|
5 червня – Леонтія.
Кращий день для посіва конопель. Якщо багато овочів – до урожаю огірків. Горобина обсипана квітами – на урожай конопель.
Знахарки спостерігали за сонцем і за небом. Якщо жодної хмаринки – якнайраніше йшли заготовляти цілющі трави.
8 червня – Семена, Микити.
Починала буйно квітувати шипшина. У давні часи до таких квітучих кущів ще до схід сонця приходили люди (особливо молодиці), щоб розвіяти своє горе, вгамувати ревнощі, розповісти квітам про своє горе та надії.
11 червня – Феодосії.
Починають уже колоситися зернові. Якщо хороший колос наливається у жита – восени буде багато грибів.
Сухий туман – прикмета, що на зерновій ниві буде недорід.
День Феодосії Колосяниці, один усіх понеділків вартий (вважали цей день, нещасливим).
У цей день добре сіяти гречку. На Феодосію ходили в поле дивитися на посіви: знайшли хліба – не радій, налилися – не ховалися, тоді про врожай говори, коли хліб у коморі.
Селяни говорили: «Прийшла Феодося й дивиться на колосся», «Прийшла Феодосія й дивиться, хто як сіє».
14 червня – Устима.
Цього дня годилося спостерігати за погодою. Якщо йтиме дощ, то до кінця місяця, а коли сонячне, то на добрий налив колосся. Також сонячний день прогнозує щедрий урожай коноплі та льону. Сприятливий день для збирання огірків.
16 червня – Луки.
На Луки не поспішали рано лягати у ліжко, а приглядалися, звідки дме вітер: з півдня – зернові вродять, з півночі – на сире літо, зі сходу – на хвороби. Піде дощ – вродять гриби.
Цього дня селяни заготовляли щавель, консервували його на зиму.
17 червня – Митрофана.
На Поліссі в цю пору сіють гречку й льон. З Митрофанового дня селяни починали вивозити гній на парове поле. Жаби виповзають на стежку – на дощ, на сильний вітер.
Цього дня перед заходом сонця знахарі заготовляли цілющі трави.
19 червня – Іларіона.
Починається прополювання льону, проса. Прийшов Іларіон – бур'ян з поля вон.
22 червня – Кирила.
Астрономічний початок літа. Зацвіла липа – на тепле й сонячне літо, щедрим буде медозбір.
Сприятливий час для косовиці лучних трав. Селяни вважали, що найкраща сіножать – пред цвітінням трав, а тому казали: «Раді люди літу, а бджоли цвіту. І ще: «Як липа пахтить, то бджола летить», «Бджоли і в шапку меду наносять, аби був узяток».
24 червня – Варфоломія й Варнави.
З цього часу коротшає день. Тому селяни й говорили: «Варфоломій й Варнава дня украли, а до ночі доточили».
Продовжували заготовляти на зиму сіно для домашньої худоби. На селі жартували: «Якщо косар гуляє, то сіно пропадає».
25 червня – Онопрія.
День літнього сонцестояння. До Онопрія закінчували першу косовицю сіна. Крім того, на Онопрія вже починали косовицю раннього ячменю – перші жнива яровини.
Змовкають пташині трелі, а тому казали: «На Онопрія соловей ячмінним колосом удавився».
Петра-поворота. Падають великі роси. З Петра-поворота сонце повертає на зиму, а літо – на спеку.
26 червня – Акилини, Килини.
До цього дня годилося посіяти зернові, навіть просо й гречку, бо «Килини останні посіви».
Після Килини селяни готували їжу й вечеряли переважно на вулиці. Це було традицією українського селянства.
З Килини-задери хвости стає багато оводів і мух, які кусають худобу: тварини, задравши хвости, тікають додому.
29 червня – Тихона.
Втихають, припиняють співи птахи.
| 
