Одне натискання кнопок - і нардепи розділили населення України на два сорти: ще потрібних країні і тих, хто вже взяв кредит. Втім, самі себе вони вважають не кимось там, а рятівниками нації...
Ентузіасти з Верховної Ради у п`ятницю «допіклувались» про інтереси народу в період економічної кризи до того, що поставили якийсь безглуздий рекорд за рівнем цинізму і зневаги до інтересів «маленького українця».
Йдеться про закон під номером 3343 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського внеску і кредитного договору в односторонньому порядку». В процесі розгляду і ухвалення його (все це - в авральному режимі) початковий документ перекрутили до такої міри, що автор - Борис Тарасюк з НУ-НС - тільки руками розвів.
Відверто кажучи, там було від чого відчути і сильніші емоції. Справа в тому, що спочатку нашим високооплачуваним законотворцям пропонувалося заборонити банкам в односторонньому порядку піднімати відсотки по кредитах, тобто перекладати свої проблеми на плечі людей. У такому вигляді ідея цілком могла вважатися здоровою. Проте у результаті півторагодинної «обробки» із закону зник пункт наступного змісту: "До договорів банківського внеску і кредитних договорів, які були укладені до набуття чинності цього закону, застосовуються правила цього закону щодо недійсності умов, які передбачають можливість зміни процентної ставки в односторонньому порядку".
У перекладі з бюрократичної мови це означає: було запропоновано заборонити банкам підвищувати відсотки за всіма кредитами - як за тими, які люди виплачують сьогодні, так і за тими, угоди про які будуть підписані після набуття чинності цього закону. Але нардепи чомусь вирішили, що захисту держави потребують лише ті громадяни, які ніколи кредитів не брали або вже виплатили їх.
А тих, хто виплачує зараз, просто «списали на природні втрати»: банк як і раніше може виставити який завгодно відсоток, анітрохи не цікавлячись думкою клієнта. Наші ж «захисники» з ВР мовчки спостерігатимуть, як банки доять народ, киваючи при цьому на фінансову кризу. Неначе тільки у фінансових установ проблеми, а всі інші - в повному шоколаді.
Проте якщо відстежити хід обговорення цього «антикризового» закону в залі ВР, стає зрозуміло, що фактична згода депутатів передати населення в рабство банкам - це ще не верх цинізму. Почекайте, нас ще почнуть переконувати, що більш соціальних рішень в Україні в житті не приймалося.
Судіть самі:
Тарасюк, презентуючи законопроект, наводив наступні цифри: станом на листопад цього року банки видали кредитів приблизно на 253,5 мільярда гривень. В результаті в боргову кабалу потрапили сотні тисяч людей. Перша хвиля підвищення ставок за кредитами прокотилася ще навесні (відзначимо, у той час жоден з представників влади взагалі не звернув уваги на назріваючу проблему). Сьогодні процентні ставки за кредитами в іноземній валюті складають 16-18%, в національній - 22-24%. Але це - квіточки. Деякі банки мають намір здерти зі своїх клієнтів до 30% за кредитами в гривнях і 23% - за доларовими. Людям повідомляють про підвищення ставки і пропонують або розщедрюватися, або разом погасити весь кредит у зв`язку з достроковим розірванням договору.
До цього Тарасюк міг би додати, що в період, коли готівкових доларів в обмінниках не було взагалі, банки пропонували тим, кому “пощастило” узяти доларовий кредит, «купити» у них валюту для погашення внеску по курсу 10 гривень (а то і вище!), а на справедливе обурення клієнтів відповідали знущальними побажаннями пошукати “зелену” готівку в місцях «загальнодоступних» продажів. Можна було б пригадати і інші «витівки» банків, але вистачить і сказаного.
Нашоукраїнець Олександр Клименко під враженням від почутого навіть запропонував ввести кримінальну відповідальність за підвищення ставок за кредитами в односторонньому порядку. За ідею депутатові подякували, і... спустили її на гальмах.
А колега Клименка - банкір Станіслав Аржевітін тут же повернув всіх на грішну землю: на його думку, новоприйнятий акт цивільного законодавства не може мати відношення до прав і обов`язків, які виникли до набуття законом чинності. Правда, він так і не пояснив, чому закон, прийнятий зараз, не може бути засобом усунення проблем, які банки створюють своїм клієнтам сьогодні, а не минулого року. І взагалі, як з`ясувалося в процесі обговорення, Аржевітіна хвилює прямо протилежна проблема. Він патетично запитував зал, що ж робити банківській системі, якщо не підвищувати відсотки за кредитами? Та ще просив присутніх уявити собі мільярди, які «добровільно банківська система від себе віддала», коли заманювала людей підвищенням ставок за депозитами. І, ясна річ, вимагав справедливості - без цього жодне засідання ВР не обходиться.
Бютівець Валерій Писаренко нарікав, що «люди стали зараз банкам зовсім не потрібні як люди, а потрібні як мішки, з яких треба вийняти гроші», і що в законопроекті... «небагато тексту». На додачу до цього нардеп від БЮТ пообіцяв на цій ініціативі не зупинятися і надалі напрацювати «методику захисту клієнтів від банків». Виходячи з того, що зрештою прийняла Рада, остання обіцянка виглядає відверто страшною.
А його колега по фракції Володимир Бондаренко, як з`ясувалося під час обговорення, взагалі не зрозумів, що депутати намагаються обговорювати захист людей від підвищення процентних ставок за вже укладеними договорами. Він, виявляється від самого початку думав, що від свавілля кредиторів треба рятувати тільки тих людей, хто ще нічого не підписував. Втім, незважаючи ні на що, він до останнього був упевнений, що «це - не популістська дія, це - абсолютний захист всіх громадян».
Комуніст Микола Кравченко ретельно пропісочував державу за те, що населення кинули на поталу банкам, мовляв, навіть не ворухнулось, коли з народу почали три шкури лупити. І заявив, що комуністи внесли ще один законопроект, «з людей звільнених з роботи, людей, які в безкоштовних відпустках, два роки банки не мають права стягувати кредит».
Під час обговорення також прозвучало декілька цікавих думок, що заслуговують окремої уваги.
Іван Заєць («Наша Україна»): «Чому людина погодилася підписати угоду, де мова йде про зміну умов надання кредиту? Та тому, що якби ця людина не погодилася, то їй би не віддали того кредиту».
Олег Зарубінський (Блок Литвина): «От я зараз думаю, а скільки вже стресів, якщо не казати гіршого варіанту, було з людьми, яким заднім числом міняли умови стосунків з банком». Розвивати цю думку нардеп не став, щоб уникнути, як сам пояснив, «формування чергової фобії» - в даному випадку «банкофобії».
Володимир Ар’єв (НУ-НС): «Фактично, банки вдаються до відвертого шантажу клієнтів. Хоча, як ми знаємо, в кожній угоді дві сторони є рівноправними. І тому я пропоную зі свого боку зараз, щоб ми все ж таки внесли річний (чи дворічний - можна обговорити) мораторій на односторонній розрив банком угод».
І абсолютно чудову жирну крапку в кінці дискусії поставив бютівець Володимир Яворівський: «Це ніяка не війна проти банків, крий Боже, ми прекрасно розуміємо, що банківській системі абсолютно потрібні, я ніколи не забуду Бориса Єльцина на комітеті, який він очолював, а я був членом його комітету, коли Павлов постав перед нами і Єльцин, погризаючи олівця, запитує Павлова, каже: «Господин Павлов, скажите, сколько банков нужно Советскому союзу?». Павлов мокріє, переминається з ноги на ногу, Єльцин виймає цього олівця і каже: «Запомните, банков надо столько, сколько надо!». Через те, мені здається, це дуже добрий закон...»
У результаті за основу «дуже хороший закон» прийняли 256 голосами. «Регіонали» не дали жодного, БЮТ дав 152, НУ-НС - 57, комуністи - 27, Блок Литвина - 20.
І ось поки депутати хвалили кожен себе і один одного, народилася пропозиція швиденько згорнути процедуру і без усяких там доопрацювань і узгоджень прийняти закон остаточно, хіба що... викинувши з нього положення про те, що він діє, зокрема, і відносно вже взятих кредитів.
Не можна сказати, щоб зал зовсім не відреагував на такі хитрощі. В остаточному вигляді закон підтримали вже тільки 239 нардепів. Один «регіонал», ті самі 152 голоси дав БЮТ, в НУ-НС підтримка впала до 40 голосів, комуністи залишилися твердими в переконаннях - ті самі 27, а Блок Литвина дав 19 «за».
Фактично у п`ятницю Рада одним натисканням кнопок розділила населення України на два сорти: тих, хто ще може країні (вони ж потребують захисту) стати в пригоді, і тих, хто вже встиг узяти кредит і кого, відповідно, пора списувати як «природні втрати». Втім, самі нардепи тепер вважають себе не кимось там, а рятівниками нації...
Катерина Самойлик (КПУ) на радощах просто заплуталася в словах: «Сьогодні ми, можливо, прийняли, мабуть, самий важливий і самий головний закон, який все-таки захищає тих людей, які мали надію виключно лише на той кредит хоч і з великими відсотками завдяки якому міг що-небудь чи придбати, чи нерухомість, чи щось придбати».
Юрій Воропаєв (ПР): «Я дуже радий, що у нас, виявляється, комуністи є не тільки зліва, але і справа. Це цікаво».
Іван Кириленко (лідер фракції БЮТ): «Я поважаю банки, поважаю нашу банківську систему, ми занадто довго їй довіряли, але сьогодні більшість наших банків – це ощадні каси гроші в яких для кредитів, для інших фінансових операцій це вклади наших людей. І сьогодні втратити довіру людей, не підтримати наш народ, наших вкладників – це поставити хрест потім на послідуючий банківській системі, на всій економічній системі держави. Ось чому уряд, коли позавчора Юлія Володимирівна виступила в ефірі вона назвала цей закон першим».
|
