|
Українські гастарбайтери стали менше заробляти через світову фінансову кризу. У багатьох – погіршилися умови роботи, дехто взагалі був звільнений. Втім, повертатися на батьківщину заробітчани не збираються – шукають будь-яку можливість залишитися за кордоном. Бо вдома їм буде ще гірше.
Лариса Лисенко з міста Мелітополь Запорізької області у Москві на заробітках вже десятий рік. Поїхала на чужину не від хорошого життя: працювала вчителькою у школі, заробляючи копійки. Попервах їй велося важко: обдурювали в кадрових агенціях, принижували роботодавці. Але два роки тому Лариса влаштувалася хатньою робітницею до сім’ї багатого банкіра, і зараз цілком задоволена своєю долею: криза на неї практично не вплинула. Тоді як її земляки-заробітчани опинилися у великій скруті.
«Взагалі ставлення до заробітчан в умовах кризи дуже різне, і залежить лише від сумління роботодавця. Українців можуть ображати, ставитися гірше, аніж до місцевих жителів. Але мені пощастило: дуже гарна родина, до речі. Теж вихідці з України. Висока заробітна платня, причому з початку кризи її не зменшували. Іншим заробітчанам із України, яких я знаю, в останні місяці стало дуже важко. Але якщо людина приїхала заробляти гроші, серйозно ставиться до своїх обов’язків, то навіть в умовах кризи в неї все буде добре», – зазначила заробітчанка.
Ларисі Лисенко скоро 60 років. Але повертатися додому вона не збирається: каже, що працюватиме, скільки дозволить здоров’я. Її колегам зменшили заробітну платню на 10-15 відсотків, але більшість із них все одно продовжує працювати.
Гастарбайтери живлять десяту частину України
Загалом за кордоном шукають ліпшої долі півтора мільйони громадян України. Тобто заробітчани годують кожну десяту українську родину! І повертатися вони з огляду на нинішню світову економічну кризу не будуть, вважає директор Фонду «Опен Юкрейн» Орися Луцевич.
«Дослідження, проведені нами спільно з Державним комітетом статистики, показали, що масові скорочення українським гастарбайтерам не загрожують. Бо у Європі вони працюють на таких маргінальних умовах, що європейці навіть в умовах безробіття на їхнє місце не підуть», – переконана директор фонду.
Орися Луцевич відзначає незначний відтік трудових мігрантів лише з Чехії, Румунії та Росії, де значна кількість українців працювали легально, у промисловості та на будівництві. Втім, більша частина з них, навіть потрапивши під скорочення, знаходить іншу роботу за кордоном. Так із Чехії в рамках Державної програми повернення трудових мігрантів від початку року виїхало лише 500 осіб, із них громадян України – менше 10 відсотків.
Заробітчан поверне додому не світова криза, а стабільність в Україні
Обіцяної хвилі повернення трудових мігрантів до України немає і не буде. Але не тому, що заробітчанам добре за кордоном, а тому, що в Україні ситуація ще гірша, вважає професор Національної академії державного управління при Президенті України Валентина Гошовська.
«Дослідження показують, що Україна постраждає від кризи набагато більше, ніж країни, де працюють наші заробітчани. Робочі місця в Україні не створюються: в нас багато позірної статистики щодо працевлаштування, але вона ґрунтується на тому, що цілі галузі економіки зменшують тривалість робочого тижня. Тому для повернення трудових мігрантів немає жодних підстав», – зазначає Валентина Гошовська.
На її думку, найбільша соціальна трагедія України в тому, що в неї немає дієвої стратегії створення нових робочих місць. Оскільки будь-яку стратегію зводить нанівець корупція. Науковець вважає, що масове повернення мігрантів під час кризи не відбудеться. Цей процес можливий лише за умови тривалого покращення соціальної та економічної ситуації в Україні.
| 
