|
Із щоденника Сергія Федаки…
Давно у мене не поціляли паперовим літачком. Та ще й в університеті. Щоправда, це сталося не у власному, а в Київському педагогічному імені Драгоманова. В його актовому залі минулого уїк-енду відбулася церемонія вручення нагород Десятого всеукраїнського конкурсу «Книжка року».
Студентський хор на балконі не тільки співав, а скидав на присутніх надувні кульки та літачки з конкурсним логотипом. У кулуарах серед усього іншого роздавали часопис «Дніпро», де нещодавно змінився редактор, а відповідно і формат. Там опубліковано гарний «Закоханий детектив» Сергія Батурина з іронічною фразою про «сумнівного журналюгу, котрий заради красного слівця у статті розмазує по стінці Національний рейтинг «Фоліант року», обзиваючи його «Самодіяльністю в метелику»...».
Мабуть, заради цих слів журнал і роздавався. Когось вони мені нагадали, але заглядати до дзеркала я все ж не став. Організатор і постійний керівник конкурсу Костянтин Родик справді був у незмінному метелику на шиї. Відзнаки давалися у сімох номінаціях по три підномінації у кожній.
У номінації «Обрії» (навчальна, спеціальна та науково-популярна література) перемогли «Навчальний атлас України», «Національна ідентичність в українській архітектурі» і «Держава» Ю.Шаповала. У номінації «Дитяче свято» вшановано вже другий том збірника «100 казок», також «Велику ілюстровану енциклопедію України», а ще «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» О.Гавроша. Цьогоріч це єдина закарпатська книжка, що дійшла до фіналу.
Втім диплом вручили не авторові, а видавцеві – чарівній львівській поетесі Мар’яні Савці, котра неодноразово відвідувала Ужгород з творчими виступами. У номінацію «Софія» (філософія і суспільні науки) потрапили «Під сигнатурою Софії» С.Кримського. Під гаслом «Минувшина» відзначено третій том довідника «Україна. Хронологія розвитку», присвячений часам від Батиєвої навали до Люблінської унії.
Також виділено документальний чотиритомник «Великий голод в Україні 1932-1933 р.: свідчення очевидців» та двотомні «Спогади» Григорія Костюка. У номінації «Візитівка» вшановано «Історію української вишивки» Т.Кара-Васильєвої, альбом «Україна і українці: Лівобережжя» і книжка «Старий Київ: зі спогадів старого грішника». Номінацію «Хрестоматія» отримали антологія японської поезії VII-XIII ст. «По одному віршу ста поетів», монографія О.Пріцака «Коли і ким було написано Слово о полку Ігоревім» і двотомник «Вибраних праць» видатного філолога Ю.Шевельова.
У «Красному письменстві» кращі «Шахмати для дебілів» М.Бриниха, «Чужий» В.Кожелянка і «Поштамт» Ч.Буковського у перекладі І.Стронговського. Уперше на додачу до цього рейтингу, укладеного кількома десятками експертів, було оголошено і рейтинг читацьких симпатій, який дослідив сайт «Буквоїд». Частково він перегукується з оцінками експертів, але до нього також потрапили «Крило» подружжя М. І С.Дяченків, «Москалиця» М.Матіос, збірка поезій О.Кабакова. Що сказати про весь цей вибір?
Провінціалу судити про минулорічні київські і львівські видання складно. Наші перевали так і не змогли свого часу зупинити ні монгольську кінноту, ні радянські танки, а от для української книжки стали непрохідними. Вона сюди потрапляє з великим запізненням і то вибірково. На церемонії теж не вдалося ознайомитися з дипломантами. Хоч у коридорі і працювали торгові ятки, але переможці були там представлені тільки частково. Якщо в цілому світі книжкові конкурси влаштовуються заради реклами якісного товару, то в нас це якийсь містичний ритуал, що не має нічого спільного з маркетингом.
У загальному ж вибір зрозумілий: «всем сестрам по серьгам», аби не образити жодне з потужних видавництв. Хтось уже навічно прописався у переможцях, як-от І.Малкович з його дитячими виданнями. Не могла не бути відзначеною Києво-Могилянка з її автурою і проектами. Обов’язково має бути хтось із української діаспори і найяскравіший з усіх виданих альбомів.
Дуже важливо, щоб певна книжка посилено піарилася упродовж року Тобто певний і цілком передбачуваний джентльменський набір витримано. У експертів він більш снобський, в Інтернеті – більш попсовий. Та головне не те, кому саме дали цукерку. Головне, що на чергове питання про своє здоров’я, наша книжка вперто відповіла: «Не дочекаєтесь!».
| 
