|
На відміну від політиків, українські артисти сприймаються у Москві виключно «на ура». Щоб зрозуміти це, достатньо хоча б одного разу побувати на тутешніх концертах гурту «Воплі Відоплясова». Лідер «ВВ» Олег Скрипка зізнається, що деякі російські фани навіть вчать українську, аби краще розуміти тексти його пісень.
Про те, як музика поєднала росіян і українців, а також чому «ВВ» не зможуть представляти Україну на Євробаченні-2009 і в чому секрет російської політики – читайте в ексклюзивному інтерв’ю фронтмена «ВВ» Олега Скрипки для УНІАН.
«ВВ» у Москві має дуже багато шанувальників, на ваших концертах завжди ніде яблуку впасти. Чим Ви можете пояснити те, що в Росії так люблять вашу музику? Навіть попри те, що російськомовних пісень ви майже не виконуєте…
Російськомовні пісні в нас є, хоча їх дуже мало. Про них не всі знають. А взагалі історично склалось так, що ми - єдина українська група, яка в строю ще з радянських часів. По-друге, росіяни дуже симпатизують українцям. Щоб там не говорили в новинах про Україну, росіяни люблять Україну. І це треба визнати.
Виходить, росіяни, більшості з яких важко дається розуміння українського тексту, сприймають ваші пісні переважно через енергетику?
Ми ж виконуємо пісні, наближені до народних, репертуар народних пісень в рок-обробці чи пісні з народним мелосом в ритмі польки. Таких колективів в Росії дуже мало. Якщо б в нас були конкуренти в Росії, які грають такі речі, було б складніше. А так популярних рок-колективів з танцювально-веселою музикою в Росії немає. Емоційно «ВВ» - це музика свята. У нас не має «прогрузки» текстової чи емоційної. В той час як переважна більшість колективів все ж таки «прогружають» – співають про якісь проблеми. У нас музика не проблематична. В людей і без цього стільки клопотів, що просто хочеться відпочити. Ми граємо музику для відпочинку.
Чи виступаєте ви ще десь в Росії, окрім Москви?
Переважно в Москві. Рідше їздимо до Петербургу, і зовсім рідко – іншими містами Росії.
Чому?
А це економічно невигідно. Далекі перельоти, і гонорари виходять в нуль. За радянських часів ми гастролювали по країні більше, транспорт був дешевшим. А зараз дуже рідко.
В останні роки відносини між Україною та Росію стають все більш прохолодними. Чи впливає це на вашу концертну діяльність в Росії?
Ви знаєте, є такий постулат – не буває поганого піару, буває просто піар. Чим частіше звучить слово «Україна» в російських ефірах, тим більше у нас тут концертів. Як тільки якась чергова «війна» – відразу нас запрошують. Крім того, не треба забувати, що в Росії в цілому і в Москві зокрема живе величезна кількість українців. Серед них велика кількість наших фанатів. Хоча і серед росіян немало таких, які навіть вчать українську мову, щоб розібратися в наших текстах. Або ж вчать мову безпосередньо за нашими текстами.
Віднедавна по деяких центральних телеканалах Росії прямо почали закликати до бойкоту українських товарів. Чи допускаєте ви, що такі настрої можуть вплинути в майбутньому на, скажімо, продажі дисків з музикою українських виконавців?
Звичайно. Хоча на сьогодні, наприклад, продаж дисків – це вже не бізнес... Взагалі будь-які політичні чи економічні проблеми впливають. І це сумно. Бо ми нічого зробити не можемо і вимушені жити з тим, що є.
А як щодо світової економічної кризи? Вона якось вплинула на ваше життя?
Я бачу, що люди просто неадекватно реагують на все, що стосується грошей. І з цього випливають основні проблеми. Мені як продюсеру великих заходів треба мати справу з чималою кількістю партнерів. І, спостерігаю іноді, як у людей просто здають нерви, і вони поводяться неадекватно, не по-партнерски.
«ВВ» подала заявку на участь у відбірковому турі Євробачення-2009. Чи можна сподіватись, що саме Олег Скрипка і «ВВ» представлятимуть Україну на цьогорічному конкурсі в Москві?
Скажу чесно – ні.
В такому разі, виходить, що на конкурс від України поїде Світлана Лобода. З відомих людей у списку більше нікого не має.
Прогнози можуть бути різні. Але дуже великий процент, що ми не поїдемо.
А Ви б хотіли?
Я хотів би займатися всім, що може бути зроблено професійно і цікаво. В даному випадку я такої можливості не бачу. Наша агенція подала заявку від групи ВВ, хоча я в цей час був за кордоном. Зараз з’ясував ситуацію і зрозумів, що на сьогоднішній день це неможливо. Треба тур зробити, знайти спонсорів і таке інше. Я не бачу партнерів для цього.
Для чого такому музиканту як Олег Скрипка взагалі брати участь в конкурсі, який давно сприймають як шоу виключно для «домогосподарок»?
Для того, щоб підняти рівень цього «Євробачення». Проблема не в самому конкурсі, а в рівні виконавців. Колись на «Євробаченні» виступали цікаві колективи. Згадайте ту ж саму АВВА. Можливо, туди намагаються потрапити цікаві гурти і зараз, але ми цього не бачимо. Хоча, наприклад, цьогоріч на конкурс від Франції поїде Патрісія Каас. Нашими спільними зусиллями ми могли б зробити цей концерт цікавішим.
Крім того, зізнаюсь відверто, мене особисто приваблює європейський тур, вихід на нового слухача, глядача. Звичайно, було б гарно ще й перемогти. Зрештою, навіть для європейського глядача презентація України музикою, яку виконує наш гурт, була б більш правильна. Естради повно скрізь. Треба побільше екзотики.
Якщо б вам все-таки випало представляти Україну на конкурсі, якою мовою ви б співали: українською чи все-таки англійською?
Можливі варіанти. Думаю, мені було б цікаво заспівати і англійською. В якості експерименту. Тим більше, що англійською я вже співав.
Вам часто доводиться бувати на гастролях в різних країнах. Чи змінилось ставлення до України у світі?
Україну нарешті почали ідентифікувати. Це перший і дуже важливий крок. Відбулась революція. Частково завдяки нещодавній газовій «війні». Нарешті тобі не треба пояснювати, що ти не росіянин, а українець. Україну знають. Якщо раніше нас сприймали як представників російської культури, то зараз ми вже можемо робити певну культурну політику в світі. І в цьому великий позитив.
Однак якщо після подій помаранчевої революції на Україну в світі покладали багато надій, то, схоже, зараз ентузіазму поменшало…
Ми в цьому «бульйоні» варимось і дуже емоційно все сприймаємо. Мовляв, в нас був такий прорив, а тепер розчарування… Але після проривів завжди відбуваються розчарування – це закон буття. Це Гегель. Так побудований світ. А ті, хто надто емоційно сприймають ці події, може, не дуже знайомі з філософськими працями.
А в масовому розумінні іноземців Україна сприймається частково. Щось чули про революцію, а потім дуже довго про Україну не згадували. Зараз знову щось чули про газову «війну». Ми ж, українці, звикли думати, що в нас гірше за всіх… Так от хочу сказати, що наша газова «війна» – це ніщо у порівнянні із загальнонаціональним страйком у Франції. Ось це реальна катастрофа. Це страшно для економіки, коли 70% працездатного населення страйкує.
А що відбувається в Америці, де зараз люди гинуть від стихійних катастроф? Для нас Литва нібито благополучна країна, а зараз там такі страшні речі відбуваються. В Угорщині купа складнощів. Або от бачив в Москві «Марш незгідних» (31 січня - ред..), як його розганяли, включаючи залучення гелікоптерів. Я дійсно багато подорожую і можу впевнено сказати, що в нас не гірше за всіх, а навпаки - у нас краще за всіх.
Єдина проблема, яка взагалі поки що не вирішується в Україні – це проблема міжнародного іміджу країни. Для того, щоб в Україну прийшло щастя, зараз справа за вами, журналістами. Україні треба активно представляти свої позитивні сторони, треба працювати над іміджем.
Погодьтесь, що все-таки багато залежить і від політиків...
Протиборство політиків, звичайно, нас гальмує. Але це процес розвитку. Можливо, з одного боку в нас немає повної демократії, але з іншого боку - де вона є в повній мірі? Відразу нічого не буває. І в нас ситуація може змінитись, але трохи згодом. Критична маса людей ще не набралась. Як тільки це відбудетесь то, як казав Остап Бендер, «лед тронется».
Якось півроку тому я давав інтерв’ю, і мене запитали, чому «облажалась» помаранчева влада. Я сказав, як вона «облажалась», якщо ми були в економічному розквіті? Ще півроку тому ми купались у розкоші. На мене тоді подивились, як на божевільного. А сьогодні виявилось, що тоді в нас справді був розквіт. Але люди настільки сліпі і не звикли бачити голого короля, що навіть не має змісту про це говорити.
В Україні не за горами чергові вибори президента. Чи вирішили вже, за кого будете голосувати?
У нас буде ситуація майже як в Росії - в нас не буде вибору.
Деякі з українських артистів, ваших колег, вже намагались спробувати себе в політиці. Можливо, Олег Скрипка також колись буде в українському парламенті?
А ви мене бачите в парламенті?
Допускаю, що серед прихильників «ВВ» є такі, котрим ця ідея може сподобатись…
Тоді вони помиляються в природі українського парламенту і в мені. Це інша професія, дуже складна. Ти не можеш бути вівцею в зграї вовків. Там чи тебе з’їдять, чи ти станеш вовком. Було б нечесно казати, що я піду і щось можу змінити. Таке можуть стверджувати тільки діти. Депутатство – це серйозний бізнес, його треба знати. Тому це вибір, який я зробити не готовий.
Тобто романтикам і ідеалістам не місце в політиці?
Романтиці і ідеалізму не місце в житті. Можна мати якісь романтичні лозунги, але реалізовувати їх треба прагматично. Скажу вам навіть таку штуку: той хто зрозуміє природу Путіна, той зможе з ним мати нормальні стосунки. Природа Путіна, як на мене, абсолютно емоційна і романтична насправді. Якби це парадоксально не звучало б. Російська влада взагалі набагато більш романтична, ідеалістичніша, ніж влада європейська.
Власне тому росіяни можуть так легко розібратися з європейськими політиками, а європейці відповідно не можуть розібратись з російською владою і проаналізувати її. І Тимошенко тому так легко входить в Кремль, що вона цю природу вирахувала. Власне тому її вдається досягати таких домовленостей. Наприклад, Ющенко абсолютно не емоційний. І йому складно знайти діалог з Кремлем.
Розмовляли Роман і Антоніна Цимбалюки
| 
