У лексиконі пострадянського простору з`явилася нова абревіатура - КСОР. За нескладною назвою - колективні сили оперативного реагування п`яти країн: Росії, Вірменії, Киргизії, Казахстану і Таджикистану. Але провідну партію в новому військовому оркестрі все ж таки грає Москва.
На думку спостерігачів, для Росії КСОР може стати ще одним вагомим аргументом у суперечці про те, хто головний на просторах СНД.
Створення нового військового формування в рамках організації договору про колективну безпеку (або ОДКБ) завізували в Москві минулого тижня. Головне завдання, яке декларують сьогодні союзники, - вирішення антитерористичних загроз. Вони сьогодні найбільше актуальні для Киргизії і Таджикистану, на території яких діє кілька десятків терористичних угрупувань. Для Росії ж створення КСОР вирішує ще й ідейне питання - домінування в зоні своїх «особливих» геополітичних інтересів, тобто в СНД. Причому, вже не просто з позиції політики, але й з позиції військової сили колективного походження.
Зі створенням спільних сил реагування блок ОДКБ фактично перетвориться на повноцінний військово-політичний союз на території колишнього СРСР (країни Прибалтики, що увійшли до НАТО, - інша історія). І хоча аналогії з північноатлантичним альянсом, але вже «пострадянського крою», тут напрошуються, в апараті ОДКБ таких порівнянь не визнають.
- КСОР - це не антиНАТО - безапеляційно заявив ще на лютневій прес-конференції в Москві генеральний секретар ОДКБ Микола Бордюжа. За два тижні до цього, президенти країн ОДКБ вперше озвучили плани щодо створення КСОР. Окрім загальних цілей, таких як забезпечення національної безпеки кожної з країн-членів Договору, в майбутньому планувалося створення єдиної системи протиповітряної оборони і спільне виробництво військової техніки.
Сьогодні, коли перший крок зі зміцнення військової потужності ОДКБ зроблено, ці плани Москви затьмарює тільки позиція Білорусі та Узбекистану. З 7 країн-членів блоку лише ці дві держави проігнорували створення колективних сил реагування. Демарш Москві оголосив особисто Олександр Лукашенко, відмінивши свій візит до Москви на саміт ОДКБ 14 червня.
Протестні настрої влади Білорусі виникли на хвилі торгових санкцій, запроваджених Москвою відносно білоруської молочної продукції. Узбекистан узагалі завжди мав свою, особливу, позицію.
- Узбекистан ніколи не був союзником Росії, ця країна завжди входила в усі антиросійські союзи. І лише події в Андижані створили таку ситуацію, коли Ташкент «відкочував» на кілька років до Росії», - сказав у коментарі УНІАН завідувач аналітичним відділом Інституту політичного і військового аналізу (РФ) Олександр Храмчихін. – Проте, як тільки ситуація в Узбекистані стала менш напруженою, він пішов назад. Узбекистан поставив умови участі в КСОР - ці сили повинні діяти тільки за згодою всіх держав, щоб не втратити частину суверенітету.
А ось протест Лукашенка, глави союзної держави, ударив по самолюбству Москви куди сильніше. Свого роздратування не приховував навіть Дмитро Медведєв, який назвав позицію Лукашенка «м`ясо-молочною істерикою».
- Мені це рішення зрозуміле не до кінця, тому що робити багатосторонній формат залежним від двосторонніх проблем мені уявляється неправильним. Всі проблеми повинні вирішуватися під час консультацій, які, строго кажучи, з нашими білоруськими партнерами і велися, у тому числі і з молочної теми. У такій ситуації зазвичай прийнято чинити по-партнерськи. Що це означає? Непогано було б слухавку телефонну підняти і подзвонити. Але ж не було цього зроблено! Олександр Григорович Лукашенко не дзвонив мені і не говорив, що він збирається прийняти рішення про те, щоб не приїжджати", - заявив президент РФ.
Втім, не виключено, що після врегулювання «молочного» конфлікту, лідер Білорусі все-таки поставить свій підпис під документом про створення КСОР. Але глобально на розстановку сил у військовому союзі це навряд чи вплине. Раніше Лукашенко неодноразово заявляв, що білоруські військовослужбовці ніколи не воюватимуть за межами країни - наприклад, умовно кажучи, проти талібів, які вторгаються до Таджикистану.
Крім того, за словами Храмчихіна, думка про те, що «бацька» ніколи не був справжнім союзником Москви, є досить поширеною в Росії.
- Росія намагалася підтримувати свої комплекси наддержави, а Лукашенко одержував за це економічні привілеї. Саме з цим пов`язано зволікання Лукашенка зі створенням союзної держави.
Те, як керівництво Білорусі гальмує це питання, в першу чергу видно на прикладі не до кінця підписаних основоположних документів про спільну систему ППО. У цьому впевнений керівник Центру військового прогнозування (РФ) Анатолій Циганок:
- Як тільки Лукашенко підпише відповідний указ, тоді повітряним простором країни керуватимуть не в Мінську, а в Москві, - сказав у коментарі УНІАН експерт.
Втім, за словами Циганка, Білорусь навряд чи повністю усунеться від військової співпраці з РФ. Адже сьогодні Росія поставляє їй усю техніку ППО за заводськими цінами. А у вересні дві російські армії братимуть участь у військових маневрах на території Білорусі.
Як би там не було, у КСОР вже почали розподіляти основні вектори тяжкості. Відомо, що до складу колективних сили увійде 11 військових частин. Найпотужніший контингент надасть Росія - 98 гвардійську повітряно-десантну дивізію і 31 десантну штурмову бригаду ПДВ. Другий за чисельністю контингент - у Казахстану.
Тягар матеріальних і організаційних клопотів ляже на Москву. Але, схоже, Білокам`яна скупитися не буде. Доказ переваги Росії - висока ставка.
- Це традиційна ситуація в рамках ОДКБ, та й СНД, коли Росія платить за все - платить за те, щоб потішити свої комплекси, що вона як і раніше головна на пострадянському просторі, впевнений Храмчихін.
| 
