|
Проблема утилізації сміття в Україні стає все актуальнішою. За відсутності ефективних державних програм переробки побутових відходів та державницького підходу до захисту навколишнього середовища, усі надії на “світле та чисте” майбутнє країни залишається покладати на свідомість населення та соціально відповідальний бізнес.
“Сміттєві перспективи”
Очевидно, що підвищення якості життя прямо пропорційно збільшує кількість відходів, які продукує людство. Споживач з часом стає все вибагливішим і швидко звикає до маленьких зручностей – щоразу новий пластиковий пакет, продукти, розфасовані у окрему тару і т.д. Але мало хто замислюється, як усі ці зручності впливають на довкілля та екологію. Адже саме вони і є, по суті, джерелом збільшення обсягів сміття. За даними екологів, кожен українець щороку створює близько 220-250 кг твердих побутових відходів на рік, а мешканці великих міст – по 330-380 кг. І ці обсяги з кожним роком зростають.
Разом з тим, культура утилізації побутового сміття в Україні досі не сформована. Традиційно усе сміття скидається в одне відро і викидається у контейнер, звідки потім звозиться на сміттєзвалища або полігони. Останніх в Україні на сьогоднішній день нараховується більше 3,6 тисяч загальною площею понад 6,3 тисяч га. Більшість полігонів вже перевантажені сміттям, експлуатуються понад норму та не відповідають вимогам екологічної безпеки. Крім того, мешканці приватного сектору через відсутність належної системи збирання відходів власноруч створюють тисячі дрібних стихійних сміттєзвалищ, які не піддаються достовірному обліку.
На думку фахівців Всеукраїнської екологічної ліги, серед проблем відходів однією з найгостріших є утилізація ПЕТ-тари, що встигла стати невід’ємним атрибутом сучасного життя. Для виробників це можливість зручного транспортування продуктів, відносна дешевизна такого пакування, а для споживачів – легкість тари та її зручність. Тому виробники продукції на сьогодні не бачать їй альтернативи. Відходи полімерів складають близько 10-15% загального обсягу побутового сміття або близько 20 кг на рік на людину. А за інформацією фахівців, продукція у ПЕТ-тарі (пиво та інші напої, побутова хімія тощо) набуває все більшої популярності – цей сегмент щорічно зростає на 10-12%. Тобто, кількість таких відходів з кожним роком буде лише збільшуватися, отже розплата за комфорт може виявитися загрозою для благополуччя людства.
Переробка зупинить пластмасову окупацію?
ПЕТ є дуже стійким полімером, який завдяки своїй хімічній будові дуже повільно розкладається у природних умовах – протягом близько 400 років. Саме це є основною загрозою для екології. Природа ще не винайшла механізму, який би допоміг їй позбавлятися цих “витворів” людства. І людство саме має вирішити проблему, яку створило.
Варіантів небагато – або надалі збільшувати площі під сміттєзвалищами, або широко запровадити переробку побутового сміття, і, в першу чергу, ПЕТ-тару. Цим шляхом пішли розвинуті країни світу. Адже переробка відходів дозволяє зменшити їх обсяг та площі сміттєзвалищ, в той же час зберігаючи природні та екологічні ресурси. Наприклад, в ЕС введені жорсткі норми переробки пакувальних матеріалів, згідно з якими переробці мають підлягати 55-70% цих матеріалів. Крім дотацій та інших заходів стимулювання підприємств, що спеціалізуються на зборі та переробці відходів (на екологічні програми щорічно витрачається кілька мільярдів євро), в Європі успішно працює система роздільного збору відходів, а також система утилізації відходів. До того ж, у Європі вже існують технології, що дозволяють зі вторинної сировини, у тому числі і ПЕТ-пляшок, виготовляти нову тару для харчових продуктів.
Українські “піонери”
В Україні все відбувається з точністю до навпаки. Держава так і не знайшла як стимулювати населення сортувати сміття та не створила умов для його переробки, не побудувала ефективну систему утилізації сміття. Наразі Україна вирішує цю проблему шляхом збільшення площ під смітники, що рано чи пізно обернеться для країни екологічною катастрофою.
Сьогодні в Україні відсутня законодавча база, яка б стимулювала переробку відходів. Фахівці розповідають, що держава створила компанію Укрекокомресурс, якій виробники продукції в упаковці повинні сплачувати кошти за утилізацією цієї упаковки. Проте достовірної інформації про те, чи насправді утилізується ця упаковка, немає, а зважаючи на те, як швидко ростуть площі під смиттєзвалищами, очевидно, що якщо і утилізується, то хіба що незначна частина відходів.
Проблема в тому, що на сьогодні в Україні не створена ефективна система збору упаковки, що має підлягати переробці та утилізації. Проте поступово з’являється розуміння цієї проблеми, а деякі компанії навіть роблять перші кроки на європейському шляху переробки тари. Так, компанія “Оболонь”, один з найбільших національних виробників пива та безалкогольних напоїв, першою серед виробників галузі (де дуже широко використовується ПЕТ-упаковка), запустила лінію з виробництва бандажної стрічки (плівка, якою обмотуються палети з продукцією) з ПЕТ-пляшок на власному заводі з переробки ПЕТ-тари у місті Олександрія. Як повідомив УНІАН помічник президента ЗАТ «Оболонь» Андрій Ярешко, це перше виробництво бандажної стрічки з вторинної сировини в Україні.
А.Ярешко розповів, що в 2003 році підприємство в Олександрії встановило обладнання, яке переробляло використані ПЕТ-пляшки. Спочатку це було просто подрібнення пляшок та продаж так званого флексу на експорт, де його піддавали вторинній обробці. Проте 2008 року компанія вирішила самостійно виробляти з флексу кінцевий продукт. Для цього було придбане сучасне німецьке обладнання, яке виготовляє з 100% вторинного флексу бандажну стрічку. Наразі підприємство повністю використовує вироблений продукт для власних потреб, проте не виключає реалізації іншим зацікавленим підприємствам.
Сміття на експорт
Фахівці кажуть, що переробка сміття не тільки покращує екологію, а й відкриває можливості для експорту. За словами А.Ярешка, на сьогодні азійські країни зацікавлені у тому, щоб їм постачали перероблену вторинну сировину. Він розповів, що у світі поширена технологія виробництва з ПЕТ-волокон ниток, з яких потім виробляється ціла низка речей, навіть зубні щітки. Але для цього вторинна сировина проходить багато етапів очищення. На жаль, в Україні поки ці технології не використовуються.
А.Ярешко розповів, що раніше компанія “Оболонь” використовувала для обгортання палетів поліпропіленову стрічку, яка переважно імпортувалася. Тобто Україна оплачувала робочі місця за кордоном. До того ж, поліпропіленова стрічка – це 100% первинний продукт, тоді як ПЕТ-стрічка – продукт переробки вторинної сировини. Таким чином компанія, переробляючи ПЕТ-пляшки, не тільки покращує екологію, а й залишає валюту в країні і створює продукт, який, у свою чергу, може експортуватися. Це набуває особливого значення у період кризи та дефіциту валюти всередині країни.
Де ж ти, де, ПЕТова пляшечка?
Попри велику кількість ПЕТ-сміття у контейнерах та на узбіччях доріг і зон відпочинку, переробники відчувають дефіцит пляшки. Проблема у тому, що населення просто не сортує свої побутові відходи. У Європі, наприклад, люди викидають скло в один ящик, пластик в інший, папір - у третій, а біовідходи – у четвертий. Розсортоване сміття дуже легко переробити. Українці ж викидають все в один контейнер, звідки сміття вивозиться на сміттеєзвалище, і там, фактично, гниє, а отже стає непридатним для переробки, оскільки перетворюється на високотоксичну отруту.
Натомість “Оболонь” намагається самотужки вирішити цю проблему, прививаючи співвітчизникам культуру поводження з відходами. За словами А. Ярешка, компанія реалізує спеціальну програму, в межах якої проводить агітацію серед населення кількох районів Києва та міст-супутників. Для того, щоби городяни відсортовували ПЕТ-відходи,
компанія встановила у цих районах спеціальні контейнери для ПЕТ-пляшок та розповідає населенню про переваги сортування сміття. “Але поки що люди тільки починають звикати до роздільного збору сміття”, - повідомив А. Ярешко.
Проте ця робота досі ґрунтується лише на ентузіазмі. У нашій державі і дотепер немає законодавчої бази, яка би сприяла організації переробки відходів, тоді як у світі підприємствам, які спеціалізуються на переробці сміття, надаються пільги з боку держави. У нас же держава не виявляє бажання долучатися до екологічних програм та програм поводження з відходами. На думку фахівців, Україні необхідно хоча б на першому етапі запровадити пільгове оподаткування підприємств, що переробляють вторинну сировину, щоб якось стимулювати цю роботу і зменшити масштаби проблеми.
Очевидно, що якщо держава і надалі не буде “помічати” цю проблему, Україна зі своїми уніканими природними ландшафтами перетвориться на величезний смітник: степи замість пшениці окупують плівка, пляшки та інше сміття. І від кожного з нас залежить, яке майбутнє чекає нашу країну. То що обереш ти?
Оксана Голуб
|
