У четвер, вже наприкінці робочого дня, на Урядовому порталі Кабміну з’явилося інформаційне повідомлення про те, що на засіданні уряду 27 травня оголошено догану голові Закарпатської облдержадміністрації Олегу Гаваші.
«…Встановлено, що голова Іршавської райдержадміністрації Максим Хохлов (якому 27 серпня 2008 року виповнилося 60 років) досі перебуває на держслужбі, у той час як Уряд не підтримав пропозицію облдержадміністрації щодо продовження строку його повноважень» – такою є аргументація. Ситуацію прокоментував голова Закарпатської облдержадміністрації Олег Гаваші.
Олеже Олодаровичу, то за що ж ви отримали догану?
– Почну з того, що, як це вже неодноразово бувало, взнав про цю новину від журналістів. Зверніть увагу, засідання Кабміну відбулося 27 травня. На нього мене не запрошували, не повідомляли, що розглядатиметься таке питання. Незважаючи на те, що 25 травня я зустрічався з міністром Кабінету Міністрів і ми обговорювали кадрові питання, а також домовилися про зустріч наступного тижня.
Більше того, жодної інформації про прийняте розпорядження не було повідомлено ні мені як керівнику області, ні облдержадміністрації. Хоча, по великому рахунку, це не дуже і дивує, бо саме такий стиль роботи є типовим для уряду і його очільниці. Прем’єр полюбляє про свої «найоригінальніші» рішення повідомляти країну і особи, яких ці рішення стосуються, через пресу.
Що стосується суті урядового розпорядження. Дійсно, голові Іршавської райдержадміністрації Максиму Хохлову 27 серпня 2008 року виповнилося 60 років. Оскільки Максим Михайлович успішно справлявся з покладеними на нього обов’язками керівника району і виявив бажання і далі працювати, керівництво облдержадміністрації прийняло рішення звернутись в центральні органи влади про продовження йому строку повноважень.
У визначені законом терміни відповідне подання було направлено в Секретаріат Президента України та Кабінет Міністрів України. Підкреслюю, подання було зроблено відповідно до чинного законодавства і у визначені терміни.
Секретаріат Президента України погодив наше подання, однак Кабінет Міністрів його не підтримав, при цьому жодного обґрунтування цього непогодження не було наведено.
Таким чином в області складалась ситуація, коли черговий район залишався без керівника. Адже протягом тривалого часу в Закарпатській області залишаються вакантними 9 посад голів та заступників голів райдержадміністрацій, окремі з них – з 2007 року.
Так, з лютого 2008 року не затверджують заступника голови ОДА з гуманітарних питань, другий рік поспіль у Великоберезнянському районі є тільки виконуюча обов’язки голови. Обласною та районними державними адміністраціями, дотримуючись всіх вимог діючого законодавства, протягом 2008-2009 років надіслано в Кабінет Міністрів України 12 подань щодо погодження призначень на посади заступника голови облдержадміністрації, голів та заступників голів райдержадміністрацій. Жодну з кандидатур на призначення Кабміном не погоджено.
Особливо критична ситуація склалася в Рахівському районі, що найбільше постраждав від минулорічного липневого паводка. Посада голови райдержадміністрації там вакантна з жовтня 2007 року. За цей період направлялись документи на трьох претендентів, проте кандидатури не погоджувались. До того ж, з 2008 року вакантними є і посади першого заступника та заступника голови Рахівської райдержадміністрації. Таким чином, на сьогодні районом змушений одноосібно керувати один заступник голови, який не має всіх повноважень і фізично не може виконувати обов’язки голови та усіх заступників.
– Отже, згідно із законом ви не можете ні призначити, ні звільнити керівника району...
– Абсолютно вірно. Призначати чи звільняти з посади голів райдержадміністрацій не в моїй компетенції, це виняткова прерогатива Президента України.
Чесно зізнаюся, нерідко в мене закрадається крамольна думка, що уряд робить все можливе, аби на місцях працювали, долаючи проблеми і перепони. Собі ж вони створюють всі умови для комфортної роботи. До чого я веду? У квітні цього року Президент України видав Указ «Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів виконавчої влади», яким зобов’язано Кабмін вжити невідкладних заходів щодо суттєвого скорочення кількості заступників міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, урядових органів тощо.
Що ж маємо насправді? Міністерські штати не тільки не скоротились, а навпаки – пухнуть, як на дріжджах. Назву тільки кілька прикладів. Перше місце за кількістю заступників міністра тримає Йосип Вінський – у Міністерстві транспорту та зв’язку аж 11 заступників (!), серед яких два перших.
Причому другий з'явився не так і давно. У міністра охорони навколишнього природного середовища Георгія Філіпчука – десять заступників, з яких теж два перших. 28 січня уряд видав розпорядження про скорочення трьох посад заступників міністра екології. Вже і літо на порозі, однак ніхто конкретно досі не звільнений.
По десять заступників у міністрів економіки і аграрної політики, дев’ять – у Юрія Луценка. І так далі. Очевидно, вся ця армія високих посадовців призначена для боротьби з кризою і для пошуку шляхів наповнення державного бюджету. Жарт, звичайно, але дуже гіркий. А тим часом винних у провалі фінансово-економічної політики уряду завжди можна знайти на місцях – в областях, районах, містах і селах. Що не раз підтверджувала Юлія Володимирівна.
Олеже Олодаровичу, то якою буде ваша реакція на догану?
– Це розпорядження Кабміну буду оскаржувати в суді. Як голова облдержадміністрації я не порушив жодної букви закону.
За повідомленням Управління інформації та зв’язків із громадськістю облдержадміністрації.
| 
