Чому Казначейство без пояснення причин припинило оприлюднювати дані про сальдо єдиного казначейського рахунку?.. Дефіцит є чи не найпотаємнішою таємницею уряду...
З першим весняним сонечком, здалося, побільшало й гарних новин – саме їх і обговорюють на перших пікніках. Долар в обмінниках пішов донизу. Відтік депозитів фізичних осіб пригальмувався. Розрив між купівлею населенням іноземної валюти та її продажем скорочується. Заборгованість із зарплати падає, а після взяття під варту ще кількох лихо-не-власників підприємств зарплатні борги до літа будуть у межах статистичної похибки. Сальдо платіжного балансу стало позитивним. Базові галузі економіки відновили обережне зростання. І навіть кредитування банками юросіб зросло в березні – на 6,1 млрд. грн. Усі ці новини можна підвести під один знаменник – ми досягли дна, і звідти є два виходи. Перший – дертися нагору. Другий – брати до рук лопату політичних чвар і копати ще глибше.
Однак новини, як і сонечко, можуть виявитися оманливими. Долар причаївся, тому що банки вирішили перечекати адміністративний гнів НБУ, календарні параметри якого в часі випадково збіглися з передвеликоднім перебуванням в Україні місії МВФ. Банки збільшили кредитування юросіб, тому що завбачливо виводять кошти (отримані за рахунок рефінансування) на пов’язані з ними структури. Відтік депозитів зменшився, зокрема тому, що з банків, у яких запроваджено тимчасову адміністрацію, вкладники не можуть вилучити навіть ті депозити, терміни яких добігли кінця. Пожвавлення на світових металургійних ринках таки виявилося нестійким: ціни знизилися на всі основні статті українського металургійного експорту – на катанку, арматуру й заготовки, так само як впали й замовлення. Тож повідомлення Держкомстату про стан справ у промисловості, що очікується наступного тижня щодо металургійного виробництва, швидше за все, особливо обнадійливим не буде.
Попри сонце, гарну весняну погоду й черги біля розкладок з насінням городини та готовність українців масово передислокуватися на дачі й фазенди, міцнішають побоювання, що Україна входить у наступний етап кризи – бюджетний. Адже бюджет за перший квартал виконано завдяки поєднанню інерції 2008 року, 11 млрд. кубів газу РУЕ та трижильній наполегливості не так уряду, як особисто прем’єрки.
За інерцією, бюджет першого кварталу 2009 року наповнено податками, сплаченими переважно за результатами господарської діяльності 2008 року.
Нафтогаз сплатив трьома порціями 6 млрд. грн. ПДВ на імпорт – за газ, викупленийекспропрійованийконфіскований (потрібне підкреслити) у РУЕ. Саме ці мільярди, перераховані на рахунки Казначейства в останні дні січня, лютого та березня, давали змогу хоча б на папері виконати бюджет. Є підозри, що саме на папері, оскільки відкритим є питання, чи було у НАКу достатньо «живих» коштів, щоб і з митницею розрахуватися, і Газпромові заплатити.
А про «індивідуальну» роботу з платниками податків, «з кожним підприємством», прем’єр розповіла сама під час виснажливого ток-шоу по телебаченню.
Квітень приносить нові випробування. Оскільки потойбічних коштів від Нафтогазу вже годі й чекати, уряд спробував було придумати їм новий замінник – у вигляді авансових платежів від НБУ в рахунок прибутку, що тільки має сформуватися у 2009 році. Однак негайно отримав відкоша від Секретаріату Президента. Шлапак застеріг: «У згаданому законопроекті (про зміни до бюджету-2009, зареєстровано за номером 4266. – Авт.) уряд пропонує у 2009 році запровадити перерахування перевищення доходів НБУ над видатками щоквартально авансом. «Норма суперечить закону про Національний банк і економічній логіці, оскільки навряд чи хто в нашій державі зможе спрогнозувати фінансовий результат Національного банку в такому складному році, яким є рік 2009-й». Шансів на те, що зазначена норма буде проголосована, немає, оскільки вона, серед іншого, навряд чи пройде аудит у місії МВФ, яка працює нині в Україні.
Прем’єрка не лише переконує, що бюджет виконується безперебійно, а й – напередодні Дня космонавтики – знаходить час, щоб зайнятися такими стратегічними речами, як розвиток національної системи супутникового зв’язку. Останнє, певна річ, має вселяти впевненість, що з чим-чим, а з бюджетом у нас усе гаразд.
Однак чомусь беруть сумніви, а так би хотілося, щоб вони розвіялися – аби лишень уряд надавав вичерпну інформацію і не було місця недомовкам і домислам. Адже, погодьтеся, останнім часом у нас побільшало утаємниченої інформації. Скажімо, на весь світ розголосили, що 18 березня уряд скасував тимчасову надбавку на імпорт, однак де та постанова? База даних урядових постанов за вказане число таки видає конфіденційну постанову №233. Якщо це саме ця постанова, то чому вона для службового користування? Якщо ні, то чому досі не оприлюднено відповідний документ? Що відомо достеменно, так це те, що Державна митна служба розіслала митницям лист № 11/1-10.21/2619-ЕП ДСК, згідно з яким з 25.03.09 тимчасова цільова надбавка не застосовується до раніше прийнятого Законом № 923-VI від 4 лютого 2009 р. переліку продукції, окрім продукції груп 8418 та 8703 УКТЗЕД (автомобілі та холодильники). Знову ж таки, ключове слово – ДСК: для службового користування.
Не менше дивних таємниць і щодо виконання бюджету за березень.
Перше – чому Держказначейство без пояснення причин припинило оприлюднювати дані про сальдо єдиного казначейського рахунку? Остання інформація на сайті фіксує відповідні дані станом на 1 квітня в обсязі 4 млрд. 596 млн. грн. – на 3,5 млрд. і на 1,5 мільярда менше, ніж, відповідно, на 1 лютого та 1 березня.
Друге – власні доходи Пенсійного фонду, за його ж повідомленням, у січні–березні 2009 року лише на 2,5% вищі, аніж рік тому за відповідний період. Однак розмір середньої пенсії за цей час зріс на 46% – із 610 гривень у першому кварталі минулого року до 895 гривень нині. Отже, за рахунок чого фінансується вищі пенсії, якщо власні доходи ПФ фактично застигли на рівні минулого року? За рахунок – і це третя таємниця – позики з єдиного казначейського рахунку.
Враховуючи розрив між власними надходженнями й розміром пенсій, непогашена сума позики з казначейського рахунку мала б становити щонайменше 6 мільярдів гривень. Однак про це – анічичирк ні від уряду, ні від ПФ. Водночас сальдо казначейського рахунку невпинно наближається до нуля, і невдовзі звідти вже нічого буде брати. Звісно, якщо обмілілий рахунок не наповнить Нацбанк, адже уряд притисне його в кут убивчим аргументом – або пенсійні борги, або, панове Стельмах і Шаповалов, монетизуйте дефіцит.
І саме дефіцит є чи не найпотаємнішою – четвертою – таємницею. Про його розмір теж ані пари з вуст, якщо не брати до уваги запевнення заступника міністра фінансів Матвійчука – що «очевидно, буде невеликий дефіцит».
Як може дефіцит бути «невеликим» за умов а) падіння доходів бюджету порівняно з першим кварталом минулого року десь на 6% при видатках, що мають фінансуватися за будь-якої бюджетної погоди і б) зростання обсягу казначейських облігацій, що перебувають в обігу, за перший квартал на 5 млрд. 392 млн. грн., – залишається таємницею. Так само, як може бути профіцитним фінансовий план Нафтогазу на 2009 рік попри його 20-мільярдний борг Ощадбанку.
Британський прем’єр Деніс Хілі у 70-ті роки потішив був публіку фразою: є три речі, яким ви ніколи не повинні вірити. Перша – так, я тебе любитиму й уранці. Друга – ваш чек уже в пошті. І третя – я політик, і я хочу вам допомогти.
В українських реаліях варто додати й четверту – бюджет перевиконується, незважаючи ні на що.
Станіслав Голубенко
|
