На Закарпатті - багато міліцейських династій. Лише у спецпідрозділі судової міліції "Грифон" їх є кілька. Це родини Холмогорових, Сочків, Приймичів та інші. Сьогоднішня наша розповідь про династію Вашкебів з Виноградівщини.
Після приходу радянських військ на Закарпаття Йосипа Вашкебу одразу залучили до охорони громадського порядку. Воно й не дивно, адже він був сільським активістом. Не раз зі зброєю у руках доводилося заступати на чергування в рідному Троснику та в сусідніх селах. Правда, охоронцем правопорядку Йосип був тільки три роки. Невдовзі його перевели на посаду секретаря сільради, адже закінчив церковно-приходську школу, а грамотних людей тоді у селі бракувало. Потім працював на різних посадах у колгоспі. Пізніше на міліцейську стежину став його син Йосип. В армії юнак служив у далекому Нижньому Тагілі тодішньої Свердловської області у внутрішніх військах.
- Охороняли ми особливо небезпечних злочинців, які вже мали по 4-5 "ходок", - згадує Йосип-молодший. – На цій «зоні» не було навіть ліжок, тільки нари. Нерідко траплялися вбивства. Врізалося в пам'ять, як один «зек», відсидівши загалом майже 40 років, виходив на волю.
Служба неабияк загартувала молодого хлопця. Тому, коли після повернення додому у військкоматі йому запропонували йти на службу в міліцію, погодився. Почав свій шлях в ОВС Йосип Вашкеба з ізолятора тимчасового тримання Берегівського райвідділу. Далі була посада інспектора державного пожежного нагляду (тоді вони функціонували при міськрайвідділах міліції).
Інспектора-новачка направили на 11-місячні курси у Ворошиловград (тепер Луганськ). А після їх закінчення, хлопець вступив на заочне відділення Черкаського пожежного училища. Працювати, доїжджаючи в Берегово, ставало все складніше, адже мав вже власну сім’ю, народився син. Отож на початку 80-х Йосип Вашкеба переводиться у Виноградівський райвідділ міліції. Тут працює інспектором, потім старшим інспектором. Після реорганізації в середині 90-х років він стає старшим інспектором з держпожнагляду та служби СДПЧ-6 м. Виноградів. Фактично це була посада заступника начальника пожежної служби району.
- 90-ті роки були дуже важкі, - пригадує Йосип Вашкеба. – Не вистачало грошей на найнеобхідніше, насамперед паливно-мастильні матеріали, запчастини. Не кажучи вже про формений одяг. Якось вишикували особовий склад, а в кожного - різна форма, як у "махновців" : в одних ще радянського взірця, в інших якийсь "самопал", словом, що зуміли, то й дістали...
За час служби доводилося виїжджати на гасіння великих пожеж. Тоді за знищення врожаю вогнем карали суворо, можна було навіть поплатитися посадою. У 1984, як згадує колишній пожежний держінспектор, на Виноградівщині скирди горіли одна за одною. Як напасть якась. За тиждень – близько 15 таких пожеж. Не спали по кілька днів, чергували в полях вночі. А гасити скирду - справа майже безнадійна. Нелегко прийшлося і під час гасіння вогню на Вилоцькій взуттєвій фабриці. Тут уночі зайнялися відходи гуми, тільки завдяки неймовірним зусиллям вдалося врятувати склад готової продукції; А ще горів у Вилоку меблевий комбінат. Для виробництва продукції використовувався лак, а він, як відомо, легко займається. Тож майже цілу ніч працювали пожежні підрозділи з Виноградівщини та сусіднього Берегова. А якось довелося рятувати ромів, які крали залишки пального із залізничних цистерн. Залізли всередину цистерни й задихнулися випарами бензину... Одного витягли ще живим, двоє інших померли. Задіювалися працівники пожежної охорони у ті роки і на спільних з міліцією (насамперед ОБХСС та УДАІ) рейдах та відпрацюваннях.
Труднощі, надзвичайні ситуації, стреси за час служби з роками далися взнаки, відбилися на здоров'ї. І в 1998 році за станом здоров'я Йосип Вашкеба вийшов на заслужений відпочинок. Та через кілька років династію правоохоронців продовжив його син Олексій. Каже, що вже змалку знав: працюватиме в міліції.
Олексій закінчив Виноградівський політехнічний технікум, потім - філіал Мукачівського політехнічного інституту. Працював в охоронній фірмі. А майже два роки тому перейшов на службу у спецпідрозділ судової міліції "Грифон".
- Олексій поки що служить на сержантській посаді, - говорить начальник роти "Грифон" Василь Маркович. – Та, маючи необхідну освіту, непоганий фаховий рівень, сумлінно виконуючи службові обов'язки, з часом може отримати офіцерське звання та відповідну посаду.
Можливо, правоохоронців у сімействі Вашкебів побільшає, адже дочка Йосипа Діана нині навчається на юридичному факультеті одного з вишів Ужгорода.
Михайло ПИСКАЧ,
ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області
|
