Про це «НЕДІЛІ» повідомили в Ужгородській дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці.
- Минулого року ситуацію навколо залізниці наша дирекція коментувала. У пресі це висвітлювалося. Чогось нового сказати не можу, тим паче, що дане питання – фінансове і до моєї компетенції не належить. Наскільки мені відомо, залізниця запускатися більше не буде. Ми пропонували місту взяти її на свій баланс, але згоди не отримали, - каже Іван Венцель.
Джерела, які повважали бути невідомими, повідомили, що долю дитячої залізниці у Закарпатті вирішили у Львові, бо, мовляв, залізниця є нерентабельною.
Завітала на Ужгородську дитячу залізницю. На колії стояли два вагони з локомотивом і сумно дивилися на Уж. Вихованці сусіднього дошкільного закладу через огорожу розглядали їх і дивувалися, чому поїзд так довго стоїть і не їде. На станції «Молодіжна» була тільки прибиральниця. Жінка сказала, що тут працюватиме ще два місяці - до виходу на пенсію. Додала, що майно бережуть троє охоронців. Про подальшу долю дитячої залізниці та її майна їй нічого не відомо. Багаторічний начальник Любов Змушко пішла на заслужений відпочинок. Інші працівники або перевелись у віділення, або знайшли інше місце роботи.
- Для Ужгорода це - величезна втрата. Дитяча залізниця всі шістдесят років була місцевою родзинкою, а також для тисячі дітей школою виховання та підготовки майбутніх залізничників. Я та мої діти подорожі по малій залізниці і заняття у секціях згадуємо з приємністю. На жаль, онуки цієї радості не зазнають, - констатує ужгородка Оксана Володимирівна.
Значення дитячої залізниці важко переоцінити. Адже тут діти не просто відпочивали, а й освоювали залізничні професії, набували практичних навичок, в результаьті чого ставали відповідальними та самостійними. Вони проводили вільний час не в сумнівних компаніях на вулиці та в інтернет-кафе, а в дисциплінованому колективі.
Довідка “НЕДІЛІ”
Ініціаторами створення дитячої залізниці у 1945 році були комсомольці Ужгорода, котрі розпочали будівництво і щосуботи працювали на ньому. У роботах зі зведення станцій, укладання рейок та шпал брали участь жителі всього міста. Одна з перших в Україні Мала Закарпатська залізниця була відкрита у серпні 1947-го — у Всесоюзний день залізничника. На той час її довжина сягала 1,1 км (станції “Сталінська” та “Парк”), а обладнанням слугувала електрожезлова система. Для перевезення пасажирів використовувався один склад із паровоза 490-37 і двох вагонів. А у 3-х секціях гуртка юних залізничників тоді навчалося 48 дітей.
У роботі дитячої залізниці були два періоди: навчальний — з жовтня по квітень та з травня по вересень — літня виробнича практика безпосередньо на залізниці, коли ужгородці мали можливість покататися на маленькому потязі. Пiд час теоретичного навчання діти вирушали на екскурсiї на пiдприємства залiзничного транспорту Ужгородської дирекцiї залiзничних перевезень: ст. «Ужгород», дистанцiю зв’язку, АТС, локомотивне депо ст. «Чоп», «Берегово» тощо. Тут вони зустрiчалися з ветеранами залiзничного транспорту та випускниками дитячої залiзницi рiзних рокiв. Керівництво Ужгородської дитячої залізниці регулярно влаштовувало заходи за програмою “Дiти України”, екскурсiї та безкоштовний проїзд дiтей з фiзичними вадами.
