Справа «дніпропетровських маньяків-мажорів» сфальсифікована? - 8 Червня 2009 - НЕДІЛЯ. Перша Закарпатська інформаційна газета

Історія трьох молодих людей, які скоїли 21 вбивство на території Дніпропетровської та Запорізької областей, стала однією з кримінальних сенсацій України позаминулого року. Ще б пак: за версією слідства, Ігор Супрунюк, Віктор Саєнко та Олександр Ганжа розправлялися зі своїми жертвами металевими прутами і молотками «заради розваги», а сам кривавий процес знімали на мобільні телефони.

Нагадаємо, всі троє були затримані 27 липня 2007 року в районі житлового масиву «Тополь» у Дніпропетровську за підозрою у вбивстві громадянки Ільченко. Незабаром досудове слідство встановило, що на рахунку засуджених 29 протиправних дій. Зокрема, слідчі встановили, що в Акімовському районі на Федотовій косі вони забили до смерті співробітника Василівського відділу міліції, який у той момент знаходився на відпочинку. Підсудних також звинуватили у вбивстві 13-річного хлопчика із Дніпропетровської області, який відправився на рибалку. Список злочинів, які приписали трійці, ледве помістився в сорока томах справи, а зачитування вироку зайняло майже два дні.

Обвинувачення суд виніс всім трьом. Це вбивства, замах на вбивство, розбійні напади, жорстоке поводження з тваринами (начебто до того, як почати полювання на людей, вони тренувалися на собаках). Супрунюка і Саєнка засудили на довічне ув`язнення з конфіскацією майна, Ганжі дали 9 років. У ЗМІ цих хлопців чомусь охрестили «мажорами». «Ці «мажори» зовсім страх втратили», - думав пересічний обиватель, читаючи повідомлення про злочини. І ось перша несподіванка: батьки засуджених Володимир Супрунюк та Ігор Саєнко виявилися звичайними людьми. Перший - колишній пілот літака "Іл-76" з п`ятдесятирічним стажем роботи в цивільній авіації. Другий - зв`язківець у формі.

Далі несподіванок виявилося ще більше. Наприклад, у протоколі затримання Віктора Саєнка навіть не вказано, де, коли і за яких обставин він був затриманий. При тому що, як нагадує захист, статтею 106 КПК України зазначені три підстави, за якими людина може бути затриманою: 1) коли особу піймали під час скоєння злочину або безпосередньо після його здійснення; 2) коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на особу, яка вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі будуть виявлені явні сліди злочину.

Захист заявляє, що жодна з цих підстав не була причиною затримання Віктора Саєнка. Адвокат засудженого Євген Гарнаєв стверджує, що Олег Мороз, старший слідчий оперативної групи, яка розслідувала справу, не зміг назвати, де і за що був затриманий Саєнко. Більш того, між затриманням Віктора та його першим допитом, на якому хлопець зізнався у злочинах, минуло шість годин. За цей час йому не був наданий адвокат, батьків про затримання також не повідомили.

- Докази проти наших дітей сфабриковані, - говорить батько засудженого Ігор Саєнко. - Наприклад, у справі значиться як доказ закривавлена сережка нібито жертви мого сина, яку під час обшуку в нашій квартирі знайшла міліція. Але виявилося, що загибла жінка взагалі не носила сережок, у неї навіть не були проколені вуха.

У зв`язку із затриманням Ігора Супрунюка теж виникає багато питань. Матеріали справи свідчать, що воно було здійснено о 22.30. Проте захист заявляє, що затримання відбулося близько 17.00 години, і працівники розташованого поряд з будинком магазину підтвердили це. Виходить, Супрунюк п`ять годин незаконно перебував під тиском органів дізнання? Природно, адвоката йому також не надали.

Батьки стверджують, що свідчення у засуджених було вибите за допомогою тортур. Так, за їхніми словами, всі покази підсудних були отримані в ІТТ (ізоляторі тимчасового тримання), де їх протримали три тижні замість встановлених за законом трьох днів. Однак вже на другий день після затримання начальник УВС Дніпропетровської області Іван Ступак давав по телебаченню прес-конференцію, на якій демонстрував фотографії затриманих. Головний міліціонер регіону стверджував: їх вина доведена на сто відсотків.

Адвокати також стверджують, що обшуки у підзахисних були зроблені незаконно. Слідчі вилучили їх особисті комп`ютери, у яких потім були знайдені фото трупів тих людей, яких вони нібито вбивали. Свідченнями вини затриманих стали знайдені кувалди, кросівки і джинси, на яких, за даними експертизи, збереглися сліди крові кількох жертв. Ці касети потім демонструвалися як докази провини хлопців. Однак батьки засуджених говорять, що зйомка також була з численними порушеннями. Зокрема, вона проводилася без присутності понятих, які, втім, потім «з`явилися» в протоколах.

Ще одна неймовірна, майже фантастична деталь. За версією слідства, телефони, якими заволоділи злочинці у жертв, були викинуті ними в унітази. Потім якимось чином ці телефони виловив сантехнік у каналізації, і вони вже спливли в якості доказу вини.

Олександр Плахотнюк, адвокат Ігора Супрунюка, зазначає:

- Слід врахувати, що, окрім цих хлопців, ще чотири особи написали явки з повинною по цій справі і дали свідчення. Вони в усьому зізналися, їх возили на місця злочинів. А один з них навіть показав молоток як знаряддя вбивства. І тільки після затримання трійки колишніх обвинувачених випустили. Характерно, що ті ж самі люди з міліції проводили потім розслідування «злочинів» Супрунюка, Саєнко та Ганжи.

Олександр Плахотнюк стверджує, що єдиним доказом провини за всіма епізодами послужили тільки покази підсудних, які, за словами адвоката, були вибиті з них. Захисник нагадує, що, відповідно до ст.73, 74 КПК України, визнання своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення тільки при підтвердженні цього визнання сукупністю наявних у справі доказів.

- Однак незаперечних доказів у слідства не було, тому єдине, що залишалося, це шляхом знущань і загроз домогтися необхідних зізнань, - говорить Плахотнюк.

Правозахисниця Лариса Довгаль впевнена, що справжні вбивці перебувають на волі:

- Я добре знаю цю справу, бо не пропустила жодного засідання. І можу сказати, що справу сфабриковано, а багато епізодів були просто вилучені зі справи. У свою чергу, адвокати захисту були готові надати більше десяти свідків, що бачили справжніх убивць. Але їх так і не запросили до суду. До нас звернулися потерпілі, яких просто прибрали з цієї справи, вони бачили інших нападників, і зараз ми ініціюємо порушення кримінальної справи за цими фактами.

Поки вирок над «дніпропетровськими маньяками» ще не набрав чинності. Наступний етап цього процесу - 23 червня: Верховний суд України буде розглядати касаційні скарги захисту з доповненнями. Однак батьки засуджених не вірять вітчизняним судам. І кажуть, що якщо касація буде відхилена, вони звертатимуться в Європейський суд з прав людини.