць обласного центру – Минайської. Заїжджають нею до Ужгорода і містяни, і жителі району, й іноземці, тому хотілося її бачити, певна річ, нормальною. Та бажання, як виявляється, навіть при наявності грошей не збігаються з поняттями «цивілізація», «норма», «держстандарт»!
Будь-який водій, який потрапить на шмат так званої "відремонтованої" Минайської, уже під час перших хвилин їзди почне лаятися: дорогу зробили, а люки... забули! Вірніше, вони там є – десь у ямах, на глибині (я міряла) 35-40 см від поверхні дороги!!! Та якщо туди колесо потрапить – нічого не врятує! Не знаю, чи виїжджали на це місце співробітники ДАІ, які би й мали дати відповідь на цілком математично обраховуване питання: наскільки підвищує вірогідність виникнення ДТП наявна кількість ям-люків (я нарахувала з 6) на одному кілометрі ніби відремонтованої Минайської?
З іншого боку: за всіма стандартами, у тому числі українськими, автодорогу й тротуар повинні відділяти бордюри, аби машини не виїжджали на пішоходів. Минайську ж так доремонтували, що ні бордюрів, ні доріжок не лишилося – таке враження, що все асфальтним катком зрівняли.
Знайти недоліків можна багато. Мене ж наразі особисто цікавить таке: хто підпише по цій дорозі акт виконаних робіт? Хто візьме на себе відповідальність перекинути сотні тисяч гривень державних грошей (наших із вами податків, дорогі читачі!) фірмі, яка робить вигляд, що ремонтує дорогу? І чи понесе відповідальність та людина, яка поставить свій підпис? І чи проконтролює це питання прокуратура (до речі, за законом, публікація в газеті вже має бути прийнята до розгляду, тож чекаю відповідь з прокуратури! – Авт.). І чи перевірить законність, ефективність використання коштів КРУ, а відповідність українським нормам – Держстандарт?
Та скільки можна над нами за наші ж гроші знущатися?!
Наталія Логойда-Петерварі
