Одні й інші намагаються побільше заробити, а цивілізованого ринку в нас досі нема.
Пані Валентина мешкає у передмісті Києва. Разом із приятелькою вирощують овочі та продають їх на столичному базарі.
Валентина Приходько, господиня: "Ми своє вирощуємо і своє продаємо. За інших не відповідаємо, не знаємо. Хто як продає - це таке діло".
Селянську городину на базарі ще можна знайти, а фруктів нема.
Раїса Федорова, продавець яблук: "З черновицького саду. Хороші яблучка. – Ваші? – Ні, не мої. – А де ви їх берете? – Ми їх звідти возимо, у людей з села покупаємо і возимо сюди".
Кілограм яблук пані Раїса купує по 5,30, продає по 7 гривень. Пояснює: не всі селяни мають змогу возити свою продукцію до Києва. Нині - через мережу посередників - виробники не можуть напряму продавати своє, скаржаться фермери. Як наслідок, споживач отримує високі ціни, виробник ледве зводить кінці з кінцями.
Павло Волинець, фермер: "Сьогодні відпускні оптові ціни виробників щонайменше в два-три рази нижчі, ніж пропонується споживачам у містах. Ці кошти мали б частково розділитись між споживачами та виробниками – були б задоволені всі".
Має існувати розподіл праці. Колишній аграрний віце-прем‘єр Леонід Козаченко вважає, що принцип «той, хто вирощує, той і продає», - про що знову заявляють урядовці, - застарілий. На його думку, базар своє віджив. Майбутнє за сучасними підприємствами. Козаченко пригадує, як кілька років тому влада вже воювала за повернення селян на ринки.
Леонід Козаченко, голова Української аграрної конфедерації: "Запитували в голови району: "Скільки в тебе свинарок стоїть на ринку, скільки доярок стоїть на ринку - продає молоко чи м`ясо?" Він казав - я не знаю, йому казали - ми тебе знімемо з роботи. Це все популізм, в цьому немає сенсу, треба організовувати бізнес зовсім по-іншому".
Поки влада дбає про повернення селян на ринки, фермери діляться невтішними новинами. Наприклад, нині в багатьох немає грошей, аби навіть купити насіння.
|