Три роки в Україні збирали кошти на гамма-ніж. Три роки проходила благодійна акція, а водночас суперечки довкола чудо-ножа. Тричі з держбюджету виділялися кошти на це обладнання, але щоразу після того уряди йшли у відставку і гроші залишалися лише рядком на папері. Сьогодні нарешті ми можемо повідомити, що всенародна благодійна акція завершилася благополучно: радіохірургічний центр уже готується до відкриття. Щоправда, гамма-ножа, на який люди надсилали кошти з усіх куточків України і навіть із-за кордону, хто скільки міг — від 10 гривень і до десяти тисяч доларів, — у цьому центрі не буде. Але це на краще: завдяки тому, що держава підтримала народну ініціативу й виділила з бюджету понад 50 мільйонів гривень, вдалося закупити набагато ефективніше і сучасніше обладнання.
Апарат гамма-ніж уже відзначив своє сорокаріччя від «дня народження», за цей час у світі з’явилися нові комплекси, з допомогою яких можна робити набагато складніші операції, відповідно й коштують вони значно дорожче. Ми, з огляду на свою бідність, згодні були на обладнання економ-класу, тільки б урятувати тих 12—15 тисяч пацієнтів, які потребують операції на головному мозку, з допомогою стереотаксичного обладнання. Кількість таких хворих щороку зростає, деякі експерти вважають, що їх утричі більше, ніж свідчить статистика. На превеликий жаль, серед них чимало дітей.
Зібрані громадою гроші, разом із бюджетними коштами, було витрачено на придбання високотехнологічного обладнання, яке, за словами В.Цимбалюка, заступника директора Інституту нейрохірургії імені А.Ромоданова АМН України, сьогодні мають провідні європейські клініки, а на пострадянському просторі — лише мріють мати.
— Гамма-ніж — вузькопрофільний, призначений виключно для нейрохірургічного втручання. Набагато ефективніші лінійні прискорювачі — «Лінаки» системи «Трілоджі», що об’єднують дві функції: діють як гамма-ніж для головного мозку, а крім того, можуть знищувати пухлини спинного мозку, шиї, а також печінки та нирок. Якщо у пацієнта виявили множинні метастази в головному мозку — гамма-ніж їх може безкровно знищити. Але при цьому ніхто не скаже напевно, видалив він первинну пухлину, чи ні, — адже все залежить від її локалізації. А «Лінак» дає можливість і це зробити. Важливий ще один момент: трубка дозволяє розганяти електрони так, що їх можна використовувати як для радіохірургії, так і для терапії, тобто з допомогою одного апарата можна проводити і оперативне втручання, і післяопераційне лікування. Гамма-ніж безсилий у випадках, коли діаметр пухлини перевищує 3 см, — а новий апарат допоможе навіть тоді, коли пухлини задавнені і вже мають множинні метастази.
Одним із аргументів на користь «Лінака» було й те, що його ціна не набагато перевищувала вартість гамма-ножа. Вочевидь, це завдяки налагодженню у США серійного виробництва «Лінаків», що значно здешевлює продукцію. Гамма-ножі, як відомо, виготовляють у Швеції лише на замовлення, зовсім небагато, що, безумовно, позначається на їхній вартості. Ми вибирали апаратуру насамперед для нейрохірургії, але з розширеними можливостями для лікування тіла. До того ж час проведення операції на такому обладнанні скорочується у три-п’ять разів, що дуже важливо для здоров’я пацієнта.
— Коли ж нарешті це обладнання рятуватиме здоров’я і життя людей?
— Я сподіваюся, що радіохірургічний центр буде запущено у вересні нинішнього року. Новий триповерховий корпус споруджено з урахуванням усіх вимог до умов експлуатації цього висотехнологічного обладнання, завершено внутрішні роботи, залишилися дрібниці, озеленення території тощо. Обладнання вже завезене, воно стоїть у кабінетах, але поки що зберігається в упакованому вигляді. Фахівці, які проводитимуть монтаж і запуск, поставили чітку умову: для старту потрібна абсолютна чистота, щоб ніде не було ні пилинки, тому доведеться трохи зачекати, доки будівельники завершать усі опоряджувальні роботи.
— Центр матиме традиційну структуру — окрім операційної, палати, реанімація?..
— Ні, останнє не потрібне. Він побудований поруч із головним хірургічним корпусом, з’єднаний із ним переходом. Отож, якщо виникне якась складна ситуація, пацієнт уже через п’ять хвилин буде в реанімації.
— Після операції можна буде виписувати пацієнтів через два-три дні, як і після втручання гамма-ножа?
— Операції будуть безкровними, нетравматичними, але виписуватимуть не через кілька днів, а вже наступного дня, як це робиться в європейських клініках. Після проведення операцій з допомогою «Лінака», як відомо, не потрібні ні реанімація, ні тривала реабілітація, як після хірургічних втручань із трепанацією черепа.
— Обладнання для України нове. Чи є в інституті фахівці, які можуть працювати на такій складній апаратурі?
— На одну зміну знадобляться вісім фахівців — нейрохірург, рентгенолог, молодший медичний персонал, а також радіофізик та інженер, які стежитимуть за системами та технічним станом обладнання. Нейрохірурги вже готові до роботи, решта фахівців завершують стажування.
— Усі ми чекали відкриття ще наприкінці минулого року. Чому сталася затримка?
— Причин кілька. По-перше, були зволікання з підведенням електропостачання, — апаратура потребує два потужні трансформатори. Перевага «Лінака» саме в тому, що не потрібно завантажувати радіоактивний кобальт, як у гамма-ніж, досить увімкнути його в електромережу. По-друге, він має особливу систему охолодження, тож треба було зробити автономне водопостачання, яке постійно циркулюватиме в апараті. І, нарешті, з огляду на часті відключення електроенергії в нашій столиці, слід було подбати про автономне електропостачання. На все це пішло чимало часу.
— Що входитиме до центру?
— Серце нашого комплексу — радіохірургічний апарат «Трілоджі». Діятиме й діагностичний комплекс — сучасний магнітно-резонансний томограф та комп’ютерний томограф. Це суперобладнання! Для України це — унікальний комплекс.
— Звідки таке багатство?
— Під час всенародної благодійної акції було зібрано 4 млн. 700 тис. грн., до яких держава додала 54,4 млн. грн. Хоча бюджетні кошти було виділено у травні 2007 року, до нас вони потрапили восени, і лише після того ми змогли взятися за планування, проектування тощо. Ми розуміли, що дозволу КМДА на будівництво можна чекати роками, тому, відверто зізнаюся, почали без дозвільних документів.
— Пригадую, ми розповідали своїм читачам про метастази столичного бюрократизму, яких не подолають ні гамма-ніж, ні «Лінак».
— Цю тему можна продовжувати. Ми протягом року будували корпус, звели його на 70% і лише після того отримали дозвіл. Йшли на порушення, бо не хотіли втратити бюджетні гроші. Ми підрахували, що простіше заплатити штраф і будувати, ніж втрачати час і кошти через бюрократію та інфляцію.
— Але ж будівництво радіохірургічного центру велося на території Інституту нейрохірургії, проблем із землевідведенням не повинно б бути. Хто гальмував справу — рядові чиновники чи керівництво міста?
— Ніхто конкретно. Просто всім до цього було байдуже. Ми пробували потрапити на прийом до мера, довго телефонували від імені директора інституту, який до того ж є віце-президентом Академії медичних наук, але секретар мера жодного разу не з’єднала нас із шефом і не записала на прийом.
— Інституту нейрохірургії чомусь не любить міська влада: останнім часом вас звинувачують у всіх гріхах, стверджують, що ви не приймаєте дітей на лікування. Це правда?
— У нашій клініці згорів останній комп’ютерний томограф. Чому згорів? Не витримав навантажень — щодоби до нас привозили щонайменше 50 травмованих київських дітей. У такому напруженому режимі ми працювали останні два роки. Згідно зі стандартами надання медичної допомоги травмованим дітям, лікар зобов’язаний направити такого пацієнта на комп’ютерну томографію, щоб не пропустити крововиливу, пошкодження мозку або іншої патології. Обладнання вийшло з ладу, потрібно купити так звану трубку й запустити його. Попередній мер свого часу виділяв на це кошти, адже йдеться про здоров’я не інопланетян, а юних киян. Нинішня міська влада відмовляється виділити 400 тисяч гривень на ремонт, але запевняє всіх, що незабаром буде споруджено відділення дитячої нейрохірургії в Олександрівській лікарні. Коли це станеться, самому Богові відомо. У нас сьогодні є і операційні, і діагностичні кабінети, і досвідчені кадри, проблема лише в комп’ютерному томографі, без якого приймати й діагностувати травмованих дітей — злочин.
— Дітям у нашій країні, на превеликий жаль, не щастить. Навіть у столиці для них немає сучасних лікарень: нейрохірургія — поки що на папері, інфекційна — під постійною загрозою закриття, «Дитяча лікарня майбутнього», якої так усі чекали, все ще залишається проектом. І в метро, і на вулицях, і в Інтернеті, куди не глянь — фотографії хворих дітей і прохання допомогти, але тепер мало хто на це відгукується. Акція зі збору коштів на гамма-ніж була унікальною: мало того, що вдалося зібрати досить-таки солідну суму, — сам процес, на думку багатьох експертів, ще й певною мірою об’єднав українців. А створення радіохірургічного центру, сподіваюся, переконає навіть скептиків у тому, що ми таки здатні робити разом щось корисне для громади. Віталію Івановичу, ви, до речі, обіцяли, що на вході до центру висітиме табличка з іменами всіх благодійників.
— Таблички, боюся, не буде. Благодійників виявилося так багато, що в радіохірургічному центрі стін не вистачить для табличок, аби вписати їхні імена. Гадаю, ми зробимо одну вивіску, на якій напишемо про акцію і про те, що цей комплекс з’явився завдяки всенародній підтримці.
— Була ще одна обіцянка: операції для громадян України на обладнанні, придбаному за народні гроші, проводитимуться безплатно. За великим рахунком, не лише гроші, зібрані завдяки благодійній акції, а й бюджетні кошти — народні. Тож чи примушуватимуть платити так звані благодійні внески в новому центрі?
— Якщо це залежатиме від мене, то я все зроблю для того, аби жителі України отримували медичну допомогу в радіохірургічному центрі безплатно.
— Чи є в Україні — можливо, у приватній клініці — аналогічне обладнання?
— Ні, жодна наша клініка поки що нічого схожого не має. Взагалі, на теренах колишнього Радянського Союзу такого високотехнологічного сучасного обладнання для безкровних операцій на головному мозку ніде, окрім Москви, не було. А відтепер воно буде і в Києві.
|
