Сьогодні Українська Гельсінська спілка з прав людини презентує доповідь «Права людини в Україні – 2008». Буде озвучено, які права українців найбільше обмежувалися та порушувалися у 2008 році. Цю доповідь понад півроку готували українські правозахисники. Напередодні презентації кореспондент Радіо Свобода спілкувався зі співголовою Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим.
– Як би ви визначили ситуацію з правами людини в Україні?
– Вона є, на жаль, стабільно поганою. Ніяких серйозних реформ, які були б спрямовані на поліпшення цієї ситуації, немає. Буксує і реформа судова, і реформа конституційна, адміністративно-територіальна й інші реформи. Я це пов’язую з політичною кризою, з намаганням представити будь-який крок як перевагу свою над опонентом. На жаль, наші політики більше дбають про доцільність, ніж про верховенство права.
– Які, за вашими оцінками, права людини найбільше порушуються в Україні?
– Найбільша моя претензія до держави української. Це те, що вона залишила українців бідними і неосвіченими. В нас не діє так зване «правило Лароша», згідно з яким, коли хтось розбагатів, всім іншим повинно стати від цього хоч трохи краще. У нас так не виходить.
– Що треба робити, щоб поліпшити ситуацію?
– Мають бути змінені правила гри у суспільстві. Має бути змінена система відносин між людиною і державою, і між державними органами. Необхідно прийняти іншу Конституцію, щоб зняти ті постійні конституційні конфлікти, які провокує чинний Основний закон. Ці конфлікти ведуть до втрати керованості, і вони дуже загрозливі для майбутнього України. Друге – необхідна сильна і незалежна судова влада, яку б держава та інші гілки влади поважали. Цього в нас немає. До судів ставлення суто таке інструментальне і прагматичне. Ми бачили, що за те рішення, яке не подобається, суди просто навіть ліквідовували. Це абсолютно ненормально. Третє – це має бути змінена інформаційна політика в державі. Те, що відбувається у нас, відкидає нашу країну на узбіччя прогресу взагалі. Люди, які більш амбітні, більш здібні до змін, до творчості, просто емігрують. Наша біда в тому, що одна частина країни мешкає в «позавчора», а інша в «післязавтра». Держава має враховувати і тих, і інших, але вона цього не робить.
|
