|
Інтерв’ю начальника Центру практичної психології УКЗ ГУМВС Володимира ФЕДЬКА.
Служба в органах внутрішніх справ -- не для слабодухих. Ненормований графік роботи, часті стреси, смертельна небезпека під час затримань зловмисників -- усе це вимагає від правоохоронця міцних нервів та доброго психічного здоров’я. Наскільки відповідають цим критеріям закарпатські правоохоронці, цікавимося в начальника Центру практичної психології УКЗ ГУМВС Володимира ФЕДЬКА.
НАША ДОВІДКА
Федько Володимир Володимирович, майор міліції. В органах внутрішніх справ з 1996 року, на нинішній посаді з 2002-го. Закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, За фахом, юрист і психолог.
ПСИХОЛОГІЯ ТА МІЛІЦІЯ
- Наскільки актуальною для міліції є наука психологія і чи потрібна психологічна служба, котру ви очолюєте?
- Світовий досвід переконує: психологія – це одна з основних складових частин роботи правоохоронних органів, в тому числі й міліції. Це і психологічна допомога під час проведення оперативно-розшукових заходів, допомога особовому складу. Робота міліціонерів пов’язана зі щоденними стресами, вимагає стійкої психіки. Співробітник ОВС має бути відповідно підготовленим, володіти прийомами релаксації, тобто вміти розслаблятися, і знати, як поводитися, спілкуючись з громадянами. Він повинен уміти вивести зловмисника, як то кажуть, на чисту воду, а потерпілого – заспокоїти, зробити усе можливе, аби людина не наробила дурниць.
Постійні стреси виробляють в організмі людини психічну патологію, спричинюють професійну деформацію особистості.
- Це як?
- Людина перестає бути чутливою до інших, стає черствою, грубою. Знижуються її моральні критерії. Як показало всеукраїнське дослідження, яке провели кілька наших профільних інститутів, в міліції за п’ять років служби повністю деформується психіка. Постійні стреси негативно впливають на нервову систему. З’являються «професійні» хвороби, як, наприклад, виразка шлунку.
- Яку ще допомогу надають особовому складу органів внутрішніх справ професійні психологи?
- Насамперед, ми допомагаємо молодим працівникам. Вивчаємо психологічну сумісність у колективах міськрайорганів та відповідних служб. На жаль, конфліктів у міліцейській роботі трапляється чимало. На людей негативно впливають такі фактори, як низький рівень зарплат, відсутність соціальної захищеності, ненормований робочий день тощо. А звідси -- проблеми в сім’ях, у колективі.
ЯК «ФІЛЬТРУЮТЬ» ЗЛОВМИСНИКІВ У ПОГОНАХ
- Більшість міліціонерів має табельну зброю, тож неврівноважена людина у формі - це ще й небезпека для оточуючих...
- Вогнепальну зброю в міліції просто так не видають. Відбувається спершу відповідне вивчення кандидата, в тому числі й психологічне, організовується стажування, здаються заліки з профпідготовки тощо.
- Але час від часу трапляються неприємні історії. Бувало, що працівники правоохоронних органів у стресовому стані застосовували зброю проти невинних людей. Маємо страшний російський приклад, де начальник райвідділу розстріляв у супермаркеті кілька осіб. Як зарадити цій біді, вчасно відфільтрувати з міліції таких проблемних у психічному плані людей?
- Для цього існує ціла система відповідних заходів. По-перше, здійснюється жорсткий відбір під час прийому на службу. Не кожен може бути міліціонером, мати справу з табельною вогнепальною зброєю. Як під час прийому на роботу в ОВС, так і для навчання в освітніх закладах системи МВС представники нашої служби і психіатри поліклініки ГУМВС проводять спеціальне психологічне тестування. Ми працюємо за двома різними напрямами: ми виявляємо мотиваційну готовність людини до служби в міліції, її інтелектуальну підготовленість, а також відповідність професійним якостям; медики вивчають патологію, психосоматику, виявляють в людини психічні захворювання.
- Хто готує ці тести?
- Існує набір психологічних методик, затверджених Міністерством внутрішніх справ. Є чітко визначені критерії відбору на службу, за якими 70-80 відсотків людей, котрі не можуть працювати в міліції, вдається відсіяти. Психологічні тести розроблені нещодавно, два роки тому, науково-дослідним інститутом МВС. Вони проходили апробацію, дороблялися, затверджені також Міністерством юстиції. Тут принцип такий: кожен тест доповнюється іншим, і у випадку, якщо людина відповідає нещиро, грубо кажучи, бреше, це відразу видно з інших відповідей. Хоча в поліції США та західних держав для цього більше застосовуються так звані «детектори брехні».
Окрім заповнення тестів, з претендентом відбувається психологічна співбесіда. За її підсумками приймається рішення про придатність кандидата для служби чи навчання. Відбір доволі жорсткий. Скажімо, за п’ять місяців року з 137 кандидатів 31 не рекомендували для служби в системі ОВС. Ці люди виявилися неготовими для роботи в міліції. Подібна ситуації і зі 178 бажаючими навчатися у міліцейських вузах. З них 42 не пройшли відбір. Тобто уже на першому етапі «вибраковується» в середньому до 40 відсотків людей. Тим, хто проходить цей жорсткий відбір, зброю, з психологічної точки зору, довіряти можна. Звичайно, після відповідної спецпідготовки.
І все ж відхилення в психіці у подальшому в декого трапляються, адже робота в міліції, повторюся, важка. Проте ми не ставимо собі за мету відразу, як то мовиться, «забракувати» людину, «вирізати» її з колективу. Ми намагаємося допомогти психологічно. Над цим працюють не лише наші співробітники, а й психіатри, вихователі.
ПРО «ГРУПИ РИЗИКУ»
- Знаю, що ви ведете так звані «групи ризику», куди відсіюєте тих, хто схильний, скажімо, до зловживання алкоголем, має проблеми з психікою...
- Я б назвав це групами посиленої психологічної уваги. Вона складається з двох підгруп: група дисциплінарного та виховного впливу й група людей, яким необхідна допомога психолога чи психіатра. У першу групу входять люди, які систематично порушують трудову дисципліну, зловживають алкогольними напоями, недобросовісно ставляться до виконання своїх службових обов’язків, мають різні труднощі по службі з власної вини. А друга група -- це люди, котрі потребують психологічної допомоги у зв’язку з різними неприємними життєвими ситуаціями: в разі смерті близьких, негараздів у сім’ї, застосування табельної вогнепальної зброї тощо.
- Як часто самі міліціонери звертаються до вас по допомогу?
- Це конфіденційна інформація, яку ми не маємо права розголошувати, проте в середньому щомісяця до нас звертається 20-30 осіб. Проблеми в нас у всіх одні – малі зарплати, соціальна незахищеність, перевантаження на роботі тощо.
- В Україні досить високий показник самогубств. Трапляються такі неприємні випадки і в міліцейських колективах. Навіть генерали часом стріляються... Як у нас із цим?
- Справді останнім часом державою, так би мовити, прокотилася хвиля суїцидів. На фоні зловживання спиртними напоями, сімейних негараздів, втрати роботи та проблем фінансового характеру люди не знаходять іншого виходу, як покінчити життя самогубством. З міліціонерами це лихо часом теж трапляється. Але хочу зауважити, що закарпатська міліція -- здорова у психологічному плані, одна з найкращих за цим показником у системі МВС. Ситуація із суїцидами на Закарпатті доволі складна -- за перший квартал у краї позбавили себе життя 30 людей. Однак у міліції, хвала Богу, таких випадків за останні три роки не було. Не зафіксовано також, на відміну від інших областей, і фактів, коли міліціонери сходили з розуму. Сподіватимемося, що й не буде.
- Від чого це залежить?
- Є кілька чинників, які на це впливають. Основні з них: набожність закарпатців, відповідне виховання, стиль життя.
- Кажуть: де клімат хороший, багато сонця, там менше самогубців...
- Ні, депресивні стани людини від погоди абсолютно не залежать...
ЯК ПСИХОЛОГИ РОЗКРИВАЮТЬ ЗЛОЧИНИ
- І на завершення, розкажіть трохи про очолюваний вами колектив: скільки осіб тут працює, який фаховий рівень міліцейських психологів?
- Служба створена у 2001 році. Колектив невеликий – шестеро осіб. Плюс власних психологів мають підрозділи ДСО, «Беркут» та «Сокіл». Усі наші співробітники -- з відповідною фаховою підготовкою, закінчили навчальні заклади системи МВС України. Колектив молодий, перспективний. Ми звикли до ненормованого робочого дня, коли потрібно, то й вночі їдемо на виклики. Беремо участь у супроводі оперативно-службової діяльності, у складанні психологічних портретів злочинців тощо.
- Ви згадали цікавий момент. У кіно ми часто бачимо, як поліцейський психолог «вираховує», скажімо, маніяка, склавши психологічний його портрет. Чи були у нас такі випадки ?
- В українській криміналістиці така діяльність психолога лише зароджується, на відміну від США та Європи, де це давно практикується й дає позитивний результат. Значних досягнень у цьому плані ми на Закарпатті поки що не маємо. Все тільки розпочинається. Але наші психологи співпрацюють із слідчими, з правоохоронцями оперативних підрозділів за всіма резонансними злочинами. Напрацювання є. Коли будуть результати – повідомлятимемо про них.
Володимир ПАВЛЮХ
|
