Напередодні Дня Перемоги у найбільшому з верховинських сіл Закарпаття — Колочаві — відбулася акція національного примирення ветеранів, які під час Другої світової війни воювали по різні боки фронту. Оскільки Закарпаття тоді входило до складу гортіївської Угорщини, то багато краян силоміць мобілізували до цієї союзної Гітлеру армії. Вони полягли під її прапорами.
Зокрема, друга угорська армія майже повним складом загинула у луці Дону наприкінці 1942 р. З іншого боку, не менше закарпатців воювало на радянському боці — у складі окремої чехословацької частини, сформованої 1942 р. із втікачів до СРСР, а з приходом Червоної Армії на Закарпаття — добровольцями у різних частинах 4–го Українського фронту. Колочава тут показова — 39 вихідців із неї загинуло у складі гортіївської армії і 52 — радянської.
Тому в центрі села було оновлено давній монумент загиблим воїнам і обабіч його стели встановлено дві плити з іменами всіх загиблих. На урочистому мітингу два школярі зачитали поперемінно прізвища з обох списків. Вони однакові, бо волею історії у ворогуючих арміях билися брати — рідні чи двоюрідні. Досі у селі живе сім ветеранів з обох таборів, п’ятеро з них були на мітингу, двоє не змогли прийти за станом здоров’я. Колишні супротивники потисли один одному руки і закликали кількасот учасників церемонії не допустити, щоб будь–коли у майбутньому односельці воювали у ворогуючих арміях.
Уродженець Колочави, народний депутат України Станіслав Аржевітін, підкреслив, що проблема національного примирення ветеранів і особливо їхніх нащадків залишається актуальною для держави. Можливо, на Закарпатті це зробити дещо легше, ніж в інших регіонах. Колочава може послужити прикладом для інших сіл і міст Закарпаття, а відтак і для всієї України.
|
