|
“Бандити, паразити, віддайте депозити!”... Працівниця “Надра”-банку цинічно сміялася мені в очі... Деякі банки розраховуються майном... Під Нацбанком пройшов мітинг...
“Душить кредит? Не віддають депозит? Ризикуєш залишитися без штанів! Зніми та принеси їх 23 лютого 2009 року о 15.00 на перехрестя вулиць Банкової та Інститутської (до будинку НБУ). Вислови свій протест Президентові та НБУ проти банківського свавілля!” – з таким закликом зверталися у своїх повідомленнях і прес-релізах клієнти українських банків, організатори акцій протесту під гаслом “Банківському свавіллю – бій: від Донецька до Львова – народ підіймається для захисту своїх прав”.
Українці підтримали акцію протесту, щоправда не так масово, як обіцяли – організатори сподівалися бачити 5 тисяч осіб, а прийшло декілька сотень.
Мітинг під стінами Нацбанку майже не відрізнявся формою від решти протестних акцій, хвиля яких останнім часом охопила Україну. Невеличка імпровізована сцена, гучномовці, українські прапори й плакати з написами: “Ні – зростанню кредитних ставок!”, “Банки породжують бомжів”, “Ні – банківському свавіллю!”, “Поверніть курс гривні!”, “НБУ, припини геноцид позичальників!”, “Стельмах – відпочивай!”.
– Давайте перекриємо дорогу! – лунає з гучномовця пропозиція.
– Молодці! Правильно! – схвалюють ідею в натовпі, і в мить на проїжджу частину з обох боків вулиці висипають позичальники і вкладники. Хтось зачинає вже традиційне “Ганьба!” і йому голосно вторять десятки голосів. Рух транспорту зупиняється. Міліція починає нервувати, намагаючись повернути людей на тротуари.
– Звільняйте проїжджу частину, а то нас звинуватять у незаконних діях, – через декілька хвилин знову лунає команда.
Мітингувальники сходять з дороги. Рух відновлюється. Міліціянти полегшено зітхають.
Початок акції протесту, за словами організаторів, обрали не випадково – саме цього дня голова НБУ Володимир Стельмах вийшов з відпустки. Йому навіть символічний “подарунок” підготували.
Один з протестувальників витягає півторалітрову банку з написом “Кров народу – улюблений напій української влади”.
– В банці кров українського народу для Нацбанку й особисто для його голови, – пояснює учасник акції. – Можуть провести аналізи, там справді наша кров, тих “тварин”, як вони нас називають, кров “бичача” – ось хто ми для них.
Міліціонери відсуваються від входу і дають можливість вкладникам провести дійство. Банку з кров’ю ставлять перед вхідними дверима Нацбанку, поряд покладають вінок як символ “поховання доброї волі”, а навкруги кидають штани, проголошуючи: “Хай п’ють нашу кров і забирають наші останні штани”. Одна пані яро протискується вперед і старими джинсами зв’язує ними ручки вхідних дверей.
Далі за планом – передача “меморандуму щодо спільних дій між НБУ і комерційними банками про вирішення проблемних питань у банківській системі України” представникам НБУ. Але до мітингувальників так ніхто й не виходить, що їх обурює.
– Відчиніть двері для передачі меморандуму! Візьміть хоча б листа! У нас мирна акція! Нацбанк виходь! – чутно з різних боків.
Учасники акції не відмовляються від своїх кредитних зобов’язань (переважно зібралися саме позичальники), але хочуть сприятливих умов. Вони навіть сформулювали чіткі вимоги, серед яких: зняти заборону на повернення депозитів з 1 березня 2009 року, дозволити сплачувати валютні кредити у гривнях за курсом на момент підписання договору, заборонити банкам піднімати процентний відсоток за кредитами, заборонити вилучення майна у випадку прострочення виплат за наявності причини несплати за кредитом (зменшення заробітної плати, доходу, втрата бізнесу, роботи у зв’язку з фінансовою кризою у країні) та інші.
Серед присутніх помітно виділяються люди з білими пов’язками на рукавах з написом “Миколаїв”. Миколаївська делегація найчисленніша – повний автобус і кілька десятків машин.
– Ми не підтримуємо жодну політичну партію. Та політична партія яка вирішить наші проблеми, і буде нам найближча, – розповідає УНІАН один з ініціаторів акції, миколаївський підприємець Андрій Мурлян. – Кредити в нас у всіх у різних банках, але регламентує їх всі Нацбанк, тому ми й приїхали сюди. На сьогодні правове поле працює тільки на захист комерційних банків, ми ж хочемо, щоб це правове поле було більш об’єктивне. Ми не мітингуємо заради мітингу. Ми хочемо отримати від держави чітку відповідь, що така проблема існує, що відповідальність за неї лежить на державі, комерційних банках і позичальниках.
– У мене нема можливості погашати кредити (один валютний, а один гривневий), хоча вони й не дуже великі, – бідкається столична підприємниця Людмила. – Я останній раз платила суму за валютним кредитом, так я його брала по 4,85, а платити довелося по 8,33! Це неправильно. І це все в умовах кризи, коли бізнес і без того тяжко йде, клієнтів нема.
“Бандити, паразити, віддайте депозити”, – скандують у натовпі.
– Ніхто навіть не вийшов. Нас...ли вони. Чого ми досягли?! – обурюються поруч чоловіки.
Того ж дня під стінами обласних філій НБУ в Донецьку, Львові, Харкові, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Миколаєві, Луцьку пройшли подібні акції протесту. У Донецьку до справи підійшли креативно: вийшли до банку з шибеницею і плакатами “Кредитомор-2009”, “Даєш кредитні канікули”. Але так само без помітного результату, з облуправління НБУ жоден представник не вийшов...
Але від валютно-кредитної політики в Україні потерпають не лише позичальники, а і вкладники. Нещодавно до УНІАН звернулася киянка Людмила Маслова, вкладниця банку “Надра”, яка не може отримати свій депозит. Строк депозиту скінчився 4 лютого, але грошей отримати Людмила так і не змогла. А 10 лютого у “Надра”-банку було введено тимчасову адміністрацію і відповідно мораторій на видачу депозиту...
– Ми дуже довго готувалися до народження дитини. Народився такий симпатичний малюк, але ми побачили, що в нього є фізичні проблеми з рукою –на лівій кістці тільки два пальчики – великий і мізинець. Ми зрозуміли, що треба зібрати грошей і зробити дитині операцію, – розповідає Людмила. – Усі копійки, що були, відкладали, аби зробити протез. Гроші вирішили не зберігати вдома, бо зараз такий страшний час, а покласти на депозит. Поклали в “Надра”, усюди йшла реклама, що він такий надійний... Ситуація у відділенні, коли я прийшла за депозитом, мене просто вразила. Менеджер, з яким я вкладала договір на депозит, сказала, що грошей немає, а мій випадок, мовляв, ускладнює те, що гроші в іноземній валюті – у доларах США. Ми можемо видавати 1000 гривень у касі й 200 гривень на картку. Таке розпорядження голови “Надра”-банку. Намагаючись пояснити свою ситуацію, почула у відповідь: “Обіцяного три роки ждуть. Сподівайтеся – надія вмирає останньою”. Вона просто цинічно сміялася мені в очі замість того, щоб сказати: не переживайте, питання вирішиться.
Згодом Людмила знову прийшла до відділення, але двері були закриті, поряд вивіска: “Звертайтеся до іншого відділення”. В іншому відділенні Людмилу чекала та сама історія.
– Мені кажуть – грошей нема. А де ж ділися? По суті, нас пограбували... Якщо ви не можете повернути, оголосіть себе банкрутом, і я звертатимусь у Фонд гарантування вкладів... Начальник відділення сказала: хочете – звертайтеся до суду, куди завгодно, таких людей маса. Ваша справа розглядатиметься дуже довго, і не факт, що ви отримаєте свої гроші... Почали мені пропонувати якісь оборудки – знайдіть, мовляв, того, у кого є гарний кредит, приміром, під заставу квартири, у кого місячний платіж не менш як тисяча доларів, потім прийдіть з цією людиною, вона принесе готівку, і вам потім віддадуть...
У Людмили нема таких знайомих, і, порадившись із чоловіком, вони дійшли висновку, що ця пропозиція сумнівна. Згодом жінка стала писати листи всім високопосадовцям: Президентові, прем’єру, народним депутатам, уповноваженій з прав людини, у прокуратуру. Але поки що теж безрезультатно. З плакатом “Голодую, поверніть мені гроші” жінка простояла півдня під відділенням. Але теж марно.
– Найбільше дивує те, що люди песимістично налаштовані щодо таких проблем, – обурюється Людмила. – Мовляв, все одно гроші вже втратили. Мовчки ходять, чекають під касами, змучені, знуджені. Коли я стояла під відділенням, чула всяке. “Я вчитель, не отримую зарплату через “Надра”-банк, а що зробиш?” – казав один. “Я пенсіонер, поклав на депозит останні гроші, не дають... Знову нас держава обдурила, – казав другий. – Дівчинко, іди додому, що ти, бідна, мерзнеш, усе одно нічого не доб’єшся”... Але я змушена добиватися, це мій прямий обов’язок щось робити. Боротися потрібно – наша доля в наших руках...
Як діяти Людмилі й усім українцям, котрі опинилися в такій самій ситуації? Коменртує керівник юридичної компанії “Лавринович і Партнери” Максим Лавринович:
– Вона має право звернутися до суду. Суд винесе рішення зобов’язати повернути клієнтці суму вкладу плюс, можливо, ті відсотки, які вона недоотримала за відповідний період. Водночас за законом, коли введено мораторій, тимчасову адміністрацію, рішення суду не виконуватиметься. Але й тимчасова адміністрація приймає рішення про задоволення вимог кредиторів. У них є чергові задоволення вимог кредиторів, є поточні, є депозитні. Її депозит, строк якого закінчився, уже перейшов у стан поточного, що полегшує ситуацію. Тимчасова адміністрація виконує вимоги кредиторів, але в порядку черговості, і пріоритет мають поточні рахунки.
Оптимальним варіантом у цьому випадку буде писати листи й скарги всім, хто в цій країні має хоч якесь значення і вплив: у правління банку, акціонерам банку, у Нацбанк, усім членам правління НБУ, спостережній раді Нацбанку, кожному депутату, омбудсмену Ніні Карпачовій, адже йдеться передусім про порушення прав людини.
Є банки, які працюють за такою схемою: депозити не повертають, а дають вкладникові список майна, що перебуває в заставі. Якщо депозит сягає, скажімо, 5 тисяч доларів, – це вже сума, на ці кошти в заставі може перебувати автомобіль. І вони пропонують замість грошей заставне майно... Це абсолютно нормально. Це не є протизаконно, але, звичайно, ризиковано.
Відбувається така операція: банк списує ці 5 тисяч з суми боргу боржника, а також свій борг перед вкладником. Вкладникові нотаріус посвідчує договір купівлі-продажу автомобіля на суму 5 тисяч. Цей автомобіль вилучається з реєстру арешту майна й переходить у власність вкладника. Ризик у тому, що боржник банку – власник автомобіля – може рано чи пізно передумати й оскаржити договір купівлі-продажу. І вкладник, який погодився на таку операцію, може ходити по судах...
Миттєвих методів впливу на банк не існує. Таким людям я б радив негайно йти до юристів, звертатися до суду якомога скоріше. Доки не запроваджено мораторій на видачу депозитів, у них є шанс у примусовому порядку стягнути з банку кошти.
Анна Ященко
|
