|
В Україні ферми екзотичних тварин вже не рідкість. Поряд із розведенням оленів, косуль та кабанів стало звичним вирощувати страусів, екзотичних змій та комах. А невдовзі в країні може з’явитися перша крокодиляча ферма. Ризикнути планує фермер із Закарпаття Василь Перець, який зараз розводить страусів. Фермер каже, що вже через рік його зарощені ставки перетворяться у райські місця для плазунів, подивитися та погодувати яких приїжджатимуть сотні туристів
Крокодили. Мрії чи реальність?
Поки що замулений та зарослий травою потічок, поблизу Хуста, який навіть має назву - Лаковиця - просто неосвоєна цілина. Один фермер з Угорщини помітив, що тут є чудові місця для утримання і навіть розмноження крокодилів, просто потрібно зробити належний благоустрій. Василю Перцю ця ідея сподобалась.
Василь Перець – фермер:
- Я був у Чехії, Угорщині і бачив, як один фермер розводить близько 700 крокодилів. Коли той фермер приїхав сюди, на Закарпаття, і побачив місця, де я планую розводити плазунів, він сказав, що це рай для цих рептилій, бо вода тут специфічна, тепла, це як гейзер, коли тут були морози за -25 градусів, то вода тут не замерзала. Фермер каже, що в дуже холодні зими триматиме крокодилів в приміщенні, де зробить для них басейн. Якщо зима буде теплою, достатньо буде накрити ставок плівкою і зробити теплицю. Про життя цих хижаків фермер поки знає мало. Каже, крокодили себе чудово почуватимуть навіть за температури +10...12 градусів. Зоологи ж запевняють, що за таких умов крокодил упадає в анабіоз. Йому потрібно, як мінімум, +18 градусів.
Федір Куртяк – доцент кафедри зоології УжНУ:
- В неволі крокодили більше 5-6 років не живуть. Тому для них треба зробити такі умови, щоб вони себе почували як на свободі. А якщо за десяти-дванадцяти градусів люди хочуть утримувати крокодилів і вважають, що ті житимуть і цього достатньо, то це неправильно. Так, вони живуть, але до якогось часу, насправді вони поступово деградують, за таких умов утримувати їх можна, але розмножуватися вони не будуть.
Поки що крокодила, а точніше його опудало, на Закарпатті можна побачити хіба що в Ужгородському зоологічному музеї. Тутешні зоологи розповідають, що ще в давнину на Україні розводили крокодилів князі, про це свідчать археологічні розкопки, але чи виживали теплолюбні тварини у нашому кліматі - невідомо. Як каже доцент кафедри зоології УжНУ Федір Куртяк, на такому полюсі, як Закарпаття, в принципі, крокодили жити можуть, доказ цьому – річка Міссісіпі, де живе міссісіпський алігатор, ми знаходимося на тій же географічній діагоналі.
- Фермера Василя Перця постійно підтримує держава, на цей рік він отримав 30 тисяч гривень на збереження і примноження поголів’я, тому займатися такою справою, як розведення крокодилів, він має змогу, але ж він має це погодити із природоохоронними організаціями, бо крокодил – хижак, небезпечна тварина не тільки для людей, але і для інших тварин. Мені поки що фермер про ці свої наміри не розповідав, я, чесно кажучи, здивувався, почувши це від вас, - розповідає начальник відділу тваринництва управління агропромисловості ОДА в Закарпатській області Олександр Тюпа.
Місцеві мешканці, дізнавшись про чудернацьке захоплення фермера, занепокоїлись. Хтось боїться повторення випадку із втечею крокодила в Маріуполі. А хтось не проти, треба зберігати популяцію.
Іван:
- Я особисто, як рибак, якщо потраплю на ставок і замість коропа на гачок впіймаю крокодила, то думаю, одного кілометра бігти буде мало.
Ірина:
- Не будуть у нас крокодили, не дозволяє погода, а от страусів нехай би далі фермер розводив, мої діти їх дуже люблять, я їх воджу дивитися на страусів, а крокодилів - ні, я буду хвилюватися за дітей.
Іван:
- Я вважаю, що розводити крокодилів - це добра справа, будуть туристи ходити дивитися, окрім того малі діти будуть вивчати незнайомих для себе тварин - рептилій, на яких сьогодні полюють і їх треба захищати, утримуючи на таких територіях, як хоче фермер.
Василь Перець обіцяє врахувати всі умови, за яких мають жити плазуни, і візьме уроки у фермера, котрий розводить крокодилів в Угорщині. Любителі езотичних інтер’єрів особливо цінують опудала крокодилів, фанати моди – специфічну і виразну текстуру шкіри цих тварин, а гурмани – смакові якості їхнього м’яса. Утримувати крокодилів буде важче, адже траву, на відміну від 150-кілограмових страусів, яких також розводить фермер, крокодили не їдять. Тож фермер каже, що буде деколи підкидати у раціон хижаків тих самих страусів.
Страуси – найприбутковіший вид сільського господарства
Зараз в Україні є більше 100 ферм, де розводять таких екзотичних пташок, як страуси. На фермі пана Василя є близько 60 цих гігантських пташок. Африканських гостей на ніч заганяють у сарай, а вдень вони вільно гуляють по відкритій, але огородженій території. Страуси дуже легко пристосувалися до закарпатського клімату. Їх фермер привіз з Голландії, там вони перебували протягом 19 років, тому тут пташки вільно акліматизувалися. Бізнес на страусах, як зізнається фермер, найкращий вид заробітку у сільському господарстві, адже за цими птахами майже не потрібно доглядати, в тому числі і годувати. Адже їдять вони зазвичай траву, проте можуть харчуватися чим завгодно, навіть кістками, колючим бур’яном. Фермери кажуть, якщо дати цвяхи, то і їх страуси залюбки скуштують і не відчують дискомфорту у шлунку.
В середньому один страус у цього фермера коштує дві з половиною тисячі євро. Торгує він і яйцями цих пернатих. Одне їстівне яйце коштує 150 гривень. Інкубаційне яйце, з якого вилупиться маля - значно дорожче. Бізнес на страусах кращий, ніж на крокодилах, каже пан Василь.
- Страус швидко росте і за один рік набирає вагу до 110 кілограмів, крокодил повільно, але також має цінне м’ясо, шкіру і зуби, з яких роблять прикраси. Але страус ще дає хороші яйця, чудову шкіру та пух. Корея, Японія та Китай роблять із страусиного пуху дитячі речі. Наприклад, покривало, подушки наповнюють цим пухом, - розповідає пан Василь. За рік ця велика пташка виростає до 130 кілограмів, а це 60 кілограмів чистого м’яса. Живуть вони до 75 років. Василь Перець планує створити завод, чи, принаймні, цех, де виготовлятиметься дитяче харчування із страусиної продукції. Наразі ж цим займається лише одна європейська фірма - «Хіпп». Страус має високу температуру, 43 градуси, тому ніякі інфекційні хвороби його не беруть, тож і продукція буде якісна, а про яйця та страусине м’ясо, яке є другим по якості після кенгурячого - взагалі складають легенди. Василь Перець знає, що допомогло китайцям виграти олімпіаду-2008.
- Китай зробив вирощування страусів національною програмою, і задумайтеся, чому китайці виграли олімпіаду в Пекіні, а може, тому, що вони їли страусині яйця та страусине м’ясо, це жарт, але в тому жарті є крихта правди, - каже фермер.
До речі, страусині яйця дуже міцні, мають вагу близько півтора кілограма, а шкаралупа товщиною до трьох сантиметрів. Фермер жартує, що розтовкти яйце можна хіба що кувалдою.
Василь Перець переконує нас у міцності страусиного яйця, встаючи на нього:
- Бачите, я маю вагу 76 кілограмів, а яйце не тріскає !
Окрім яєць страус має дуже цінну шкіру. Василь Перець каже, що шкіра страуса у 6 разів міцніша за телячу. У Данії чоботи із страусиної шкіри коштують близько 6 700 євро. Фермер у цьому переконався на власному досвіді, коли там побував.
- Коли я був у Данії, то запитав продавця, скільки коштують чоботи зі страусиної шкіри, які побачив на прилавку. Вона відповіла - 6 700 євро, я був шокований і попросив принести дешевші, вона принесла мені, називається, дешевші - за 5 600 євро. Так я у той магазин більше не заходив.
Таким чином на Закарпатті сприятливий клімат для розведення різної екзотики. Так, окрім страусів, на Закарпатті вже є ферма, де розводять карликових в’єтнамських кабанчиків. Що ж, можливо, невдовзі будуть жити у нас і крокодили, і для них не знадобляться навіть тепличні умови у зв’язку із потеплінням на землі.
Олені – збитковий вид бізнесу на Закарпатті
Ще одне цікаве фермерське господарство знаходиться в Хустському районі Закарпаття, поблизу села Стеблівка.Тут діє єдина в Україні оленяча ферма. Але на відміну від страусиної ця ферма збиткова. Єдине, що її утримує - це любов до тварин цих фермерів, які тут працюють. 20 років тому цих тварин нараховувалося більше трьох сотень. З розвалом Союзу їх стало значно менше. Одних продали, інші втекли. Так, тепер їх тут не більше сотні. Олені зявилися на Закарпатті у 80-ті роки минулого століття. Один партійний діяч дізнався про лікувальні властивості оленячих ріжок. Тому вирішив купити цих тварин в Калінінградській області Росії. Оленів на Закарпаття доставили літаком.
Михайло Бугаш – керівник фермерського господарства:
- Утримувати їх легко, але треба грошей досить багато. Влітку найлегше, бо вони пасуться. А взимку 5 місяців треба годувати їх. Заготовляємо сіно. У тварин є свій вожак – це 6-літній олень на ім’я Малиш, який виборов свій статус у смертельній сутичці з попереднім вожаком.
- Місяць тому у них почався гон. Тепер вони брудні. Не їдять, не п’ють. Тільки б’ються. Тепер закінчується у них гон. У цей період вони можуть бути агресивні, - каже Михайло Бугаш.
Тут, на спеціальному станку, який фермери ще називають гільйотиною, оленям відпилюють ріжки. Болючу для тварин процедуру зазвичай проводять у кінці липня – саме тоді молоді роги ще не встигають закостеніти. Спилювання ріжок продовжується 15 секунд.
Ферму з самого початку відкривали для виробництва ліків з ріжок оленів. За кордоном за них можна отримати тисячу доларів за кілограм. В Україні фермери продавали їх фармацевтам за 1000 гривень. Тепер роги не купують, а просто заспиртовують і зберігають у спеціальних посудинах, щоб колись продати.
- Єдина в Україні тернопільська фірма «Тернофарм», яка спеціалізувалася на виробництві пантокрину - лікувальної речовини, запропонувала з нами розраховуватися не готівкою, а самими ліками з ріжок, ми ж відмовилися, бо на Закарпатті ці ліки продати неможливо, вони дуже дорогі, - розповів пан Михайло.
Як каже фермер, єдиний прибуток від цієї ферми – це відвідування її туристами, проте туристи тут бувають нечасто. Через що пан Бугаш вже задумується над тим, щоб розводити на цій території ще й інших тварин, яких саме - поки що не знає, але зізнається, що точно не крокодилів і не страусів.
Віктор ТАР,
газета «НЕДІЛЯ»
|
