За що варто цілком щиро любити наших політиків – так це за те, що з ними ніколи не занудьгуєш. Всі прогнозували, що осінь буде гарячою. Але перший же день роботи парламенту виявився цілковитою сауною. Ситуативний союз БЮТу і Партії регіонів, котрий вже кілька разів вимальовувався у парламенті, але лускав, мов мильна бульбашка, тепер перетворився-таки із можливості у жорстку реальність. Всі принципові питання набирали понад 320 голосів зусиллями цих двох фракцій. Питання далеко не відсторонені – про тимчасові слідчі комісії, про спрощення процедури імпічменту, про призначення керівництва СБУ парламентом, а не Президентом. І найголовніше – про обрання першим віце-спікером Олександра Лавриновича і спікером Миколу Томенка. До речі, О.Лавринович починав депутатську діяльність як рухівець і перше, чим тоді запам’ятався – своєю ідеєю почати процедуру імпічменту проти Л.Кучми.
Проте тоді В.Чорновол не схвалив такий радикалізм, і на тім справа скінчилася. Зате пізніше, уже перейшовши в табір регіоналів, цей юрист став розробником Закону про Кабмін, що урізав президентські повноваження. Він же і продовжив керувати сесією, коли Яценюк грюкнув дверима. Брифінг останнього був досить сумбурним, але слово «відставка» там так і не було вимовлено. Натомість Арсеній Яценюк заявив, що не підпише прийняті парламентом потенційно антипрезидентські закони, але його підпис може стати і не потрібним. Проголосувати за його відставку Верховна Рада зможе без жодних проблем. Дещо тяжче буде їй визначитися з кандидатурою нового спікера, хоча не виключено, що врешті-решт ним може стати той же Лавринович. В якомусь сенсі Юлія Тимошенко виявилася більш небезпечним конкурентом для Віктора Ющенка, ніж Янукович.
Два Віктори свого часу протистояли одне одному дуже жорстко, але водночас і вайлувато, постійно роблячи паузи, передаючи одне одному право чергового ходу. Це була суто позиційна війна. Натомість Тимошенко схильна до маневрових дій. Слова про змову, які зірвалися з вуст В.Балоги і А.Яценюка навряд чи здатні вразити виборців. Бездіяльність демократичної коаліції всім набридла. Наявність якихось не афішованих джентльменських угод не викликає сумніву. Зрештою, жодного вибору у Тимошенко й не було. Одразу же після закінчення парламентських канікул їй обіцяли ще одне голосування по недовгої уряду.
Цього разу проти могла виступити і «Наша Україна» з огляду на те, що стосунки Ю.Тимошенко з В.Ющенком зіпсувалися вже безповоротно. Тоді би відставка ставала неминучою. Лишалося грати тільки на випередження. Зберегти уряд можна було тільки створивши нову парламентську більшість – хай не формалізовану, але дієву. Натомість у Партії регіонів вибір цілком був і навіть залишається. Нова більшість просто математично неможлива без регіоналів. Молодшим їхнім партнером може бути не тільки БЮТ, а й «Наша Україна». Поки обрано перший варіант, хоча не факт, що надовго. Все-таки Ю.Тимошенко і В.Янукович залишаються двома головними конкурентами на майбутніх президентських виборах. Тому намічене між ними парламентське порозуміння не може бути надто міцним і тривалим. А все ж обидва мега-політики не схильні до істерик і спробують витиснути максимум вигоди зі свого ситуативного альянсу. Але їхні команди усіляко опиратимуться.
Справа в тому, що верхівку БЮТу і Партії регіонів складають підприємці з дуже різною філософією бізнесу, орієнтовані на погано сумісні між собою виробничо-посередницькі схеми. У бізнесі це дві команди конкурентів. Натомість у змаганнях на електоральному полі вони якраз можуть досить легко розділити сфери впливу – кожна має свій ареал домінування, які не надто перекриваються між собою. Поки що дві сили мають проти кого дружити, але із поступовим ослабленням президентської команди підстав для такої дружби буде все менше і менше. Принаймні, на відміну від попередньої коаліції, в діяльності якої були ще певні романтичні, максимально ідеологізовані моменти, тепер вимальовується виключно прагматична коаліція, побудована на голому розрахунку, системі стримувань і противаг. Що ж буде далі – побачимо.
Сергій ФЕДАКА, газета «НЕДІЛЯ»
|
