В Україні майже не залишилося продуктів, виготовлених з натуральної сировини
Не секрет, що через жорстку цінову конкуренцію, в гонитві за покупцем і прибутком, багато виробників замінюють при виготовленні своєї продукції натуральну сировину на штучну.
Ціна продукту, який отриманий не з натуральної сировини, завжди нижче. Ще одним істотним чинником, що свідчить не на користь натуральних продуктів, є терміни зберігання і придатності упаковки готового виробу.
У багатьох наших співгромадян, які пам’ятають старі часи, виникає питання: куди подівся класичний майонез «Провансаль», котрий виготовлявся з яєчного порошку, борошна, оцту, рослинної олії, без яких-небудь емульгаторів і консервантів та інших добавок.
Чому смак майонезу змінився і став зовсім не таким, як раніше? Чому він почав неприємно пахнути і його абсолютно неможливо їсти просто з хлібом. Де натуральне молоко і вершкове масло?
Зараз молочні комбінати при переробці молока розбавляють початковий продукт водою, додаючи при цьому сухе молоко, отримане з білка сої, а для підвищення жирності додають в нього кокосове масло.
А в цілях економії електроенергії класичну пастеризацію (витримка молока при температурі 50 градусів, з подальшим охолодженням, в герметичному посуді) замінюють хімічною обробкою. Простіше кажучи, додають хімічні консерванти, щоб молоко довше зберігалося і не прокисало.
Причому ці хімічні речовини не тільки вбивають мікробів, але й поступово отруюють організм людини. Таким чином, від справжнього молока та інших молочних продуктів практично нічого і не залишається.
Йогурти і сири просто переповнені хімічними добавками. По-перше, в їх основі лежить не натуральний сир, а здебільшого дешевий соєвий білок (імпортний і генно-модифікований), оскільки він може довго зберігатися без змін (стабільніший, ніж молочні білки).
Для аромату ягід і плодів додають хімічні імітатори запаху і консерванти. Щоб йогурт рівномірно перемішувався і не розшаровувався при зберіганні, в нього також додають емульгатор, а також хімічні барвники. Присутність в йогуртах натуральних ягідок або їх шматочків надає їм видимість натуральних, проте практично нічого натурального в них немає.
Та й смак справжнього вершкового масла нині пам’ятають, напевно, тільки ті, хто застав «застійні часи» СРСР. Зараз полиці магазинів заповнені гідратованими маслами – рапсовим, пальмовим, оливковим, соняшниковим, кокосовим, гвоздиковим.
Широкого розповсюдження вони набули через те, що способи їх отримання набагато дешевші, ніж отримання масел і жирів тваринного походження, а їх дешевизна і доступність дозволяють широко застосовувати в харчовій промисловості. Те ж саме можна сказати про виробників морозива. Згущене молоко вже практично всі виробники почали робити з соєвого білка і рослинної олії.
З ковбасами відбуваються такі ж метаморфози. Фарбники, підсилювачі запаху, штучний соєвий білок, некондиційний жир і різні консерванти з ароматами завозяться в країну тоннами.
У кожному регіоні знайдеться з десяток фірм, що пропонують таку ж хімічну продукцію для виробництва молока, ковбаси, шоколаду, морозива і тому подібне.
У коментарі газеті «НЕДІЛЯ» головний лікар обласної санепідемстанції Віра Чиж зазначила, що застосування харчових добавок в країні регулюють відповідні санітарні правила і норми по застосуванню харчових добавок, де перераховано дозволені у використанні при виробництві харчових продуктів та вказано пропорції харчових добавок.
Всі харчові добавки розділені за групами – барвники, емульгатори, стабілізатори та добавки, які покращують консистенцію. При цьому кожна добавка, яка включена в перелік, має свій номер. Позначаються вони буквою «Е», що означає європейський індекс.
Як зауважує Віра Григорівна, категорично стверджувати, що вони шкідливі і завдають шкоди нашому організму, - немає підстав. За словами пані Чиж, це можливо лише тоді, коли дані добавки перевищують дозволену норму у певній продукції, але робити це невигідно самим виробникам, бо псується продукція.
Всі харчові добавки, за словами головного санепідемолога краю, додаються внаслідок технологічної необхідності. До прикладу, маргарин, який споживаємо здавна, без емульгаторів зробити практично неможливо.
Наразі обласна СЕС не в змозі здійснювати контроль за кількістю харчових добавок у всій продукції, бо для цього немає відповідного обладнання. В Ужгороді можна перевірити лише кількість сорбінової кислоти в безалкогольних напоях та нітриту натрію, котрий додається до ковбасних виробів з метою встановити необхідний колір.
Лише в одному випадку закарпатські санепідемологи були змушені вилучити ковбасні вироби іноземного виробництва через те, що вміст нітриту натрію перевищував норму. Та й то, як стверджує пані Чиж, сталося через невідповідність законодавства. В Україні нітрит натрію не повинен перевищувати 30 мг на 1 кг, а за кордоном – 50 мг.
Виходить, що найголовнішим експертом для споживачів є наші органи чуття, які безпомилково можуть відрізнити натуральну продукцію від штучної. Тому необхідно бути пильними і з обережністю ставитися до всього нового, що з’являється на сучасному харчовому ринку.
Роман СЕНИШИН, газета «НЕДІЛЯ»
| 
