Останнім часом мобільні оператори говорять про те, що в Україні спостерігається радіофобія — боязнь випромінювання базових мобільних станцій та мобільних телефонів. Та з огляду на те, як часто люди, котрі нас оточують, будь-де користуються мобільними, такі оцінки є явно перебільшеними. Дійсно, ЗМІ все частіше звертаються до теми впливу на здоров’я людини електромагнітного випромінювання.
Проблема впливу на людину стільникового з’вязку має дві сторони: з боку базових станцій та від індивідуальних телефонів. Що стосується першого, то нині у світі експлуатується близько 1,4 мільйона базових станцій, в Україні — понад 37 тисяч. Фахівці говорять про те, що люди часто нарікають та те, що у їхній місцевості постійно збільшується їхня кількість. За словами інженера першої категорії департаменту радіопланування компанії «Київстар» Олександра Гореліка, це пов’язано з тим, що у нас постійно збільшується кількість абонентів: нині їх вже більше, ніж населення загалом — понад 55,6 мільйона у різних мобільних операторів (тому що дехто має по 2—3 мобільних). При цьому фахівці наголошують, що нині в Україні діють одні із найжорсткіших у світі норм електромагнітного випромінювання для елементів мобільного зв’язку (2,5 мкВт/см2), які є значно нижчими за допустимі норми для телерадіоантен та побутових приладів, які є, наприклад, у Росії чи Угорщині. (10 мкВт/см2).
— Для забезпечення якісного мобільного зв’язку антени базових станцій завжди направлені таким чином, щоб основна енергія була зосереджена у вузькому промені (аналогічно до променю прожектора) та не перетиналася з будівлями, які розташовані поруч. Крім того, промінь завжди спрямований у бік будівель, на яких знаходяться антени станцій (за принципом «парасольки»). Випромінювання «вниз» на мешканців є неможливим. Таким чином, квартири житлових будівель, на яких встановлюються антени базових станції, є абсолютно безпечними з точки зору дії на населення електромагнітних випромінювань. При цьому антени не випромінюють постійну потужність 24 години на добу. Потужність базової станції залежить від навантаження: кількості абонентів, котрі одночасно розмовляють в зоні дії цієї станції. Уночі навантаження будь-якої станції практично дорівнює нулю, — сказав Олександр Горелік.
Експерти наголошують: якщо жителі якогось будинку побачили, що неподалік встановлюється антенна, яка «дивиться» у їхні вікна, потрібно звертатися у спеціальний відділ санепідемстанції, яка контролює встановлення подібної техніки. Більше того, експерти вважають, що для людини не такою шкідливою є сама базова станція, як мобільний телефон.
— Деякі фахівці рекомендують не використовувати мобільний телефон дітям до 16 років. Звичайно, це пов’язано з тим, що організм дітей ще не сформований і будь-який зовнішній фактор — електромагнітне випромінювання чи забруднене повітря — впливає негативно на розвиток дитини. Тому для дорослих теж не може бути рекомендацією довгочасне користування мобільним телефоном — зауважив завідуючий лабораторією електромагнітних полів та інших фізичних факторів Центральної санепідемстанції при МОЗ Олександр Штиль.
До речі, з 2009 року мобільні телефони увійшли до переліку технічних засобів, які не проходили контроль санепідемстанції. З цього року, за словами експертів, всі телефони перевіряються, і покупець може поцікавитися цим у продавця.
Тобто серед фахівців наразі триває дискусія про те, наскільки шкідливим для людини є (чи взагалі його немає) вплив електромагнінітного випромінювання від базових станції та мобільних телефонів. Очевидно, що дискусія триватиме довго, адже ми маємо справу з великим бізнесом, хоча й ніхто не заперечує важливість мобільного телефону в житті людини. Мабуть, людям варто самим подумати, як убезпечити себе та дітей від цього випромінювання, до чого, власне, закликає ВООЗ: інформувати населення, а люди нехай самі вирішують. Варто було б ще раз нагадати нехитрі поради в користуванні телефоном щодня: розмови по мобільному звести до мінімуму, користуватися системою «вільні руки», підчас виклику не прикладати телефон до вуха, тримати телефон подалі від тіла (хоча б у сумці).
|