|
Ужгородом прокотилася хвиля кишенькових та «мобільних» крадіжок. Ледь не щодня до працівників міліції зверталися місцеві жителі із заявами про зникнення цінних речей. Так, скажімо, в одному з магазинів, розташованому в центрі, у 31-річної Олександри хтось непомітно викрав мобільний телефон «Самсунг-Х520». Кількома днями пізніше, в цьому ж мікрорайоні з газетного лотка загадково «дістав ноги» гаманець із 70 гривнями. А за кілька тижнів інший злодій на автовокзалі поцупив у 35-річного ужгородця В'ячеслава його цифровий фотоапарат марки «Самсунг-860S».
Подібні звернення надходили й від інших городян. Розслідуванням усіх цих справ зайнялися працівники оперативно-пошукового сектору управління карного розшуку ГУМВС Олександр Єсенов та Андрій Симочко. Подібний злодійський «почерк» наштовхнув правоохоронців на висновок: тут орудує одна й та ж особа. До того ж – не новачок у кримінальній сфері. Злодій діяв досить професійно, залишаючись непоміченим.
Жоден з присутніх не міг згадати, хто вештався поблизу. Найперше оперативники вирішили перевірити т.зв. спецконтингент, котрий кваліфікується на цьому виді злочину, і тих, хто вийшов з місць ув'язнення на волю з початку року.
Щоб затримати зловмисника, правоохоронці влаштували засідки у місцях, де найчастіше «промишляв» невідомий «щипач»: вокзалах, ринках, магазинах. Інтуїція підказувала: саме тут може «засвітитися» злодюга. У своїх розрахунках стражі порядку не помилилися.
Згодом на «зеленому» ринку оперативники зауважили типа, котрий намагався дешево збути імпортний цифровий фотоапарат. Саме така річ числилася серед крадених. Продавцем виявився 48-річний Володимир. Його стражі порядку добре знали. Затримання підозрюваного стало справою техніки.
У кримінальному світі Володимир - не новачок. На Закарпаття приїхав зі Львова п’ять років тому. Вважається досить професійним «щипачем», навіть має своє прізвисько «Пітон».
За скоєння численних крадіжок тривалий час перебував у місцях не вельми віддалених, маючи за плечима сім ходок. Свого часу навіть «працював» зі знаменитою бандою львівських кишенькарів та їхнім ватажком на прізвисько «Золота Ручка», котрі безтурботно «гастролювали» по всій Україні, вважаючи себе невловимими. Але вояжі злодіїв несподівано завершилися в Ужгороді. Тоді, щоправда, Пітону вдалося залишитися поза увагою «оперів», а всю групу заарештували. Згодом Володимир серйозно захворів і на якийсь час зліг.
Компаньйони списали його з рахунку, вважаючи, що він втратив навики і спритність. Та «Пітон» не надто засмутився, і став діяти самотужки. Місцями промислу вибирав маршрутні таксі, ринки, магазини, вокзали. Серед натовпу обирав собі жертву, котра необачно «засвітила» гаманець або, скажімо, «мобілку». Не привертаючи до себе увагу, тихцем «вів» її до першого влучного моменту. Коли об'єкт на хвильку відволікався, злодію вистачало кілька рухів, і гаманець або ж якась річ миттєво опинялися в його руках.
Маючи «трофей», він непомітно ретирувався. Гаманець як речовий доказ викидав, гроші брав собі. Мобільний телефон чи фотоапарат потім дешево збував. Якщо, наприклад, «мобілка» могла коштувати понад 1000 гривень, то він «скидав» її за 200-300. І того дня, коли його затримали, зловмисник мав намір збути фотоапарат всього за... 200 гривень. На виручені гроші одразу ж купляв випивку та закуску. Коли провіант закінчувався, знову йшов на «промисел». Свого даху над головою Володимир не мав. Жив неподалік одного з ринків на «малині» у п'яничок, котрим на вечір приносив оковиту. Ті раділи дармовій півлітрі, щедро даючи йому нічліг. Та життям він назвати це не міг. Радше існуванням.
У розмові з оперативниками був відвертим, казав: крав і буду красти, бо немає за що жити, тяжко знайти роботу. Під час розстеження Володимир зізнався у шести епізодах кишенькових крадіжок. «Пітон» вважає, що для нього настали добрі часи, бо для порушення кримінальної справи потрібно вкрасти не менше, ніж на 900 гривень. Окремі статті Кримінального кодексу він знає досить добре. Про те, що знову опиниться на «зоні», його не надто хвилює, адже там і годуватимуть, і матиме дах над головою.
Поки що вирішується питання про порушення кримінальної справи. Не виключено, що під час подальшого розстеження можуть «спливти» нові факти злодіянь цього типа.
Іван ЛАДЖУН
|
