|
Епопея про фестиваль, Червону Шапочку та бабусю
«Хто ти є? Кров мою випила, п’яною впала…» Ось так наприкінці свята мені б заспівало вино, якби я була його нестримною цінителькою. Але Георгій Віцин теж не пив, лише грав. І як йому вірили!
Сподіваюся, що повірять і мені, хоча повернулася я зі свята абсолютно тверезою. Хоча… трошки брешу. Є там одна бабуся, дуже колоритна (обов’язково про неї розповім), вона мене таки спокусила...
Перед тим як розпочати червону епопею «Вино й мир», зробимо невеличкий вступ про героїв, тобто – виноробів-продавців. Так, вони є справжніми героями, бо цього року їм довелося працювати у досить жорсткому режимі. По-перше: 17-ти градусний Мороз – «Красный Нос».
Як спеціально – саме у фестивальні дні температура на ртутному стовпчику впала так низько. Недешево обійшлося кожному виноробу і місце з палаткою – 250 гривень. Та ще економічна криза, що налякала всіх до чортиків. І напитися хочеться у скрутний та непередбачуваний час, і свідомість страшно втратити. Щодня нас очікують нові ціни, які на відміну від температури повітря, не падають, а піднімаються зі швидкістю космічного літака.
Тому, панове, вибачте, ціна на вино також зросла на 20-30 відсотків. Загалом скуштувати вино гостям фестивалю пропонували за ціною від 4-5 до 10-15 гривень за склянку. А ціна на рідкісну й дуже популярну в усій Україні «Троянду Закарпаття» – від 150 гривень за літр. Може, це і є реальна вартість закарпатського вина? Петро Перший не був дурнем. Хороший й розумний цар.
Вино купляв саме в нас, у Середньому. Та треба зауважити, що не одна коронована особа полюбляла вино цього краю. Навіть радянська партійна номенклатура не обходила увагою скарб Закарпаття. А комуністи, самі знаєте, які прискіпливі.
Отже, Мукачево вже 14-й раз поспіль розвиває проект «Червене вино», який сприяє відродженню колишньої слави Закарпаття як виноробного краю. У заході брали участь понад 60 виноробів різних форм власності, у тому числі й близько трьох десятків приватних виноробів. Ще не вмерла Україна…
Та що нового можна написати для вас, читачі, про всім відоме традиційне свято? Непросте завдання… Все одно що черговий раз розповісти казку «Червона шапочка».
Зібралися разом Червене вино, Червона Шапочка та Мороз- Червений Ніс. Натягнувши шапку на вуха, пішла я до бабусі. Бачу, стоїть, бідолашна. Скромно демонструє пляшку вина з надписом «Медвежа кров. Лікувальне». Одразу відчулося – це саме те, що потрібно. Мій герой. Так Червона Шапочка прийшла до першої бабусі.
Варвара Василівна Болехан цього разу на фестивалі без чоловіка. Йому 80 років, їй – 72. У помічниці довелося взяти подругу Марину Мусейко, яка вважає себе ученицею та послідовницею Варвари. У Болеханів під Мукачевом є дача з виноградником, де вони 30 років вирощують сорти «Ізабелла» та «Кабарне». На фестивалі свій продукт виставляють щороку і часто отримують винагороди. Обидві дочки Варвари Василівни живуть в Італії . Вони привозять звідти італійські вина.
Але друзі в один голос запевнюють, що вино Болеханів набагато смачніше, ніж напої Римської імперії. Назву «Медвежа кров» дав чоловік Варвари, Юрій Болехан. Вони ніколи не розбавляють напій водою, і вино має надзвичайно насичений колір. Помічниця Марина показує склянки та власні руки – мовляв, бачите, які сині.
- Виробити таке вино – дуже клопітка робота, - каже Варвара Василівна. - Плоди збираємо, перебираємо всі бомбульки, щоб не попалася а ні одна суха чи гнила. Відстоюємо, потім пропускаємо через прес і заливаємо в великі пляшки. Настоюємо в теплому приміщенні, а потім, коли перестає бродити, переносимо пляшки в прохолодний підвал.
- Ви написали, що ваше вино лікувальне. У чому ж його властивості?
- Це вино дуже добре для мужчин. Не треба ніякої «Віагри», - відповідає Марина. – Що та Віагра? Вона так не допомагає, як це вино. В мене два сини, я про це знаю.
- Хм. І скільки треба пити? – допитуюся на той випадок, якщо доведеться когось лікувати.
- Небагато. Маленьку склянку перед тим, як лягати спати.
- Дуже добре пити для покращення крові, - додає Варвара Василівна, яка трохи застидалася відвертих зізнань молодшої подруги. – Гемоглобін підвищує.
Марина Мусейко, подруга Варвари Василівни, зі Старобратова Іршавського району. Її батько все життя займався виноробством, чоловік також, але вона тільки тепер пізнає всі тонкощі цього мистецтва. Їй 60. І вона вважає, що ніколи не пізно вчитися цій справі.
Мороз безжалісно підганяв Червону Шапочку далі, і пішла вона далі… До другої бабусі, не зупинитися біля якої було просто неможливо. Бо бабуся ця виявилася і чудовим виноробом, і надзвичайно талановитим майстром піару. Стоїть, посміхається, а біля неї стіл з пляшками вина «Антикриза», «Вітіна журба» (і поруч портрет Тимошенко), «Юліна радість», «Яценюк». Актуальні теми. Молодець, бабуся. Розумна… Каже, це вино для освічених людей.
Це дійсність, - стверджує Єлізавета Андріівна Гайович. – Вином займаюся 15 років –перейшла спадщина від батьків. Сама я з села Арданова, Іршавського району. 37 років працювала вчителькою. Але завжди любила землю. Вільного часу в мене зовсім немає. День і ніч працюю. І щоб принести сюди це вино, мені довелося добре попрацювати. Залишилася я без Різдва, готувалася до фестивалю.
На плечах принесла сюди вино, бо машини не маю, заплатила 250 гривень за місце і тепер по кілька гривень повертаю собі гроші. Хочу заробити, бо пенсії не вистачає. Але більше купляють там, де бочки. Ви спробуйте, яке в мене гарне вино. Мій батько давав нам, маленьким трьом дочкам, вино перед сном. Робив профілактику інфекційних хвороб. Мати сварилася, казала, що батько зробить з нас алкоголіків. Ми, звісно, алкоголіками не стали, але продовжили справу батька.
Чому ви обрали для себе саме таку піар кампанію – політичну?
Я завжди сміюся, і хочеться, щоб інші посміхнулися.
Як ви витримуєте такий мороз? Навіть без рукавиць працюєте.
Так і стою. Я вже місяць не сплю, не їм.
Чому?
Хвилююся.
Чи виправдовуються ваші сподівання?
Хочеться заробити, але тут я також для того, щоб на людей подивитися та себе показати. В мене беруть інтерв’ю кореспонденти всіх газет. Можна сказати, я блиснула!
Авжеж! І як справедливо ви блиснули! Вино казкове! Скільки вам років, пані Єлизавето?
68.
Поруч зі мною топталися два студента з Києва. Майбутні технологи кондитерських виробів. Дегустували вино бабусі.
Хлопці, ви в нас вперше?
Так, але ми багато чули про цей фестиваль від друзів, - відповідають два Сашка. – І нарешті самі потрапили. Вино у вас дуже хороше. Особливо подобається біле.
Нестерпно хотілося тепла. Тому казку довелося швидко закінчити. Щоб не казали на фестивалі, а вино краще пити в комфорті. « Я налию тобі, я налию собі вина… А хочеш із медом?»…
Червона Шапочка Тетяна СУХОВІРСЬКА, спеціально для «НЕДІЛІ»
| 
