|
У селі Лумшори Перечинського району Закарпаття відпочивальникам пропонують скупатися у чані з мінеральною водою. Туристи залазять у 1000-літрову ємність, під нею розпалюють вогнище. Нагрівають воду до +40–45°С. Ванни поліпшують діяльність опорно-рухового апарату та нервової системи.
Лумшори розташовані за 52 км від Ужгорода та 30 км від райцентру Перечин. Дістатися туди можна за годину маршрутним таксі ”Ужгород–Лумшори”. Воно щодня по кілька разів відправляється з вул. Фединця, що в центрі міста. Дорога до села погана, через ліс. У Лумшорах живе 100 людей, більшість літнього віку. Село відоме на Закарпатті турбазами, готелями й зеленими садибами. Із наближенням до зони відпочинку дорога звужується. Чавунні чани в селі тримають у садибі ”Лумшори” та на території місцевого ресторану-колиби.
— Першу водолікарню тут побудували 1600 року, — розповідає місцевий мешканець Володимир Ап’ярі, 55 років. — Вона працювала на базі мінерального джерела, з якого витікала сірководнева вода. Холодну мінералку люди наливали у дерев’яні корита, а туди кидали розжарене на вогні каміння. Після цього самі стрибали у воду. Коли у сусідніх Тур’їх-Реметах побудували завод, на ньому відлили два 250-літрові чавунні чани. В них нагрівали мінералку й виливали до корит. Після Першої світової війни обидва чани загубилися. У 1970-му Володимир Ап’ярі відкопав один із них у лісі біля потічка, інший нині у Віденському музеї.
— Я встановив його на березі річки біля свого будинку, — веде далі. — Пробував приймати сірководневі ванни. Після перших п’яти-семи відчув покращення. А до цього мене турбували радикуліт, остеохондроз, поліартрит. За кілька років став на ноги — тепер місяцями подорожую пішки Карпатами.
Старовинний чан Володимир Ап’ярі тримає для власного користування. Якщо до нього напрошуються туристи — не відмовляє. Бере з компанії відпочивальників 200 грн. Три роки тому до Лумшор привезли три нові чани. Два розмістили на території місцевого ресторану-колиби, що належить підприємцю Михайлові Ворожильнику. Один — у садибі ”Лумшори”. У чан поміщається п’ять-шість людей, повідомляє тижневик: «Туристично-інформаційний вісник Закарпаття»
— Спочатку його треба добре прогріти, — розповідає Михайло Ворожильник. — Після того всередину наливаємо мінералку. Під чаном розпалюємо вогнище і прогріваємо воду до 25–30 градусів. Коли вона степлиться, кидаємо на дно велике річкове каміння і — можна залазити всередину. Тоді підкидаємо у вогнище дров, щоб мінералка нагрілася до 40–45 градусів. Вище не треба — не корисно. Чани розташовані на березі річки Турички. Підприємці облаштували у водоймі штучні пороги, які стримують воду.
— Коли турист добре розпариться, раджу стрибати у холодну річкову воду, — каже Михайло Федорович. — За годину процедуру контрасту добре повторити три-чотири рази. Особливо взимку, коли температура повітря опускається до мінус десяти. Тоді відступають хвороби: радикуліт, ревматизм, остеохондроз. Година купання в чані підприємця коштує 200 грн. Туристи приїздять цілорічно. Найбільше їх узимку та влітку.
| 
