На Берегівщині пройшов фестиваль різників свиней
«Якщо є сало, життя продовжується», - саме таке послання намагалися донести до людей учасники вже традиційного фестивалю різників свиней. В кінці січня в невеличкому селі Геча, що на Берегівщині, на фестиваль знову зібрались представники не дуже приємної, але потрібної, професії – гентешів, що в перекладі з угорської означає «різники».
У Гече зібрали гентешів з області та із сусідньої Угорщини. Кілька команд змагалися у техніці заколювання свиней, їх обробці, в готуванні страв зі свинини. Але головне – це атмосфера свята. А воно таки вийшло на славу. І в головних ролях – різники. Професія гентеш – не з легких. Для неї потрібні не тільки сталеві нерви та фізична сила, а й знання анатомії. Наприклад, колоти кабанчика треба поруч з шиєю в артерію, тоді вся кров витікає назовні. Якщо вбивають в серце, то кров розтікається всередині свині і м’ясо виходить червоне. Та різання кабана – ціла технологія. Спочатку його вбивають, потім миють, обпалюють, щоб шкіра була чиста, потім починають розбирати. Послуги професійного різника сьогодні коштують приблизно 150 грн. за годину. До того ж, гентеш не тільки заколює свиню, а й робить гурку, ковбаси та інше.
Золтан Ясков займається такою справою з 1974 року. «В мого діда був м’ясний магазин в Берегові, коли ще місто було в складі Угорщини. Саме він привчив мене до цього ремесла», - розказує пан Золтан. Проте цю справу вже 6 років як закинув і передав усі вміння своєму сину. «В нас це сімейна традиція», - хвалиться гентеш. Сьогодні вони обидва живуть і працюють в сусідній Угорщині. Зізнаються, що фінансова криза їм не перешкода – навпаки, роботи вистачає. «Тепер всі стараються різати свиней вдома, тому ще зі кризи маємо зиск», - розповідає він.
В Угорщині свята, подібні до фестивалю в Гечі, дуже популярні, проте трохи відрізняються. Лорінц Шандорні, лідер одної з команд - учасниць, розповідає, що на її батьківщині досить популярні фестивалі готування ковбаси. «Сюди ми приїхали саме з цією метою, проте в останній момент вирішили, що й свиню заколемо», - зізнається пані Лорінц. Ще одні гості-учасники з Угорщини– гентеші-мотоциклісти.
Вірніше, вони професійні гонщики, які вирішили взяти участь в змаганні по різанню свиней. «Це ж теж командне змагання, тому є щось спільне», - розповів лідер команди Ревейз Дежеї. Вони приїхали вперше і їм дуже сподобалась місцева гостинність. «Це дуже добре, що ми підтримуємо такі відносини, незважаючи на кордони між нами. Є можливість тримати контакт», - говорить пан Дежеї. За його словами, сьогодні в Угорщині – нестача свиней і все через фінансову кризу. За словами гостя з сусідньої держави, основна маса свиней відправляється на експорт в Румунію.
На Україні ж таких проблем поки нема. В селі Геча кожна родина тримає одного-двох кабанів і по декілька поросят. Директор сільської школи Бейло Якоб розповів, що тримає щороку 2-3 тварини. «В селі їх зберігають переважно для себе, такого не буває, аби в селі не закололи свиню», - говорить він. Для них спеціально і зерно вирощують.
Сьогодні свиня коштує не дешево – 20 грн. за 1 кг «живої» ваги, таким чином добротна 180-кілограмова тварина коштує до 3,5 тис. грн.. На святі в Гечі завдяки цьому і заробляли. Кілограм свіжого сала виторговували за 30 грн., гурки – 35 грн. Та й загалом, страв зі свині можна зробити безліч, що і довів фестиваль.
Голова Берегівської районної спілки сільського туризму Шарлотта Чізмар розповіла, що приготувати можна будь-що. Наприклад, перша страва – кров з цибулиною або «сорош капуста» - це посушена квашена капуста, свіжа свинина, порізана на шматочки, і до неї подається картопля з паприкою. А ще домашня ковбаса, гурка, славнозвісний «шовдарь». Ну і до всього цього подають десертне берегівське вино – без нього ніяк.
За словами пані Чізмар, саме завдяки кулінарним традиціям намагаються популяризувати регіон. Наприклад, маленьке село Геча вже відоме завдяки святу свиней та фестивалю «лекваря», що проходить у серпні. А свого часу, після розпаду Радянського Союзу, в селі не було роботи і всі з нього тікали. «Ми вирішили зайнятись сільським туризмом років 8 тому, - розповідає Шарлотта Чізмар. - Для українських туристів саме Берегівський район є цікавим, бо тут проживають 70% етнічних угорців. Наші традиції трохи відрізняються від них».
Організатори планують поставити фестиваль на комерційну основу, а поки лише вкладають в нього кошти. «Все робиться на ентузіазмі, працюємо на майбутнє, - проводжує Шарлотта. - Спочатку треба вкладати в бізнес, а потім рахувати прибутки. Україна – це великий туристичний ринок. Берегівський район ми хочемо зробити туристичним гастрономічним центром». Вони вже планують найближчим часом зробити фестиваль голубців, лечо, ухи. І це, мабуть, таки привабить туристів, що значно допоможе маленьким селам на Берегівщині вижити в складних економічних умовах.
Денис ФАЗЕКАШ, газета «НЕДІЛЯ»
|
