«П’яний скандал»
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко подав у відставку. Це перший раз, коли чиновник, який проштрафився, йде у відставку з власної волі. Процес з`ясування стосунків між міністром внутрішніх справ, який потрапив у скандальну ситуацію, і відомствами Німеччини, звісно, можна було назвати неймовірно веселим, якби він не був настільки ганебним.
Останній «п`яний скандал» з міністром внутрішніх справ, реакція його служб з цілою низкою заяв: починаючи від заперечення інциденту, потім - прохань до журналістів і політиків «не псувати імідж України і не обговорювати безневинний інцидент», і закінчуючи «одкровенням» про те, що текст у Більд писав «слов`янин» виглядали дріб`язково і сумно.
Але це надихнуло нас зробити моніторинг «відмазок» вищих посадовців України, починаючи з 2004 року. У раніший період «української демократії» як не дивно такі скандали, ставали надбанням хіба що київської політичної і журналістської тусовок, суспільство було не в курсі, тому ніхто і не виправдовувався. Але саме зі знаменитого «удару яйцем» кандидата в Президенти Віктора Януковича, який знепритомнів, починається ера «відмазок» українських політиків. Ми не вживатимемо слово «виправдання», політики - не діти, і не простий люд, щоб виправдовуватися. Зробивши щось, що однозначно викликало суспільний осуд або загальний сміх, їх справа тільки вибачитися, додавши пояснення. Вибачатися наш народ не вміє. Він «відмазується», тобто белькоче жалюгідні пояснення.
«Яєчна відмазка»
Глибоко символічним є те, що в Івано-Франківську стоїть пам`ятник яйцю, який чомусь вважається пам`ятником саме яйцю, яке влучило в кандидата, хоча поставили його набагато раніше. Цей інцидент став назвою однойменного анімаційного серіалу, основою для жартів і анекдотів. Насправді не вірю, що Віктор Янукович злякався звичайного курячого яйця, думаю, що далися взнаки перевантаження, агресивний, непередбачуваний хід кампанії. Але Віктор Янукович, замість того, щоб разом зі всіма посміхнутися, сказати, що він прощає протестувальника і побіжно відзначити, що прикра непритомність сталася через перепади атмосферного тиску, яка співпала з поганим самопочуттям, наприклад, улюбленої тещі, постав в образі караючого меча.
Обслуговуючий персонал кандидата Януковича зробив усе, щоб вже чотири роки поспіль у вересні відзначалася чергова річниця «яєчного інциденту». Про всяк випадок нагадаємо, що в наступні дні на Харківщині пройшов «пост’яєчний» мітинг на тему «Янукович – Харківщина з тобою», окремі депутати направили депутатські запити, прокуратура порушила дві кримінальні справи з формулюванням «стосовно невідомих осіб, які кинули в Януковича невідомим предметом». "Невідома особа", добре відомий у місті студент, сидів у СІЗО і чекав вироку від двох до чотирьох років. Правда, його випустили за десять днів після инициденту під підписку: Віктор Федорович вас пробачив.
Цікаво, що за цей час Степан Гавриш встиг засвітитися і обізвати хлопця політичним терористом і сказати, що в прем`єра «Кинули шарикопідшипником». «Це був невеликий важкий предмет, зокрема шарикопідшипник вагою 50-75 грам, який потім у загальному сум`ятті кудись закотився. І це відбулося, швидше за все, через 4-5 секунд після кидання яйця». Юрист не виключив, що також був третій удар у голову прем`єра. Степан Гавриш, як колишній криміналіст, і колишній член Конституційного суду резюмував, що така мужня людина, як Віктор Янукович не могла впасти від одного яйця.
Також він переконаний, що Янукович не міг собі дозволити "такий технологічний трюк", оскільки для Януковича стояти на ногах - більше, ніж бути Президентом". І якби Янукович вистояв в яєчній атаці, то май він гостріший розум, його б просто звалила серія відмазок, які з’явилися по тому.
«Журналістська морда» або «кілер найнятий»
Варто було батькові української опозиції, за сумісництвом української демократії, стати Президентом, як він почав освоювати мистецтво «відмазок», удавшись спочатку до дуже агресивної манери. Коли в популярному інтернет-виданні з`явився матеріал про те, як гуляє царевич Ющенко-молодший, а на прес-конференції, яка була невдовзі, автор тексту, поцікавився, як новий Президент прокоментує шикарний відпочинок нащадка, Ющенко скипів.
«Поводься як журналіст ввічливий, а не як кілер найнятий», - знаменита фраза. Потім додав, що він сказав царевичеві: «вчися себе захищати, візьми рахунок у ресторані і сунь в морду цьому журналістові». Народ в залі обімлів, а журналістська братія за лічені години зібрала колосальну кількість під листом-протестом, адресованим Ющенку. І треба сказати, що публічний протест був дієвим. Президент пізніше-таки вибачився, сказавши, що з людиною все може трапитися у 18 років. Думаю, що Віктор Ющенко в принципі чомусь міг навчитися.
Оскільки, ляпнувши нещодавно щось нешанобливе про молдаван, Ющенко зовсім по-іншому прокоментував «делікатну молдавську тему» на підсумковій прес-конференції. «Ви чули, що я це сказав?» - запитав він, і не додавав щось на кшталт «молдавська журналістська морда». «Це був невдалий жарт», - сказав він. Ну і на тому спасибі.
Вибачення-відмазка
Це було найнезграбніше вибачення за всю історію існування жанру. Народний депутат України минулого скликання, який в 2006 році побив журналістів СТБ, поплатився за рукоприкладство своїм місцем у партійному списку. Але я б хотіла зацитувати його вибачення-відмазку, щоб уникнути рецидивів.
«Я звертаюся до вас і приношу глибоке вибачення абсолютно всім журналістам України, які були введені в оману щодо інциденту з каналом СТБ», - заявив він. «Я приношу вибачення журналістам каналу СТБ заради того, щоб Україна була єдина», - додав він. За словами регіонала, «події, про які говорять ЗМІ, є провокацією, напевно, комусь не подобається моя активна позиція як громадянина».
Взагалі-то, активна позиція Ганни Герман і Тараса Чорновола дечому навчили Партію Регіонів. Олега Калашникова не включили до списку. Регіонали, які після Калашникова могли ще капризно запитати, і скільки разів він перед вами повинен вибачатися, принаймні перестали бити журналістів. Дивись, скликання-друге і грубіянити перестануть - заживемо.
«Лікарняне ліжко» або інвалідна коляска...
«Пішов на лікарняний», - так за радянських часів казали про чиновника, який потрапив у незручну ситуацію. На вищому рівні в історії новітньої України цей банал замінює більш витончений вираз «шпиталізований» або «шпиталізований до Феофанії». І неважливо, що потерпілого бачать у ресторанах, а також сусіди по Печерську і Липках. Це таке вибачення: шпиталізований до Феофанії. І все. Всім все зрозуміло, не звірі ж ви, він хворіє, або по-простому, він ще думає, що сказати, якщо, він, наприклад, з найдорожчою «дівчиною» України полетів до Парижа. А що, не гріх вигуляти «дівчину», яку незабаром чекає щасливе, а головне «довге» спільне життя з шанувальником-мільйонером. Всі ми люди. Ось тільки навіщо ж робити цей чоловічий в усіх відношеннях вчинок за гроші платників податків? Приблизно з таким питанням одного разу вранці звернулося СБУ до міністра транспорту Миколи Рудьковському. Рудьковський спочатку жваво відбивався на телеефірах, щосили цитував радянського героя Васю Тьоркіна, ще стверджував, що на борту була якась приватна особа, за яку він ще заплатить. Але дуже скоро Микола Рудьковський зліг...
Микола Рудьковський, який терміново переніс операцію на спині, але його все-таки викрали СБУшники з приватної клініки. Весь час утримання під вартою в`язень виїжджав до зали суду в інвалідній колясці, а його адвокати переконували, що він змінив маршрут, заїхавши з Брюсселя до Парижа, не з власної волі.
(Ну, це зрозуміло, якщо дівчина просить, можна і на Мальту полетіти). Нам залишається тільки порадіти, що ні операція, ні довгі місяці утримання не позначилися на здоров`ї Рудьковського, адже інакше він би не танцював з таким азартом на віденському балу.
Я довго не могла для себе визначити, у чому різниця між старіючим мачо і старушком козлодоєвим. І лише завдяки панові Рудьковському я це зрозуміла: мачо вибачається, як американський губернатор Спітцер, який публічно вибачився перед дружиною і суспільством за свої інтрижки з елітними проституками. Коли я побачила, що його дружина після всього з`явилася на публіці зі Спітцером, я навіть десь її зрозуміла. Важко не допомогти хорошій людині, не підтримати його, тим паче, що колись народжувала йому дітей, сказав же він правду.
І вперше подумала, що американці просто дурні: звільнили людину, яка розкрила купу фінансових махінацій Волл-Стріт, тільки тому, що він переспав там з кимось з ескорт-сервісу. Якщо вже дружина пробачила, виборцеві і поготів – можна. Козлодоєв же не вибачається, він просто відмазується і бреше, плюхається на лікарняне ліжко і каже, що дівчина з його літака - сирота чи його єдина племінниця.
Але я не хотіла б дискредитувати лікарняне ліжко і госпіталізацію. Ось, наприклад, Петро Симоненко використовував її, як передих, він просто туди заповз, відбиваючись від звинувачень першої дружини і готуючись до виступу. І взагалі виступив він нормально. Напевно, допомогло свіже повітря і нова дружина – журналістка. Коли Симоненко оф рекордс запевняв журналістів, що до всього, що пов`язане з сім`єю ставиться серйозно, але просто так склалося життя, то йому всі вірили. Тому, що він не брехав.
Віктор Балога: замах чи просто недопалок?
Взимку глава президентського Секретаріату мало не вчадів у Швейцарії. Але він чомусь довго відмовчувався з приводу інциденту, а потім вичавив, що це був замах. Напевно, Вікторові Івановичу це здавалося більш презентабельним, ніж просто замикання в проводці. Врешті-решт, гривневий мільйонер (саме такі доходи декларує сім`я Віктора Івановича) може собі дозволити і чартерні перельоти, і відпочинок у швейцарських горах.
Літаючі теки міністра Павленка
Недавно стався ще один скандал, який породив новий вигляд відмазки, таке «аномальне явище», як папери, що літають. Кинув міністр в обличчя керівникові готелю «Спорт» пакушу паперів, а керівник узяв і поскаржився на побиття. (У деталі не вникаємо – не знаємо подробиць, це до прокуратури).
Міністр каже, що папери самі розлетілися, а керівник швидку викликає і додає ролик з камери відеоспостереження. Ви дивіться, і вирішуйте самі, хто має рацію, Павленко чи комерційний директор готелю...
І заразом ще раз відповідайте на питання, скільки б іще залишався на своєму посту міністр будь-якої західної країни, якби хтось оприлюднив про нього такий ролик.
Луї Віттон для Тимошенко із зарплати тітки
Не хотілося б обійти увагою і першу політичну красуню країни – Юлію Тимошенко. Десять років тому, вона, в ефірі телеканалів спочатку довго описуючи свою любов до Dolce & Gabbana могла заявити, що живе на п`ять тисяч гривень на рік. Тепер Юлія Володимирівна має повне алібі. У неї багата рідня. Антоніна Ульяхіна, наприклад, говорила, що на наряди Юлії Володимирівні вони скидаються всією родиною. Всі засіки підчищають на Луї Віттон.
Живі перекази, але віриться більше, ніж про п`ять тисяч гривень на рік.
Поганий приклад чиновникам і суддям
Відмазки політиків показують поганий приклад чиновникам і суддям. Ті, у свою чергу, починають вправлятися у своїх відмазках. Найвеселішою відмазкою я вважаю пояснення екс-голови Львівського Адміністративного суду Ігоря Зварича, який за його словами, наколядував близько двох мільйонів доларів (таку суму знайшли в його кабінеті і вдома співробітники СБУ), коли він в`їхав у новий робочий кабінет.
Сюзанна Станік, суддя КС, яку теж в 2006 році СБУ звинуватила в отриманні багатомільйонного хабара, гордо відповіла, що вона коштує мільярди, а не мільйони.
Певна річ, українки, які дісталися таких висот, коштують дорого.
А підполковник міліції Олексій Кожа, який показав спікерові середній палець замість того, щоб пропустити його кортеж, навіть образився: «Дуже сумно, що з одних у нас роблять холопів, а з інших — царів... За непристойний жест Яценюк прийняв помах моєї руки. Я показував, щоб його машина проїздила, не більше. Але навіть якби це був якийсь жест, і якби це був середній палець (до речі, чому саме середній?) то де, в якому нормативному документі або енциклопедії, прописано, що це образа?»
Напевно, всі ці речі, ці відмазки - це хвороби демократичного зростання. Напевно, з часом усі ті, хто безбідно живе на наші з вами податки, тобто державні службовці від 1 і до 15 рангу, зрозуміють, що правда - це таки краще. А поки наша єдина радість - хапати за язик наш політикум, і намагатися хоч якось показати марність брехні.
Маша Міщенко
|
