|
18 листопада в Москві відбудеться презентація нового альбому співачки Ёлки, за кілька днів у Києві продовжиться активна робота над другим сезоном шоу «Х-Фактор» та відбудуться концерти у різних куточках України та Росії. Однак тепер виконавиця перебуває вдома на відпочинку, де спілкується з близькими та багато гуляє рідним містом.
- До тебе постійно на вулиці підходять люди з проханням сфотографуватися, однак ти їм відмовляєш. Ти не переймаєшся тим, що вони ображаються і приписують тобі зіркову хворобу?
- Я не хочу фотографуватися з усіма охочими, тому що в мене просто не залишиться часу на відпочинок. Іноді роблю виключення, коли просять дітки. Втім, я змушена констатувати, що нерідко нав'язливе бажання сфотографуватися зі мною продиктоване амбіціями батьків, а дітям це не так вже й треба. Я також не дуже розумію, навіщо на концерті батьки підштовхують до сцени дітей, в страшну тисняву заради фото. Крім того, я в Ужгороді дозволяю собі гуляти без мейкапу, мені не хочеться, щоб це фотографували та викладали в інтернет. Як би парадоксально це не звучало, але аудіопірати обов'язково знайдуть саме це фото і надрукують його на обкладинці неліцензійного альбому.
- У тебе скоро виходить новий альбом, ти робитимеш тур на його підтримку?
Ти знаєш, у вітчизняних артистів не дуже прийнято робити тур на підтримку платівок. Однак, всі західні виконавці працюють за цією схемою. Там це доцільно, оскільки світові зірки супроводжують це феєричними шоу. Я завжди по мірі появи нових пісень поступово їх включаю до концертної програми.
- Ти вважаєш доцільним в наш час випускати альбоми на фізичних носіях, всі ж однаково завантажують музику з інтернету?
- Я ставлюся до цього дуже спокійно. Зараз наївно випустити диск і чекати від цього прибутків. Альбоми купують меломани-колекціонери, яким просто хочеться мати фізичний носій. Також диски купують ті, хто потім хоче отримати на нього мій автограф. Я сама частіше за все знаходжу музику в інтернеті, а дисків майже не купую. По-перше, не маю часу прослуховувати, вибирати, стежити за релізами крутих лейблів. По-друге, нова музика до мене приходить за рекомендацією друзів. Тож, як не крути, а найлегший шлях – це інтернет. Загалом же майбутня платівка буде доволі еклектичною —романтичною, місцями агресивною і водночас дуже особистою. Я впевнено опановую поп жанр і мені вперше не соромно про це говорити. Нині я працюю з надзвичайно професійними людьми, які все роблять на совість. Майбутній альбом, який ще не обзавівся назвою, це — перша робота з моїми новими продюсерами Альоною Михайловою та Ліаною Меладзе з Вельвет Мьюзiк.
- Нещодавно ти співала на розігріві у Jamiroquai. Які враження та чи часто ходиш на виступи західних музикантів в якості глядача?
- Це було дуже хвилююче, адже різниця між нашими виконавцями та закордонними – разюча. Наші поп-артисти чомусь на сцені поводяться досить скуто, з публікою тримаються дуже штучно, розмовляють клішейними фразами та з усіх сил намагаються здаватися кращими, ніж вони є насправді. При цьому вони панічно бояться показати себе справжніх. Джей Кей (фронтмен гурту Jamiroquai – авт.) як раз підкуповує своєю справжнісю: якщо він хоче смішно потанцювати – він собі у цьому задоволенні не відмовляє, якщо хоче подуріти – так і робить. Однак, він та його музиканти – це недосяжний рівень професійності. Під час виступу не використовувалися ніякі спецефекти, ніхто не вистрибував з роялю, Джей Кей не переодягався сім разів за концерт - вистачило просто його музики.
- Ти вже сім років не живеш в Ужгороді, зрозуміло що це твій дім і ти його любиш. Однак, зараз у тебе є можливість подивитися на нього з боку. Для тебе це місто змінилося?
Я надзвичайно люблю своє місто. І до кінця життя буду ним захоплюватися. Втім, я раніше не помічала, що тут погані дороги, поки не побачила хороші в інших містах. Сміття. Я не можу збагнути, чому його так багато. Навіщо посеред центру стоять сміттєві контейнери, які заважають мені милуватися моїми улюбленими краєвидами. Я не маю жодних сумнівів, що Ужгород може стати справді привабливим для туристів, однак нам для цього всім треба дуже сильно постаратися. Але це унікальне місто і ми маємо зробити все, щоб це зберегти. Тут є речі, які для мене ніколи не змінюються. Ужгород назавжди залишиться моїм домом, де живе моя родина, близькі мені люди та їжа, яку я собі дозволяю лише тут — кнедлики, гомбовці та різанці.
Вікторія Рижова
|
