Головний біль багатьох батьків – чим зайняти своїх дітей після школи, у вихідні або під час канікул. Дорослі працюють, а малеча нерідко залишається без нагляду. Спортивні гуртки, музикування чи інша творчість лише частково заповнюють вільний час.
«Замок» спробував розібратися, чи існують нині на Закарпатті якісь молодіжні організації, де б діти не лише робили щось корисне, а й перебували під наглядом та діставали радість від спілкування з однолітками, на прикладі Берегова. Як з’ясувалося, у місті нині діють лише дві підліткові структури – скаутів і... піонерів. 20 мільйонів добрих справ щодня
У вихідні в Берегові з’явилися намети, які розклали представники Закарпатської угорської асоціації скаутів. Метою заходу було ознайомити з цим усесвітнім рухом більш широку аудиторію – насамперед дітей та їхніх батьків. Зокрема, в центрі міста влаштували майстер-клас для наймолодших з розпису писанок, виробів із паперу й ниток, соломи. Безплатно малювали смішні портрети, а також учили, як вправлятися з угорським батогом, розкладати вогнище, готувати їжу, напинати намет тощо.
Асоціація була створена 1992 року й нині нараховує понад 300 членів. Осередки (дружини) діють в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Виноградові, Чопі, Косині.
Іштван Бардош, голова Берегівського осередку скаутів імені Стефана Бендаса каже, що для скаутів є три важливі речі: віра в Бога, Батьківщина й плече друга. До організації приймаютьпереважно школярів від 10 до 16 років. Вони спільно проводять вільний час, вивчають народні традиції, пісні, танці, а також допомагають немічним, дітям-сиротам, пенсіонерам.
«Стефан Бендас був греко-католицьким священиком, який мешкав у Берегові й пройшов через пекло сталінських таборів, – розповідає керівник берегівських скаутів. – Тому він для нас моральний авторитет. Ми теж привчаємо дітей: бодай одну добру справу слід зробити за прожитий день. Якщо скаутів у світі нараховується приблизно 20 мільйонів, то й добрих справ за день відповідно 20 мільйонів – непоганий результат! Це може бути що завгодно – навіть вікна літнім сусідам помити перед Великоднем або траву покосити, сміття прибрати».
Батьки задоволені, що їхні діти в скаутській організації. Кажуть, не хвилюються за них, навіть коли відпускають у гірські походи – бо там дисципліна та нагляд дорослих. Куріння й алкоголь – під суворою забороною. Подорослішавши, скаути самі стають тренерами для молодших – передають досвід. А ще в їхніх сім’ях заохочують мати багато дітей.
«Ми підтримуємо зв’язки зі спорідненими українськими організаціями на Закарпатті («Пласт», «Галицька Русь»), хоч і не влаштовували поки що спільних акцій, – каже Павло Попович, голова Закарпатської угорської асоціації скаутів. – Однак улітку будемо разом брати участь у щорічному Джемборі, у Львові, який присвячено 100-й річниці скаутського руху в Україні».
За 20 років діяльності на Закарпатті в лавах угорської організації скаутів перебувало близько 3 тисяч дітей. Серед них не лише угорці за національністю. Фінансуються за рахунок батьківської допомоги та ґрантової підтримки угорських культурних фондів.
Загалом скаути нічим особливим від інших школярів не відрізняються. Можливо, лише тим, що мають власну парадну форму, носять зелені галстуки й спільно роблять добрі справи. А ще можуть сказати, що серед їхніх друзів – Стівен Спілберг, Джоан Роллінг, Денієл Редкліфф, Білл Ґейтс і багато інших знаменитостей. Всі вони колись були скаутами і тому, згідно зі статутом, зобов’язані в будь-який момент прийти на допомогу своїм товаришам у кожній країні світу... Моральний авторитет для дітей – Володимир Ленін
«Ми маємо раритет – прапор Берегівської районної піонерської організації. Єдиний стяг, який удалося зберегти, тому це реліквія, якою дуже дорожимо», – показує полотнище перший секретар міськкому комуністів Валерій Арістов.
9 травня минулого року в Берегові відновили піонерську організацію. Це єдина така структура в області. Нині в ній 10 членів – діти від 8 до 14 років. Вони з різних шкіл Берегова, за національністю – українці й угорці. А росіян, на диво, нема.
«Є в нас піонервожата, прапор, горн і барабан, – каже Валерій Арістов. – Галстуки пошили самі батьки. Урочистий прийом у піонери відбувся на головній площі міста біля пам’ятника полеглим воїнам. Якщо відверто, то це було переважно бажання самих батьків. Бо діти ще не розуміють нашої ідеології: їм що шматок торта, що серйозна справа – однаково».
Берегівський лідер комуністів каже, що нині, на жаль, немає вже тієї атмосфери, як раніше, уваги до кожної дитини – ні в школах, ні в гуртках. Тому й створили піонерію, аби дати цю турботу.
Розповідає, що своєї ідеології не нав’язують. «Просто пояснюємо, що в усіх дітей однакові права. Хоча сьогодні це досить важко... Щодо атеїзму, то нині це питання взагалі не порушується. То була головна і чи не єдина помилка комуністичної партії – що переслідували побожних. Нині, хто хоче, нехай собі вірить. Тому не бачу жодної принципової різниці між нами й скаутами. Теж їздимо на екскурсії, прививаємо любов до рідного міста й області. Дітей потрібно відривати від вулиці. Хоча це й непросто – через нестачу коштів. Однак подарунки на свята вони отримують... Шкода, що поки що не вдається створити комсомольську організацію (від 14 до 25 років) – бракує контингенту. Але з часом сформуємо обов’язково...».
Сьогодні в лавах партії у місті й районі близько 200 чоловік. 60 % – люди від 25 до 50 років. Фінансується організація через обком КПУ. Моральним та ідеологічним лідером залишається Володимир Ленін. «Так, обливають його досі брудом, – каже Валерій Арістов. – Справді, можливо щось і було не так, як слід, але це вже давно у минулому...»
Інших молодіжних організацій у Берегові розшукати не вдалося. Хоч, цілком імовірно, вони існують, просто не надто афішують своєї діяльності. В інших містах області ситуація, можливо, краща, а може, й гірша. У будь-якому разі, сьогодні діти й підлітки є тією категорією населення, про яку майже не згадують під час виборів і політичних дебатів у парламенті. Бо вони не мають права голосу. Однак саме з них, теперішніх дітей, через кілька років і складатиметься наша країна, наша нація. Як і на яких моральних принципах їх нині виховають, що вкладатимуть у їхні голови, – таке на нас чекає й майбутнє...
|
