|
Сьогодні свято з ряду дванадесятих — Вознесіння Господнє. У народі звуть іще просто Вознесіння, Вознесення, а також Вшестя. Свято перехідне, звеличує подію, що сталася на 40-й день після Світлого Воскресіння Христового, в четвер шостого тижня по Великодні.
Ще напередодні Своєї хресної смерті, на Таємній Вечері, сидячи в колі учнів, Христос говорив їм: «Краще для вас, щоб Я пішов, бо як Я не піду, Утішитель (себто Св. Дух — авт.) не прийде до вас» (Ін. 16; 7).
Про це ж Він нагадав апостолам і перед Своїм Вознесінням до Свого і нашого Отця Небесного: «Ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі й в усій Іудеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Діян. 1; 8). І, прорікши це, Господь почав підійматись угору прямо на очах учнів.
Свято Вознесіння Господнього вінчає Пасху — Воскресіння Господнє — та готовить нас до величного свята П’ятидесятниці, тобто прокладає шлях для сходження у світ Святого Духа й утворення на землі Церкви Христової. Саме очікуване на той час диво П’ятидесятниці давало Христові право сказати: «Я перебуватиму з вами в усі дні до кінця віку» (Мтв. 28; 20).
Господь, приготований у Жертву за гріхи світу ще до створення світу, є Главою Церкви Христової. «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас зцілино... Він гноблений був та принижений, але вуст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст...», — пророкував за кілька століть до Різдва Христового пророк Ісайя (53; 5–7).
У день Вознесіння Господнього важливо не забувати про те, що вознісся Господь із слідами страждань за наші гріхи. Пам’ятаєте Фому, котрий повірив у Воскресіння Христове лише вклавши пальця в Його рани? Сидячи у славі поряд з Богом Отцем, Христос і досі несе на Своєму Тілі рани, що наносимо ми Йому знову й знову. Такою є ціна нашого спасіння...
Христос реально, а не номінально є Спасителем. Він донині несе на Своїх плечах слабкість і немічність людей. Вся скорбота землі, весь біль і жах лежать на Христові навіть після Воскресіння і Вознесіння Його у славі. Христос донині залишається Агнцем Божим, заколеним за спасіння світу.
Його життя, страждання, хресна смерть, Воскресіння і Вознесіння включені на завжди в таємницю Триєдиного Бога — Отця і Сина і Святого Духа — в ім’я Якого Господь заповів хрестити людей і, таким чином, навчати всі народи.
«Мгарскій колоколъ»
|
