Якщо давня мудрість каже, що кожен чоловік повинен посадити дерево, виростити сина і збудувати дім, то заступник начальника Ужгородської митниці Валерій Борисов цю «програму» виконав по максимуму. Дерев насадив, що вистачить на кілька садів, синів виростив двох, а набудував, незважаючи на те, що є генералом зовсім не будівельної справи, а митної – по всій області. Два роки тому йому дістався вкрай важливий і клопіткий «шматок кордону» – реконструкція пункту пропуску «Ужгород». І хоч цей потужний міжнародний об’єкт не єдиний, який довелось розбудовувати Державному раднику митної служби ІІІ рангу, ми вирішили значно ширше дізнатись про Валерія Івановича, історію розбудови 3-х кордонів та їх сьогодення.
– Валерію Івановичу, починали ви на Рахівській митниці. Нині вже й не всі пам’ятають, що така була...
– Так, її створювали двічі: у 1946 році і 1992-го знов відновили. На початку 90-х, коли я був призначений начальником Рахівської митниці, довелось відновлювати цю установу практично з нуля. Уявіть собі: дві гори, одна на українському, друга – румунському кордонах, посередині бурхлива ріка Тиса, і нам потрібно віднайти місце під будівництво митниці... Із завданням справились – побудували типовий пункт пропуску на залізничному вокзалі.
– Ви працювали на різних кордонах – румунському, угорському, тепер словацькому. Чим вони різняться?
– Різна специфіка. На румунському кордоні на території Закарпаття – обмежена зовнішньоекономічна співпраця з Україною. Переважають контакти на рівні громадян, адже майже 46 тисяч українців проживає на території Румунії, і 40 тисяч румунів у нас. І в пунктах пропуску доводилось мати справу не так з вантажами, як з людськими проблемами. З Угорщиною та Словаччиною навпаки, більш йдеться про товарообіг, економічні зв’язки тощо. Ніяких безпосередніх контактів на сьогоднішній день Закарпаття не має ще з однією сусідньою державою – Польщею. Тому зараз і керівництво Держмитслужби України, й області працюють над реалізацією відкриття хоч одного пункту пропуску на території Закарпаття – «Волосате - Лубня». Планується, що він буде туристичним – перетинати можна буде на велосипедах, пішки і на конях. До речі, я поки що не знаю на Україні жодного «кінного» пункту пропуску через кордон.
Знаючи з досвіду специфіку роботи наших колег по той бік кордону, зазначу, що рівень навантажень, моральних, фізичних затрат у наших митників значно вищі. Насамперед, це пов’язано з тим, що ми спрощуємо митний контроль через застосування сучасних засобів – сканерів, рентгенустановок, програмно-інформаційних комплексів тощо.
– З колегами-митниками з яких держав працювалося найкомфортніше?
– З румунами спочатку було дуже важко працювати, на контакт не йшли, все під жорстким контролем Бухареста. Але коли відкрили пункти пропуску у Рахові і Тересві, ми постійно зустрічалися на лінії митно-прикордонного контролю, спілкувалися, розповідали про себе. Потім ми запросили на відзначення 50-ї річниці заснування Рахівської митниці керівників сусідньої румунської митниці (м.Сігет) і в результаті почалася нормальна співпраця.
Відрадно, що з боку Державної митної служби України йде повна підтримка закарпатських митниць у розвитку контактів з митницями сусідніх держав. Адже не кожна область має кордон з 4-ма країнами Євросоюзу і добре налагоджені зв’язки. Пам’ятаю, коли я працював начальником Чопської митниці (1997-2000рр.), з угорським колегою ми часто зустрічалися, обговорювали і вирішували різні проблеми. Були у нас і товариські футбольні матчі, зокрема, на День митника. Навіть дружили сім’ями.
Зі словацькими колегами налагоджена дуже тісна співпраця, я б навіть сказав, ніби йде постійне змагання у розбудові п/п «Ужгород-Вишнє Нємецьке». До прикладу, торік словацька сторона завершила реконструкцію пасажирського напрямку, зі свого боку ми сприяли у будівництві стику на лінії кордону для перебійного перетину легкового транспорту. В цьому році ми здали в експлуатацію вантажний термінал, словацькі колеги реконструювали частину свого вантажного терміналу, сприяючи у збільшенні пропуску вантажівок. Ось нещодавно на запрошення наших сусідів керівництво митниці взяло участь у відкритті реконструйованого терміналу, який побудовано з врахуванням існуючої інфраструктури на українському боці кордону.
– Ви керували реконструкцією пункту пропуску «Тиса», потім будівництвом пішохідного п/п «Малі Селменці - Велькі Слеменці», зараз працюєте над завершенням других «західних воріт» України – реконструкцією п/п «Ужгород». Як зараз працює новозбудований вантажний термінал «Ужгород» і якими новими технологіями облаштований?
– Пам’ятаю, у Чопі митниця довгий час орендувала крило вокзалу, а її підрозділи були розміщені в радіусі 15 км. Тому ми викупили готель «Україна», зібрали всіх разом, і це дало можливість краще організувати роботу митниці. Відтак почали займатися реконструкцією найпотужнішого на українсько-угорському кордоні пункту пропуску «Тиса». Довелось двічі літати в Брюссель на тендер, докласти максимум зусиль, аби виграла саме українська фірма. Зазначу, що Єврокомісія вже переконалася, що кошти технічної допомоги ми вміємо ефективно використати – перший пілотний проект – реконструкцію п\п «Тиса» зробили за 18 місяців, освоїли 3 млн.євро. Відтак Україна отримала перші потужні «західні ворота» за всіма європейськими стандартами.
Наприкінці 2005 року в одному із закарпатських сіл, розташованому на українсько-словацькому кордоні, було відкрито новий пішохідний п/п «Малі Селменці - Велькі Слеменці». Понад 60 років тому колись одне село в одну мить опинилося по два боки кордону. Колючий дріт та прикордонні знаки надовго в’їлися в очі людей, які за мить втратили зв’язок з родинами та друзями. Тому Президент України В.Ющенко доручив Державній митній службі України в 2-місячний термін побудувати пішохідний перехід, аби відновити зв’язок людей. Відтак, виділені кошти пішли на розбудову митної інфраструктури, прокладення ліній електропередач та телефонного зв’язку та вуличну електрифікацію Малих Селменців. Тепер в селі розвинута інфраструктура, з’явилось чимало торгових точок, життя односельчан значно пожвавішало...
Введення в дію у червні цього року нового комплексу по оформленню вантажів на митному посту «Ужгород», в першу чергу, свідчить про те, що Україна інтенсивно працює в напрямі євроінтеграції та над зобов’язанням стосовно створення належних умов у міжнародних пунктах пропуску, що дозволяє значно прискорити перетин кордону вантажними транспортними засобами та громадянами.
Новозбудований термінал «Ужгород», який з нуля звели всього за 16 місяців, також відповідає всім найсучаснішим європейським вимогам. До речі, високу оцінку новому комплексу дало й керівництво сусіднього словацького митного директорату. Тепер ми працюємо над модернізацією пасажирського напрямку у цьому пункті пропуску. І коли будуть створені всі належні умови, на мою думку, це буде конкурентоспроможний на всьому західному кордоні України пункт пропуску. До речі, сьогодні завдяки новозбудованому терміналу в 2,5 раза збільшилася пропускна спроможність вантажів за добу. Зауважу, що термінал знаходиться в транспортному коридорі, що об’єднує країни-члени Європейського співтовариства, а тому приваблює значну кількість вантажних перевезень з Австрії, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини та ін. країн. Тому облаштування за європейськими стандартами державного кордону є пріоритетом кожної цивілізованої країни, оскільки ефективне функціонування транзитної системи залежить від розвинутої транспортної інфраструктури міжнародного значення.
На сьогоднішній день вантажний термінал оснащений сучасним боксом поглибленого огляду вантажівок з відповідним набором технічних засобів митного контролю. На часі планується встановлення мобільного сканера, що дасть можливість оперативно оглянути вантаж без його вивантаження. Також проводяться відповідні роботи по організації функціонального модуля «фільтр пункту пропуску» для розмежування транспортних засобів та посилення контролю за їх переміщенням через державний кордон. У будівлі терміналу усі контролюючі служби працюють за принципом «єдиного офісу», що дає змогу перевізникам значно скоротити час проходження митно-прикордонного контролю. Увесь митний пост «Ужгород» оснащений за кошти Держмитслужби сучасним оптоволокновим кабелем, який набагато покращив роботу комп’ютерної мережі та зв’язок митниці, ДМСУ.
– Валерію Івановичу, а як готується Ужгородська митниця до Євро-2012?
– Хоч на Закарпатті не заплановано проведення матчів, але через наші «ворота» проїздитиме пів-Європи. Сьогодні йдеться про відкриття нових пунктів пропуску, які допоможуть під час світового чемпіонату перетнути кордон якнайбільшій кількості туристів. Мова йде про автомобільні пункти пропуску зі Словаччиною – «Соломоново -Чієрна над Тисоу» (поблизу м.Чоп), «Забрідь - Улич» (Великоберезнянський р-н), ну і, сподіваємось, на кінно-пішохідний «Лубня - Волосате» з Польщею. Крім того, ми працюємо над спрощенням процедури митного оформлення тих вантажів, які передбачені для будівництва об’єктів для Євро-2012. Одним словом, роботи непочатий край...
– За митними і будівельними справами вистачає часу на сім’ю?
– Часто маю відчуття незадоволення від виконаної роботи – чи за день, чи за рік. Мабуть, це здорове відчуття – хотілося б більшого, але розумієш, що не все залежить тільки від тебе. Сім’ї стараюся приділяти увагу, вдома вже звикли, що у мене культ – робота. Але бачу, що дружині, двом синам потрібно більше моєї уваги, особливо своїй чудовій внучці Олечці. Мале створіння спонукає мене до переосмислення прожитого і зробленого, стимулює і надає друге дихання в роботі.
Михайло НОСА, газета «НЕДІЛЯ»
|
