Як удосконалити місцеве самоврядування, як розподіляти кошти і землю – про це та інше у розмові з мером міста Свалява - Іваном Ревтієм
- Іване Івановичу, навколо Сваляви – з десяток санаторіїв: давно відомих профспілкових, нових комфортабельних приватних, міні-оздоровниць відомчих і т.д. Тому цілком логічно Сваляву величають курортною столицею Закарпаття. На вашу думку, чим вона відрізняється від інших райцентрів?
- Тим, що навколо міста – імениті сучасні санаторії, щедрі надра, чудова природа, благодатний клімат… У місті живуть і працюють привітні, доброзичливі й гостинні люди. Приємно, що переважна більшість українців навернулася до відпочинку вдома – у Криму і Карпатах – цьому «посприяла» і шенгенська «завіса».
Свалява, згідно з генпланом, є містом-сателітом курортної зони. Кошти від цієї діяльності надходять до казни району.
А наше місто це ще й стимулює: якщо в хаті будуть гості, то в ній має бути охайно прибрано – чистота й порядок. Ми домоглися, що залізниця відремонтувала вокзал, перон, спільними зусиллями - вулицю Київську. А міськвиконком тут же, навпроти, закладе сучасний парк, автостоянки, іншу потрібну інфраструктуру.
Місто також оновило півтора кілометра дороги від центру до історичної пам’ятки державного значення – Свято-Михайлівської дерев’яної церкви 15-18 століть, що збудована без жодного цвяха… Дорогою користуються як мешканці мікрорайону «Бистрий», так і численні відпочивальники. Відреставровано годинник на вежі міської ратуші, встановлений 77 років тому, який сьогодні чітко «відбиває» кожну годину…
- Отже, мер райцентру – це політик або господарник?
- На першому місці господарник. Однозначно. Політикою змушують нас сьогодні займатися реалії. Є така приказка: якщо не займатимешся політикою, політика займеться тобою. У попередньому скликанні (2002 – 2006 роки) попросив депутатів міськради і вони мене підтримали: давайте-но перші три з половиною роки всю увагу приділимо розв’язанню господарських проблем, а останні півроку – політиці. У нинішній каденції так само всі 25 депутатів погодилися, що кожен з них буде закріплений за певним округом – ми суто з патріотичних почувань відновили те, що має діяти постійно, - кожен виборець знає, до котрого з депутатів іти у разі потреби. Вважаю такий підхід і патріотичним, і демократичним, і людяним. І це не суперечить у даному конкретному випадку виборності за партійними списками.
- ЖКГ. Знаєте, як дотепники «розшифрували» цю абревіатуру, яка вже набила оскому всім – від простого мешканця до батьків міст, - «життя, корисне громаді»…
- Так, люди в нас талановиті. А житлово-комунальний комплекс увібрав у себе всі труднощі міського життя останніх десятиріч… Свалявська міськрада тут почала з головного – з кадрових змін. Ми запросили в ЖКГ авторитетних і компетентних спеціалістів. Водночас запевнили їх: робитимете користь громадянам і своїм родинам та собі – вселили в них віру.
Друге. Привчаємо всіх різними методами і постійно бережно ставитися до майна свого міста, не викидати сміття в річку і кювети. А паралельно закупили євробаки і велику сміттєзбиральну машину МАЗ, також спецавтомобіль МАН нам подарувало угорське місто-побратим Балашодьормот. Так майже 20-тисячна Свалява стає чистим містом. Відреставрували Головну вулицю – бруківка виглядає дуже модерно та ще й це екологічно чисте покриття. Воднораз оновили й освітлення. Якщо в поточному році всі сили сконцентрували на водопостачанні та водовідведенні, то наступного осучаснимо центр – має бути по-нашому файно і по-європейськи комфортно.
Ще один принцип. Розбудова міста має «йти вгору» – на поверхи, а не в ширину, оскільки у нас малоземелля. Компактність має керувати містобудуванням. Заощаджувати землю, протяжність комунікацій. Оцю мою стратегію не всі сприймають, але це в інтересах майбутніх поколінь!.. А тепер це дає змогу заощаджувати для казни на невиправдано довгих мережах водо-, газо- , електропостачання, дорогах, тротуарах… Сталося так, що на початку 90-х років нові вулиці, як і скрізь, прокладали прямо в полі. Будинок на будинок «гукав»: за 50-100 метрів один від одного.
А центральні вулиці щодалі ставали вщент розбитими, оскільки транспортні одиниці збільшуються майже щодня. Нами було знайдено такий варіант: за рахунок міської казни ремонтуємо центральні вулиці, а для тупикових утворюємо свого роду кооперативи: місто оплачує проекти, матеріали, а саму роботу – мешканці. Люди це схвалили. Бо розуміють: живеш у тихому куточку на окраїні, як у раю, тож уже за комфорт - заплати.
- Другий термін підряд обираєтеся міським головою. Підете й на третій? Так або ні – прокоментуйте в тому й іншому випадку.
- І перед першою каденцією стати мером для мене не було самоціллю. Я хотів бути міським головою, аби щось корисне зробити для рідної Сваляви. Перший термін так відпрацював, що люди довірили керувати містом і вдруге. Якщо довірять і в третій раз, то піду. І буду працювати не менш завзято. Правда, дружина не голосує за мене. Принаймні так каже. Для сім’ї важко.
Спокою немає ні вдень, ні вночі. Інколи я сам сідав за кермо і чистив вулиці від снігу. А всю техніку, яка діє в комунальному господарстві, я особисто сам випробовував. Часто влаштовуємо парад комунальної техніки – щоб люди бачили, чому в місті чисто.
- Держава починається з нас. Місцеве самоврядування, яке знаходиться найближче до людей, - наділене всіма атрибутами й правами. Нинішнього часу чого, як на вас, йому не вистачає, чого воно потребує?
- Беру безпосередню участь у вдосконаленні основ самоврядування, оскільки обраний заступником голови Асоціації малих міст України. І на її засіданнях точаться гарячі дебати, висуваються пропозиції й варіанти їх реалізації. Чого не вистачає? Псевдо- реформатори твердять: нестача коштів і повноважень. На мою думку, Україна починається з маленької громади.
Сьогодні малим містам приділяється… удавана увага. За нас згадують напередодні… виборів. А як живемо – щоденними клопотами, добре чи важко – центрові, складається враження, байдуже. Продемонструю цю тезу на двох важливих складових: коштах і землі. Наша громада заробляє гроші і розподіляє їх на першочергові потреби. У 2008-му держава вилучила від Сваляви понад мільйон гривень. Але щоб отримати хоча би їхню частку, мер має їхати до столиці й просити свої ж гроші назад. А звідти не вертають.
Другий приклад – розподіл землі. Міська рада в межах населеного пункту її розподіляє. Але перед тим фізична або юридична особи мають пройти всі «фільтри бюрократії»: депутатські комісії, обговорення, погодження, підписи сусідів, аукціон…
А вже за межею міста і села голова райдержадміністрації розподіляє одним розчерком пера. І ніхто з членів громади не знає – не відає, кому, для чого, що там буде за об’єкт? А це поруч з твоєю домівкою. Чому розподіляє РДА?
Люди їй довірили? Де? Коли? Чому ту ж землю, що належала їхнім предкам, не може розподіляти відповідна громада? Отут треба мізкувати: невже це правильно? Оці й багато подібних «нюансів» і варто брати на приціл у ході проведення реформ у сфері місцевого самоврядування.
- Яка питома вага міста Сваляви в економіці району?
- Одна третина.
- Звідси випливає іще одне: у недалекому минулому у місті функціонували найбільший в Україні лісокомбінат з меблевим комплексом ( понад п’ять тисяч працюючих), трохи менші заводи «Електрон», склотарний, лісохімкомбінат… А які підприємства визначають індустріальне обличчя Сваляви?
- Це обличчя визначає малий і середній бізнес, на підприємствах якого трудиться до 150-200 чоловік. Це фірма з розливу мінводи «Алекс», будівельна «Прогрес-С», потім «Форшнер-Україна», «Екосервіс-Доксани» та інші, а також ціла низка приватних підприємств… Я впевнений гігантоманії не буде. Нинішня економіка покликана бути маневреною, гнучкою, мобільною. Безробіття у нас не перевищує 4-5 відсотків.
- Іване Івановичу, ми логічно підійшли до того, що нині хвилює всіх, - економічна і фінансова криза…
- Свалява її починає відчувати насамперед через те, що зменшилися надходження до міської казни. А точніше – немає їх зростання. Ще не все наразі відчувається… Але будь-яка криза стає моментом переосмислення цінностей. Усі маємо думати, поступати і діяти по-іншому.
- А які у вас особисто й депутатського корпусу стосунки з райдержадміністрацією і райрадою – як меншого зі старшими?
- Однозначно – ні! Я не ставлю себе вище, але й не дозволю комусь стати старшим…
Найвищою посадовою особою на території громади є сільський, селищний і міський голова. Обраний – підкреслю, - людьми, а не призначений звідкись і часто мало кому відомий. Це постулат!
Його повинні дотримуватися всі. Стосунки з РДА і райрадою у нас ділові, дипломатичні і… прохолодні. Я за співпрацю. І координацію дій. Наше місто може вижити самостійно. І живе.
- Це питання логічно випливає з попереднього. Особисто ви прихильник виборів до органів місцевого самоврядування: перше – за партійними списками; друге – змішаною; третє – мажиротарною системою?
- Перше і визначальне: комунальні, муніципальні тобто місцеві вибори повинні бути розведені в часі з будь-якими іншими. Ще два важливі моменти. Варто би дати право вибору сільським, селищним і міським радам: або депутати з-поміж себе призначають мера-менеджера, або виборці обирають міського голову з числа людей знаних, авторитетних, мудрих. А загалом я за мажиротарну систему.
Та це не означає, що до ради не можуть потрапити висуванці від тих чи інших партій… Але не це повинно стати домінантою, а популярність серед громади кандидата в депутати.
- Стосунки міськвиконкому з депутатами обласної та Верховної Ради – чим характерний цей елемент життя громади?
- Наші стосунки з депутатами обласної ради дуже хороші. Добрі також з народним депутатом України уже трьох скликань Олександром Кеменяшем. А загалом я не партійний. Ним не був і не буду. У такій аполітичності є плюси і мінуси. Я розмірковую так. Громада, виборці мають різні політичні уподобання, а мер насамперед господарник і лише в останню чергу політик.
І чим більше він залучить до своєї орбіти представників різних політичних сил, тим матиме ширшу підтримку і більше морального права вести за собою громаду. Адже всі здорові політичні сили у невеликих містах прагнуть одного: покращити умови життя людей – своїх виборців. Хіба можна, вибачте, каналізацію прокладати по-соціалістичному або по-нашоукраїнському? Її слід прокладати по-нормальному!..
- Перейдімо до більш прозаїчних речей. Свалява – в долонях гір. А вода довгими десятиліттями, хоча могла би надходити і самопливом, - залишалася дефіцитом…
- Тепер вода є цілодобово і в достатній кількості. Знаєте, ми живемо на першому поверсі, у приватному будинку, і колись воду подавали до нас двічі на тиждень: у вівторок і четвер. І то вночі.
Зараз виникла інша проблема: високий тиск на вході, а мережі водопостачання старі – труби з чорного металу пролежали в землі 30-40 років. Мусимо їх замінювати. Вже третій рік це й робимо. Вулиці розриті. Але це робиться, гадаємо, щонайменше років на 40 – 50. Заради цього варто перетерпіти тимчасовий дискомфорт.
-У вас школи, садки, житлові будинки минулоїосені і зараз у холодні зимові дні незалишалися без тепла?
- Ні. Місто повністю перейшло на індивідуальне опалення. Центрального вже немає. Хто з квартиронаймачів не може провести – допомагаємо.
- Дні міста – чим корисні і що приносять?
- Причепурюється, гарнішає і молодшає сама Свалява. В ході підготовки до свята рельєфнішими стають наші досягнення і оголюються недоліки – це річний самозвіт кожного свалявця. Це наш спільний день народження – всіх мешканців міста.
І зустрічаємо його спільно, вітаємо гостей з нашої держави і з-за кордону – з міст-побратимів: Полянець (Польща), Стара Любовня і Великі Капушани (Словаччина), Балашадьормот і Нірмінальді (Угорщина), Жидлоховиця і Всетін (Чехія).
- І нарешті – один відомий факт, який просив би вас прокоментувати, - журнал «Фокус» у рейтингу 450 кращих для життя великих і малих міст України 22 позицію відводить Сваляві…
- Це означає, що ми обрали правильний шлях. Хоча хотіли б бути першими. Ми на четвертому місці серед малих міст… Будемо наполегливіше працювати.
- Що побажали б свалявцям у Новому році що настав?
- У Вірі, Надії, Любові, Многая і Благая літ!
- А яким рік, що минув, був для вас особисто?
- Добрим, цікавим, результативним. Я став бронзовим призером першості Європи з футболу серед мерів міст Європейського континенту. Ще більше заглибився в свої улюблені справи – фотографію та туризм…
Василь НИТКА, спеціально для «НЕДІЛІ»
| 
