Історія України подібна на різнобарвну книжку, яка містить несхожі, але пов’язані єдиною канвою сторінки – трагічні і світлі, сповнені піднесенням героїчних перемог та гіркотою поразок, братовбивства, руїн, а також нових злетів, віри у достойне майбутнє.
В світі ще не написано стовідсотково об’єктивного дослідження будь-якої історичної події, що обумовлено вічною проблемою кон’юнктурщини, яка існувала, існує і, вочевидь, існуватиме ще довго. Як би там не було, об’єктивні науковці завжди намагалися рухатись до істини, до ідеалу. Заради того, аби наш народ міг максимально адекватно, наскільки це можливо в умовах різнобарвного інформаційного відлуння буремних подій останніх століть, сприймати минувшину. Інакше отримає неадекватне майбутнє. Задля цього, окрім іншого, існують архівні документи. Чим їх більше відкрито, тим корисніше для суспільства. Гіркота несподіваної правди завжди неприємна людині, незалежно від її освіти, поглядів і виховання. Проте гіркі ліки існують не для заколисування солодких ілюзій, а для одужання організму. Народного організму.
Останніми роками вагомий внесок в пожвавлення історичної пам’яті українців зробила Служба безпеки України, прописавши громадськості чималеньку дозу «гірких ліків» у вигляді розсекречених архівних документів органів держбезпеки радянської доби. Основні теми – Голодомор 1932-1933 років в Україні, політичні репресії, діяльність ОУН-УПА тощо. Що цікаво, оприлюднені і прізвища працівників партійних органів та спецслужб, які брали безпосередню участь у здійсненні різних форм антиукраїнського геноциду, в ході котрих також постраждали люди інших національностей.
Відверто кажучи, якщо архівна служба ФСБ РФ у повній мірі зробить те ж саме – отримаємо цілісну завершену картину. Тоді припиняться політичні спекуляції, що сіють зерна розбрату між дружніми слов’янськими народами.
Громадськість краю вже обізнана з низкою розсекречених архівних матеріалів в рамках пересувних виставок СБУ, продемонстрованих в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту: «Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД» (2007), «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» (2009). 25 березня в закарпатському управлінні СБУ відкрито читальний зал, обладнаний відповідною комп’ютерною базою архівних даних.
В процесі відновлення історичної пам’яті зроблено вагомі кроки, але далеко не останні. 20 травня в конференц-залі історичного факультету Ужгородського національного університету заступник начальника Управління СБУ в Закарпатській області Олександр Лях передав вузу добірку унікальних книг та документальні фільми «Хлібна гільйотина», «Технологія геноциду», в яких винесено на світло підводну частину айсберга тогочасних трагічних подій. Новітні дослідження побачили світ в результаті співпраці Державного галузевого архіву спецслужби з Українським інститутом національної пам’яті. Під час їх презентації Олександр Лях зазначив, що представлені матеріали є лише початковим етапом благотворного процесу, бо на дослідників чекають ще цілі пласти нових, не відомих громадськості, документів. Проректор УжНУ Олександр Сливка висловив думку, що після такого поповнення університетської бібліотеки можна очікувати збільшення кількості тем для дослідників вузу. Декан історичного факультету Володимир Фенич відзначив, що головна особливість роботи з відомчим архівом УСБУ, порівняно з іншими державними структурами, – оперативність і доступність.
Репрезентовані література та фільми стануть у пригоді науковцям, студентам, журналістам і просто не байдужим до рідної минувшини громадянам. Хочеться вірити, що архівні «гіркі ліки» СБУ допоможуть створити рецепт видужання суспільства та знайти шляхи для його солідаризації. Аби народ не чубився, не розривався на ворогуючі спільноти та покоління. Аби таке ганебне явище, як «плюралізм» (в негативному розумінні слова), коли ми ділимось на «білих», «червоних», «зелених» та «коричневих», кануло в Лету.
