Хоча чоловіки з газети «НЕДІЛЯ» захоплюються жінками усі 365 днів у році, про що свідчить буквально кожний номер. А проте одного дня це прийнято робити особливо публічно. Сподіваємося, що врешті-решт ця традиція пошириться на цілий рік. А поки ж подаємо нашу версію десяти закарпаток, які найбільш яскраво реалізували себе у десяти різних сферах. Безперечно, на їх місці могло бути і багато інших, не менш гідних, та наразі нам впали у вічі саме вони.
 Світлана Мітряєва Директор Закарпатської філії Національного інституту стратегічних досліджень. Філії дуже поталанило з керівником. Це ґрунтовний організатор науки, що працює не від одного річного звіту до іншого, а на велику перспективу. Усі її починання – облаштування інститутської філії, проведення міжнародних конференцій, участь у загальнодержавних експертизах, насичені фактажем наукові публікації, не менш інформативні інтерв’ю – мають колосальний запас міцності, що в кілька разів перевищує мінімально необхідний для того, аби захід вважався вдалим. Бо це все робиться не ради галочки, а задля досягнення певних надзадач – максимального піднесення рівня наукових дискусій на Закарпатті і поглиблення аналітичної традиції в нашому краї, формування стійкого експертного середовища, здатного оцінювати все за гамбурзьким рахунком, але найбільше – задля здійснення української євроінтеграції не на словах, а на ділі, реалізації локомотивного потенціалу Закарпаття у цій сфері.
 Тетяна Шаповалова Голова Державної податкової адміністрації в Закарпатській області. Людина виняткової ерудиції і пам’яті, котрій можна тільки заздрити. Знає економіку Закарпаття, як мало хто ще. Маючи дуже твердий характер, змогла минулого року повернутися на свою нинішню посаду попри всю кадрову боротьбу, що велася за це крісло. До того ж очолювала економічні підрозділи обласної адміністрації, де зарекомендувала себе людиною на своєму місці, завжди відкритою для фахового спілкування як з колегами-держслужбовцями, так і з підприємцями чи журналістами. Охоче пропагує нові господарські реалії перед широкою аудиторією, пояснює постійно змінювані правила гри у бізнесовій, конкретніше податковій сфері. Допомагає у цьому особистий шарм, вроджене почуття гумору, здібності інтуїтивного психолога, а найбільше-таки фахова підготовка.
 Габріела Андял Директор Закарпатського музею народної архітектури і побуту є одним з ключових організаторів мистецького життя в області. Останніми роками музей нагадує живий організм, де постійно щось відбувається: фестивалі, виставки народних майстрів, зйомки телевізійних програм, нескінченні екскурсії, приваблені місцевою автентикою. Випущено розкішний презентаційний альбом, проведено перші наукові конференції. Коли в державі скрута, економлять перш за все на закладах культури. Тому завзятій рибалці, якою є Габріела Василівна, лишається сподіватися перш за все на золоту рибку, з якою вона обійшлася би значно розумніше, ніж у тій казці. Бо і в попередні роки музей встиг підлатати свої хатки, перекрити їхні стріхи, замостити вулиці цього села посеред міста. Що кілька тижнів тут відбуваються виставки – і народно-ужиткового мистецтва і художників з різноманітних творчих спілок. На них директор виступає привітною ґаздинею, без якої вже не можна уявити культурний процес на Закарпатті.
 Галина Малик Одна з найвідоміших в Україні дитячих письменниць створила цілий власний світ, населений різноманітними фантастичними істотами, тваринами з людськими характерами, але найбільше – дітлахами усіх прошарків нашого краю. Діти дуже живі, не причесані, кожне із своїми заморочками і часто зовсім не дитячими проблемами, вони мало чим різняться від своїх читачів. Минулорічна серія її книжечок з тендерної тематики – приклад того, як можна просто, весело і переконливо говорити з дошкільнятами про серйозні речі, ненав’язливо готувати їх до подальшого життя, опанування майбутніх соціальних ролей. Серед останніх її казок – оповідь про наш скансен «Вуйко Йой і Лишиня». Вона починалася як історія без негативних персонажів, а згодом розрослася у цілий серіал з продовженням. Значно менше людей знають Галину Миколаївну в іпостасі редактора. Зараз вона очолює філію видавництва «Знання», що спеціалізується на вузівських підручниках і посібниках, написаних місцевими авторами.
 Людмила Григаш Директор Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки, котра за роки її керівництва перетворилася з пострадянського закладу з цілою купою проблем на один з провідних осередків культурного життя. Зміцнилася матеріальна база бібліотеки. Майже щочетверга тут відбуваються літературно-мистецькі акції. Щороку видається обласний календар пам’ятних дат та каталог «Книга Закарпаття», що обліковує нашу поліграфічну продукцію за рік. Останнє з видань бібліотеки – бібліографічний покажчик про творчість дев’яти закарпатців – лауреатів Шевченківської премії. Бібліотека відіграє важливу роль у підтримці традиції ужгородської книжкової виставки-ярмарку, котра минулого року пройшла у мінімальному форматі, але цього вже обіцяє відродитися. А ще на плечах Людмили Захарівни – велика методично-координаційна робота з усіма бібліотекарями області, боротьба проти скорочення культурницької мережі. Невідомо, як їй вдається керувати своїм майже виключно жіночим колективом, але результат вражає.
 Тетяна Вашаргелі Одне з найбільш впізнаваних телевізійних облич Закарпаття. Втілення іронії і здорового глузду. Нагороджена чи не всіма можливими для журналіста відзнаками. Майстер слова й інтонацій, здатна розквітчати навіть сіренького співбесідника. Практично всі публічні люди області воліють демонструвати до неї симпатії – бодай на словах. Вміє балансувати на межі журналістських можливостей у висвітленні реального стану справ, щоразу просуваючи цю межу бодай трішечки далі в інтересах глядача. Володіє рідкісною, як для цієї професії, здатністю: вміє не тільки говорити, а й уважно слухати. Її політичне кредо – «Завжди». Тобто завжди із людьми по той бік екрана, із їхніми проблемами і зацікавленнями. Тому вона задає незручні питання у прямому ефірі, не раз демонструючи свої бійцівські якості, особливо під час минулорічної дискусії у прямому ефірі С.Ратушняка і І.Балоги. Вважає, що журналісти не формують громадську думку, а тільки виражають її. Можливо, трохи лукавить.
 Галина Гаврилко Вона прокинулася знаменитою влітку 2007-го. Тоді на конкурсі «Нова хвиля» в Юрмалі вона проспівала разом з В.Ткаченком дует «Барселона» (з репертуару М.Кабальє і Ф.Меркюрі), якому присудили друге місце. А до цього були заняття вокалом змалку, серйозні виступи з тринадцяти років, диплом «Червоної рути», премії інших всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Зараз закінчує економічний факультет УжНУ і Львівську консерваторію. Восени зняла на власні гроші свій перший кліп. Зараз працює над своїм першим альбомом. В репертуарі – пісні композитора М.Некрасова, власні авторські та написані сестрою Мар’яною. Постійно виступає по цілій Україні. В Ужгороді дала два великі концерти – минулого року і минулого місяця, що продемонстрували майже безмежні можливості її голосу – водночас і оперного, і естрадного. Якщо Галина, що приміряла на себе сценічне ім’я DIVA, зможе подолати свою нинішню кризу з продюсерами і міцно утвердиться в жорстокому світі шоу-бізнесу, вона має реальну перспективу стати оперною або естрадною дівою світового масштабу.
 Наталія Петій-Потапчук Художній керівник і головний режисер Закарпатського народного хору багато в чому визначає нинішнє музичне обличчя нашої області. Без неї не обходиться жодна значна музична акція в нашому краї. Попри тендітну зовнішність це жінка з великим організаційним талантом, сильною волею до перемоги і високою вимогливістю до себе та підлеглих. А ще вона є «хрещеною мамою» багатьох юних співочих талантів, зокрема верховинського соловейка Даринки Степанюк. Воно й не дивно, адже талановитий музичний педагог починала у тоді ще Ужгородському училищі культури, де керувала училищним хором і вокальним народним ансамблем, котрий здобув міжнародне визнання. Фактично нині складається ціла вокальна школа, пов’язана з іменем цього заслуженого працівника культури. Зараз Наталія Йосипівна є ще й доцентом місцевих філій Київського університету культури і мистецтва та Донецької музичної академії ім. С.Прокоф’єва, очолює благодійний фонд збереження та розвитку фольклору Закарпаття «Красія».
 Світлана Пахомова Завідувач єдиної в Україні кафедри словацької філології. Нещодавно у співавторстві з Я.Джогаником написала і видала перший в нас підручник словацької мови, котрий на виставці «Книжка від Миколая» визнаний книжкою року. Розкішно виданий майже 500-сторінковий підручник з кольоровими ілюстраціями молодого ужгородського графіка Катерини Малько містить словацькі переклади з багатьох закарпатських авторів. На базі кафедри діє Всеукраїнський науково-методичний центр словакістики. Кафедра здійснює серійне видання збірника наукових праць «Studia slovacistica», видала цілий ряд монографій та інших збірників. Родзинкою стали сім збірників студентських перекладів творів українських авторів на словацьку мову і навпаки «Між Татрами і Карпатами», якими опікувалася доцент Тетяна Ліхтей. Також щойно побачила світ «Історія Словаччини» доцента Юлії Юсип-Якимович. Отже, кафедра на підйомі.
 Оксана Ганич Директор організованого за її ініціативою єдиного в державі науково-дослідного інституту фітотерапії. Засновник відомої і за межами України школи гастроентерологів. Довгі роки завідувала кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб УжНУ, керувала лікувальною роботою клініки Закарпатського гастроентерологічного диспансеру. Постійний консультант санаторно-курортної служби Закарпаття. Серед найзначніших досягнень – концепція оздоровлення постраждалих від аварії на ЧАЕС, численні методики діагностики і лікування патологій органів травлення, вивчення передракових станів шлунка, мембранного травлення, виразки шлунка, розробка розвантажувально-дієтичного лікування, природно-оздоровчого лікування. Берегиня єдиної в Україні родини, де аж три доктори медичних наук – вона, чоловік і їхній син. Майже двадцять років очолює закарпатську організацію Союзу українок.
Текст підготував Сегій ФЕДАКА
|
